Влада і політики. Політичні новини Львова, України та світу

Коралловый клуб

Приобрести качественные средства коралловый клуб для дедушек по оптовым ценам.

tvoe-zdorovje.com.ua

Архів категорії ‘Біографія політиків’

Біографія Цушко Василя Петровича

Monday, November 1st, 2010

261c3ee4-96fa-49ed-a14a-402db687d083_mw800_s.jpgНародився 1 лютого 1963 р. у с. Надрічкове Одеської обл.

Член комітету з питань фінансів та банківської діяльності з червня 2006 року

Народний депутат України З 1994 р. по 14 грудня 2006 року

Міністр внутрішніх справ України З 1 грудня 2006 р.

Народився 1 лютого 1963 року в с. Надрічкове, Тарутинського району, Одеської області в родині колгоспників.

Освіта вища:

1978-1982 р. — Ізмаїльський технікум механізації та електрифікації сільського господарства, технік-механік.

1982-1983; 1985-1988 р. — Одеський сільськогосподарський інститут, економічний факультет, економіст.

1983-85 р. — служба в лавах Радянської армії.

1987-1988 р. — економіст радгоспу ім. С.Лазо, с. Надрічкове.

1988-1989 р.— заступник директора радгоспу Прогрес, с. Вознесенка-II Тарутинського району.

1989-1994 р. — директор радгоспу-заводу ім. С.Лазо, с. Надрічкове.

1994–1998 р. — депутат Верховної ради України II скликання від Тарутинського виборчого округу № 315 Одеської області. Член Комітету з питань фінансів і банківської діяльності. Член фракції СПУ і СелПУ.

1997 рік — нагороджений орденом За заслуги ІІІ ступеня.

Березень 1998 року — кандидат у народні депутати України від виборчого блоку СПУ-СелПУ. Член фракції Соціалістичної партії і Селянской партії України (Лівий центр).

1998-2002 р. — депутат Верховної ради України III скликання від виборчого округу № 140 Одеської області.

Квітень 2002 року — депутат Верховної ради України IV скликання від СПУ.

З липня 2005 року — член Координаційної ради з питань  державної служби при Президенті України.

2005-2006 р. — голова Одеської обласної державної адміністрації.

З 25 травня  2006 року — депутат Верховної ради України V скликання, заступник голови фракції Соціалістичної партії України.

З липня 2006 року — член Комітету з питань фінансів і банківської діяльності.

З 1 грудня 2006 року – призначений на посаду міністра внутрішніх справ України

Одружений: дружина — Людмила Іванівна медсестра за освітою; виховує двох дітей — сина Вадима і доньку Аліну.

Біографія Кириленко В’ячеслава Анатолійовича

Wednesday, October 27th, 2010

250px-vyacheslav_kyrylenko.jpgНародився 7 червня 1968 р. у смт. Поліське на Київщині.

Освіта вища, у 1993 р. закінчив філософський факультет Київського університету ім. Т.Г.Шевченка, у 1996 р. – аспірантуру там же. Кандидат філософських наук (1997 р).

1992-1993 рр. – голова УСС.

1993-2002 рр. – голова Всеукраїнської молодіжної громадської організації „Молодий Рух”.

2001 р. – член Президії громадського комітету „За правду!”, співголова Коаліції молоді „Наша Україна”.

З 1993 р. – член Народного Руху України.

1995-1999 рр. – член президії Центрального проводу НРУ.

З 2002 р.- заступник голови Української народної партії.

1998-2002 рр. – народний депутат України третього скликання, секретар комітету ВР з питань соціальної політики та праці.

2002-2005 рр.- народний депутат України четвертого скликання від блоку В.Ющенка „Наша Україна”, 1-й заступник голови комітету ВР з питань соціальної політики та праці.

4 лютого 2005 року призначений Міністром праці та соціальної політики України.

З 27 вересня 2005 року Віце-прем’єр-міністр України.

В березні 2006 року обраний до Верховної Ради України за списком виборчого блоку Народний союз «Наша Україна».

25 грудня 2006 року обраний головою фракції “Наша Україна”.

31 березня 2007 року обраний головою  партії “Народний Союз Наша Україна”

23 листопада 2007 року обрано головою фракції «Наша Україна – Народна Самооборона».

23 грудня 2008 року  обраний головою депутатської групи «За Україну!».

З 21 лютого 2009 року голова Громадського руху «За Україну!

19 грудня 2009 року обраний головою політичної партії “За Україну!”

Біографія Кінаха Анатолія Кириловича

Wednesday, October 27th, 2010

kinah-3.jpgНародився 4 серпня 1954 р. в с. Братушани Єдинецького району Молдови

Секретар Ради національної безпеки і оборони України з 27 вересня 2005 року по 16 травня 2006 року

Голова Комітету ВР з питань національної безпеки і оборони з 7 липня 2006 року

Міністр економіки України З березня 2007 року

Анатолій Кінах. Біографія.

Анатолій Кирилович Кінах народився 4 серпня 1954 року в Молдові, в стародавньому українському селі Братушани, заснованому кілька сторіч тому козаками Богдана Хмельницького. Сьогодні братушанці ретельно оберігають рідну мову,  і зберігають давні звичