“Влада і політики” - політика Україна (новини та біографії), світова політика, львівські новини

Київ – Новий закон про судоустрій розширив повноваження українських працівників судового апарату, тож постала необхідність у розробці для них спеціальних навчальних програм. Співробітники судів із Харкова, Києва, Одеси та Львова взяли участь у проекті Європейського Союзу «Прозорість та ефективність функціонування судової системи України». За два роки діяльності проекту тренінги пройшло майже півтори тисячі фахівців. Багато це, чи мало? Очевидно, що мало. Однак експерти констатують: подальше навчання судових співробітників потребує коштів, яких держава традиційно не має.

На працівників судового апарату покладено завдання організувати роботу всієї установи суду, тож навчання такого співробітника є доволі важливим питанням, вважає заступник голови Ради Суддів Василь Гуменюк. Проект Євросоюзу дав можливість працівникам апарату суду ще раз оцінити свою професію, адже, відповідно до нового закону про судоустрій, суддівський апарат отримує широкі повноваження, а отже, й багато нових обов’язків, зазначає суддя.

«У нас, в основному, працювали люди, які хотіли або піти в судді (тож ішли керівниками апарату), або зайняти більш високу посаду в суді, – зауважує Гуменюк. – Нині ми говоримо, що це – фігура, що має важливе значення в судовій системі, і на цій посаді можна працювати все життя».

Програма ЄС вирішує організаційні, а не правові питання

Навчальна програма проекту ЄС «Прозорість та ефективність функціонування судової системи України» поширювалась на персонал апеляційних та адміністративних судів, однак додаткові семінари проводились і для працівників Верховного Суду та територіальних управлінь Державної судової адміністрації України.

Навчання мало на меті дати учасникам тренінгів навички управління, які вони зможуть використовувати у своїй щоденній роботі, зазначає керівник проекту Еді Фракассіні. «Ми не торкалися правових аспектів роботи суддів. Наша робота стосувалась швидше організаційних питань суддівської роботи», – наголошує вона.

До кінця вересня керівники проекту планують випустити 8 посібників із питань управління судами, які поширять серед співробітників суду, аби ті закріпили отримані на тренінгах знання. Окрім того, у червні цього року керівники проекту впровадили пілотний курс дистанційного навчання і створили віртуальну спільноту судових працівників, де сьогодні зареєструвалось майже 400 учасників. Таким чином помічники суддів зможуть обмінюватись досвідом щодо ведення судових справ і консультуватися з тих чи інших спірних питань, зазначають організатори проекту.

За що навчати в Україні судових працівників, відповіді нема – депутат

Навчання судових працівників завершується у грудні цього року, як, власне, і гроші ЄС, на нього виділені. Однак для того, щоб підготувати фахівця, гроші потрібні, а з ними в системі, що фінансується з держбюджету за залишковим принципом, не густо, зауважує Ірина Войтюк, ректор Академії суддів України.

«На навчання одного судді і одного працівника апарату суду йде у 12 разів менше коштів, ніж на працівника прокуратури, і в 20 разів менше, ніж на працівника СБУ», – зауважує Ірина Войтюк.

Додаткових бюджетних коштів на навчання судових співробітників цього року Верховна Рада не передбачила, говорить Андрій Сенченко, голова парламентського підкомітету з питань фінансового забезпечення та розвитку матеріально-технічної бази судової системи України. За його словами, грошей не вистачає на елементарне забезпечення проведення судових процесів: на конверти, на марки, на те, щоб відправити людині повістку або рішення суду.

А оскільки, за новим законом, кожен суд є самостійним розпорядником бюджетних коштів, це створює додаткові видатки, вважає Андрій Сенченко.

Родина

Батько — Стеців Микола Петрович (1932—1971), робітник.

Мати — Катерина Григорівна (*1936), працівник культури.

Чоловік — Герман Сергій Михайлович (*1952), дипломат.

Сини — Микола та Роман (загинув 15 червня 2009 року в віці 16 років у автокатастрофі на трасі Одеса-Київ, похований на Байковому кладовищі).

Захоплення

Орієнталістика.

Освіта

Закінчила Львівський державний університет імені І. Франка, факультет журналістики. Спеціальність — журналіст.

Володіє німецькою, англійською, польською мовами.

Кар’єра
1981—1984 — працювала у редакції районної газети «Ленінська зоря» (Миколаїв) на посадах телетайпіста, кореспондента, завідувача відділом редакції.
1985—1987 — кореспондент газети «Ленінська молодь» (Львів).
1986—1987 — член правління Спілки журналістів СРСР (Москва).
1987—1989 — завідувачка відділом газети «Ленінська молодь» (Львів).
1989 - кореспондент Української незалежної інформаційно-видавничої спілки В’ячеслава Чорновола.
1991—2002 — кореспондент міської газети «Ратуша» (Львів). Водночас — вільний співробітник Радіо «Свобода».
Із 1997 р. — кореспондент «Радіо Вільна Європа / Радіо Свобода» у Варшаві.
2003—2004 — директор Київського бюро «Радіо Вільна Європа / Радіо Свобода» (Radio Free Europe / Radio Liberty).
З травня 2004 по грудень 2004 — прес-секретар Прем’єр-міністра України, керівник Прес-служби Кабінету Міністрів України.
З січня 2005 по травень 2006 — радник голови Партії регіонів.
З травня 2006 по листопад 2007 — Народний депутат України 5-го скликання, член фракції Партії регіонів, №106 у партійному списку.
З липня 2006 по січень 2007 — перший заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації.
З січня 2007 р. — член Комітету Верховної Ради України у закордонних справах.
З серпня 2006 по грудень 2007 — радник Прем’єр-міністра України.
З листопада 2007 по 12 березня 2010 року — народний депутат України 6-го скликання, заступник Голови фракції Партії регіонів, Голова Комітету Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації.
З лютого 2010 - заступник Глави Адміністрації Президента України

Творчий доробок

Автор книги «Піраміди невидимі» (2003, під дівочим прізвищем Стеців) та понад 2000 публіцистичних статей.

Відзнаки

Відзнака «За внесок у міжнаціональне порозуміння».

Народився 29 лютого 1944 року в селі Буда Таращанського району Київської області в багатодітній селянській родині.

У 1960 році, закінчивши середню школу, вступив до Української сільськогосподарської академії. У 1965 році отримав диплом за спеціальністю інженер-механік. У 1983 році закінчив з відзнакою Вищу партійну школу (спеціальність - політологія).

Свою трудову діяльність розпочав інженером в Ємільчинській райсільгосптехніці Житомирської області. Протягом 1965-1966 років проходив службу в армії. Після звільнення в запас працював викладачем, завідуючим відділенням Таращанського радгоспу-технікуму. З 1974 р. старший інженер в Таращанському районному, а з 1975 р. в Київському обласному об’єднанні “Сільгосптехніка”. З 1976 року на партійній роботі: завідуючий сектором, заступник завідуючого відділом Київського обкому Компартії України. В 1983 - 1989 рр. обирався секретарем обласної ради профспілок, першим секретарем партійного комітету обласних організацій та установ. У 1989 році призначений на посаду завідуючого аграрним відділом Київського обкому партії.

З 1990 року - народний депутат України. Був секретарем, заступником Голови Комісії, у 1994 - 1998 роках, 2006 -2007 роках - Головою Верховної Ради України, у 1998 - 2000 роках - Головою Комітету Верховної Ради України з питань агропромислового комплексу та земельних відносин. Засновник і Голова Соціалістичної партії України.

Одружений. Має двох дочок та п’ятьох онуків.

Автор книг «Куди йдемо?…» (1993), «Вибір» (1996), «Тема для роздумів» (1996), «Дорога, з якої не зійти» (1999), «Між вічними полюсами» (1999), «Хроніка одного злочину» (2000), «Про землю, Конституцію і не тільки» (2001), «Політична анатомія України» (2004), збірок поезій «…З відстані» (2004), «Обличчям до вогню» (2006), «Белый снег на каменной террасе» (2006). Автор понад 2000 публікацій в періодиці.

Лауреат Міжнародної літературно-мистецької премії імені Григорія Сковороди за книгу «Жива стерня».

Нагороджений медаллю «За трудову доблесть». В 1998 році представлений до нагороди орденом князя Ярослава Мудрого V ст. (Від нагороди відмовився).

Захоплення - література, шахи, більярд, футбол, плавання.

Візит президента Віктора Януковича до Китаю відразу ж після поїздки до Німеччини відображає, що після приходу нової влади в Україні відбулося коректування зовнішньополітичного курсу. Візит до Китаю направлений на зміцнення політичної довіри.

Таку думка під час відеомосту “Київ-Пекін” висловив співробітник Центру з вивчення України при Інституті країн Східної Європи в КНР Чжу Хунгень.

“У політичному курсі Януковича спостерігається серйозна відмінність від курсу його попередників. Ющенко проводив більш прозахідний курс, і це викликало невдоволеність Кремля. Зараз керівництво України пішло на поліпшення відносин з Росією. Був досягнутий компроміс по Чорноморському флоту і розміщенню військово-морських баз. Також є нові переміщення з газових питань. Дії нового керівництва України послали недвозначний сигнал світовій спільноті про те, що Україна дотримуватиметься політики неприєднання до НАТО”, - сказав Хунгень.

На думку китайського експерта, Віктор Янукович прийшов до влади більш справедливим та демократичним шляхом, ніж Ющенко завдяки “так званій Помаранчевій революції”.

“На відміну від періоду, коли уряд очолювала пані Тимошенко, президентській команді вдалося налагодити достатньо ефективну взаємодію по лінії уряду, парламенту та інших владних структур”, - підкреслив він.

Хунгень вважає, що важливу роль в українській політичній системі грає альянс Партії регіонів і Комуністичної партії України, а також низка інших політичних сил. Він упевнений, що українська політична система зараз стабільна.

“У відносинах України з іншими східно-європейськими країнами спостерігається відсталість і стагнація. Я вважаю, що це викликано недостатнім об’ємом інвестицій. Якщо ці інвестиції прийдуть до України, ми побачимо дуже швидке економічне зростання в цій країні. Це хороший шанс для китайських підприємств прийти в країну”, - підкреслив співробітник Центру з вивчення України.

Місце народження, освіта. Народився в селі Олешків Снятинського району Івано-Франківської області. У 1975 р. закінчив Львівський державний університет за кваліфікацією “юрист”.

Кар’єра. Після закінчення школи поїхав працювати на будівництво Калуського хімкомбінату. У лютому 1965 р. перейшов працювати вантажником на Івано-Франківський авторемонтний завод.

1965-1968 рр.. - Служба в Радянській Армії. Після демобілізації працював у колгоспі.

1975-1976 рр.. - Старший юридичний консультант Івано-Франківського обласного управління сільського господарства.

У 1976 році переведений в апарат Івано-Франківського облвиконкому.

1980-1991 рр.. - Заступник голови, голова міськвиконкому міста Яремче. Звільнений з посади голови рішенням міськради.

1992-1994 рр.. - Представник України в СНД.

У 1994 р. переведений на посаду заступника начальника консульського управління Міністерства закордонних справ України.

1995 р. - заступник начальника, начальник Івано-Франківської митниці.

З 1997 р. - президент Івано-Франківської торгово-промислової палати.

Обирався депутатом Львівської міської ради, тричі - депутатом міськради Яремчі, двічі - депутатом Івано-Франківської облради.

Позапартійний.

Як написали в 2005 році “Столичні новини”, “Василя Гуменюка (на той момент прізвище Противсіха, - ред.), Його патріотизм і благородство душі за довгі роки знайомства завжди високо цінував Президент України Віктор Ющенко”.

В. Противсіх стверджує, що добре знає В. Ющенко: “Я його дуже давно знаю. Мене з ним познайомив покійний Вадим Гетьман, він ще працював у банку” Україна “начальником підрозділу. Ну, що я можу сказати, я ніколи не міг собі уявити, що так може мінятися людина, дійшовши до посади Президента. Перед президентськими виборами 2004 року я Віктору Андрійовичу вручив свою особисту булаву, яку мені подарували на 50-річчя. Я йому кажу: “На, Вітя, тримай - це тобі гетьманська булава і бути тобі Президентом України “. Це було сказано мною ще задовго до виборів, в Івано-Франківському аеропорту, при багатьох свідках”.

У 2007 р. балотувався на дострокових виборах до Верховної Ради під номером 23 у списку блоку “КУЧМА”, який очолював політик Олександр Волков.

2 жовтня 2009 - змінив прізвище Гуменюк на Противсіх.

Сімейні узи. В. Противсіх одружений. Виховав дочку та сина.

Пабат Олександр Вікторович

Я, Пабат Олександр Вікторович, народився 22 березня 1974 року у Полтаві (батько – Пабат Віктор Олексійович, мати – Пабат Лариса Петрівна (Геращенко)), громадянин України.

У 1987 році разом з сім’єю переїхав до Києва, де зі срібною медаллю закінчив школу № 90 і поступив до Медичного інституту ім. Богомольця на факультет стоматології. Диплом отримав у 1996 році.

У 1993-1996 роках працював в АТ «Фінанси та кредит» на посаді провідного експерта з реклами. У 1996-2002 роках - начальник відділу реклами та будівництва АТ «Фінанси і кредит».

У 2000 році розпочав громадську діяльність – співпрацював з Київським благодійним фондом «Рідна оселя».

У 2002 році став депутатом Київської міської ради. У цьому ж році створив свою першу громадську організацію - соціальний центр «Борщагівка».

У 2004 році отримав другу освіту, закінчивши Національний економічний університет за спеціальністю «фінанси». Третю освіту отримав у Національному університеті ім. Т. Г. Шевченка, закінчивши факультет правознавства.

У 2002 - 2005 роках працював заступником голови Святошинської районної державної адміністрації з питань економіки, промисловості, підприємництва та інвестицій (Київ). У ці ж роки створив молодіжну організацію «Зелень» та громадську організацію «Стрітрейсинг».

У 2005 році став ініціатором створення спілки громадських організацій «Громадський актив Києва» (ГАК). На виборах 2006 року ГАК виявився єдиною неполітичною силою, яка пройшла до Київської міської ради.

На перевиборах 2008 року знову пройшов до Київської міської ради у складі Громадського Активу Києва.

У березні 2009 року став ініціатором створення всеукраїнського громадського руху «Народна Армія Спасіння».

Одружений на Іванні Анатоліївні Пабат, виховую двох дітей – Олексія та Олександра.

Час проживання в Україні - з народження, тобто з 22.03.1974 року.

Адреса проживання: м. Київ, вул. Доброхотова 15, кв. 106

Заступник глави адміністрації президента Ганна Герман виграла судову справу, яку ініціював проти неї депутат від БЮТ Андрій Шкіль.

Відповідне рішення столичний апеляційний суд ухвалив у вівторок, повідомляє “Інтерфакс-Україна”.

Згідно з постановою, заступник Льовочкіна не порушила прав Шкіля в ході дискусії з ним 2 листопада 2007 року в ході ток-шоу в ефірі одного з телеканалів.

Як відомо, раніше Шевченківський райсуд Києва визнав недостовірною інформацію, поширену “регіоналкою” на адресу БЮТівця.

Тоді Герман, зокрема заявила, що Шкіль відправляв чужих дітей в Абхазію

Суд постановив задовольнити позов Шкіля до Герман і визнав її публічні звинувачення у тому, що Шкіль в давні унсовські часи “відправляв чужих дітей стріляти у Абхазію”, недостовірною інформацією.

Крім того, він зобов’язав Герман заплатити депутату від БЮТ 33 гривні

Рябоконь Олег Васильович - народився 17 грудня 1973 року у м. Вiнниця, УРСР в родинi державного службовця. Громадянин України. Безпартiйний. Офiцер запасу. Одружений, маю п’ятнадцятирiчну доньку i шестирiчного сина.

Освiта

Закiнчив iз золотою медаллю середню школу. Закiнчив iз вiдзнакою Український iнститут мiжнародних вiдносин за спецiальнiстю мiжнародне право. Закiнчив юридичну магiстратуру в Джорджтаунiвському унiверситетi (м. Вашингтон, США), навчався в Школi державного управлiння iм. Кеннедi (Гарвардський унiверситет, США). Магiстр мiжнародного права.

Досвiд роботи

З 1997 року засновник, керуючий партнер (генеральний директор) юридичної компанiї “Меджiстерс” з офiсами у Києвi, Лондонi, Москвi, Мiнську i Астанi. Брав участь в успiшному захистi iнтересiв України щодо визнання нашої держави країною з ринковою економiкою, а також в iнших гучних справах, що велися в країнах ЄС, в США, Росiї, Китаї, Iндiї, Чилi, Венесуелi. Юридичний представник УЄФА з питань ЄВРО 2012, радник Групи високого рiвня зi створення Єдиного економiчного простору. Працював юристом в США, Росiї.

Громадська дiяльнiсть

У рiзнi роки в Українi виконував обов’язки позаштатного радника: Першого вiце-прем’єр-мiнiстра; Мiнiстра зовнiшнiх економiчних зв’язкiв i торгiвлi; Мiнiстра екологiї та ядерної безпеки; Голови Комiтету з промислової полiтики; Першого заступника Мiнiстра фiнансiв. Також був на громадських посадах: члена Мiжвiдомчої комiсiї з питань вступу України до СОТ; члена Правлiння Асоцiацiї правникiв України. Автор бiльше ста публiкацiй з питань мiжнародного права та ведення юридичної практики.

Ратушняк Сергій Миколайович

Народився 17 лютого 1961 року в Ужгороді.

Освіта вища, закінчив Київський політехнічний інститут, інженер-механік.

Трудову діяльність почав пакувальником меблевого цеху Ужгородського фанерно-меблевого комбінату. У 1986-87рр. — інженер-конструктор ВО «Закарпатприлад», у 1987-88 рр. працює старшим інженером проблемної науково-дослідної лабораторії синтезу і комплексних досліджень нових напівпровідникових речовин УжДУ, у 1988-89 рр. — директор СП «РІО», у 1989-91 рр. — директор СП «Спойлер», у 1991-94 рр. — директор СП «РІО лтд». Сергій Ратушняк створив т.зв. «РІО-синдикат», який об’єднував 52 підприємства (банк «Сервіс», страхова компанія, підприємства з випуску лікеро-горілчаних, безалкогольних напоїв, солодкої води, пива, горілки, кави, борошна, ковбас, магазини, ринки, перше в місті приватні таксі тощо).

У 03.1994 р. - кандидат у народні депутати України (рішення окружної комісії про реєстрацію скасовано ЦВК через те, що претендент останні 2 роки не проживав постійно в Україні).

З 06.1994 р. по 07.1998 р. - голова Ужгородської міськради народних депутатів, Ужгородський міський голова (на виборах його кандидатуру підтримали понад 70% виборців).

У 1998 році — кандидат у народні депутати України, реєстрація була скасована незадовго до виборів. На виборах міського голови в тому ж році його підтримали біля 77% виборців. 18.09.1998 р. прокуратурою Закарпатської області проти нього порушено карну справу за фактом відкриття й використання за межами України валютного рахунку без дозволу НБУ. Під час перевірки “РІО-синдикату” бригадою Генпрокуратури на чолі з О.Колінько, С.Ратушняк виїхав за кордон і подав звідти заяву про звільнення з посади міського голови Ужгорода. Сесія Ужгородської міськради обрала С. Ратушняка почесним міським головою «за позитивні зрушення у соціально-економічному житті міста».

Заарештований у березні 2000 року. Звинувачувався за статтями: ч.1 ст. 80, 165, 166, 172. 30 вересня суд визнав його невинним у вчиненні інкримінованих йому злочинів (утаювання валютного виторгу, зловживання владою, підробка документів). У липні 2000 року, під час перебування під слідством, був обраний депутатом обласної ради (біля 82% голосів виборців).

Депутат Закарпатської облради з 07.2000 р. по 04.2002 р.

Був заступником голови СДПУ (Буздугана), за деякою інформацією міг посісти 10-те місце у виборчому списку партії «Громада» в 1998 році (був головою Закарпатської обласної організації Всеукраїнського об’єднання “Громада”), але відмовився. Член Центральної ради Української партії «Єдність», у 2000 році очолював ЗОО цієї партії. З 1998 року — голова громадської організації «Нове Закарпаття». У 2001-02рр. — радник голови ОДА з питань підтримки та розвитку підприємництва на громадських засадах.

На час виборів до Верховної Ради України IV скликання - голова обласного громадського об’єднання “Нове Закарпаття”.

Народний депутат України IV скликання з 04.2002 року (обраний від 70-го округу), самовисування. Одночасно був обраний міським головою Ужгорода, але обрав роботу в парламенті.

Був членом фракцій та груп «За Єдину Україну», «Народовладдя», «Демократичні ініціативи» (до 09.2003 р.), «Наша Україна» (з жовтня 2003 року), «Регіони України» ( з грудня 2003 року). Виключений з останньої за недотримання фракційної дисципліни.

З 2005-го року увійшов до парламентської фракції Народної партії України Володимира Литвина.

Загалом, належав до числа найбільших фракційних “перебіжчиків” Верховної Ради України IV скликання.

Очолює Закарпатську організацію Народного блоку Литвина.

На виборах 2006-го року обраний міським головою Ужгорода.

Візит президента України Віктора Януковича до Німеччини є нічим іншим як туристичною поїздкою.

Про це в коментарі заявив директор соціологічної служби “Український барометр” Віктор Небоженко.

“Непідписано жодних серйозних документів, а ми ж знаємо, що Янукович, коли хоче, тоді вміє. Це свідчить про вторинність для глави держави відносин з Німеччиною. Наприклад, він летів у Харків по одній справі, а підписав там зовсім інші домовленості. Тому після шалених харківських домовленостей всі слова про дружбу між німецькими та українськими народами, про демократію є вторинним. Таким чином, дивлячись на динаміку українсько-російських відносин, інші виглядають нецікавими для Києва”, - зазначив Небоженко.

В той же час, експерт не виключає, що відсутність домовленостей є результатом низької якості роботи МЗС: “Це пов’язано з різким падінням якості роботи нашого МЗС, якому нічого не заважало зробити серйозну роботу. Але такі візити не можна робити прохідними”.

Політолог також не чекає найближчим часом серйозних проривів у відносинах України та ЄС.

“Це малоймовірно. Мабуть, українська дипломатія не має сил після Харкова”, - зазначив він.

“Ми не бачимо фактів, підписаних договорів, пропозицій щодо економічного співробітництва. Фактично цей візит на межі туристичної поїздки… Це було знайомство двох російськомовних людей і, як виявилося, Янукович набагато краще володіє російською(Президент України Віктор Янукович та канцлер Німеччини Ангела Меркель під час зустрічі розмовляли російською мовою - додав Віктор Небоженко.

Нагадаємо, що 30 серпня президент України Віктор Янукович здійснив візит до Німеччини. Під час візиту глава держави, зокрема запропонував взяти участь у модернізації вітчизняної газотранспортної системи.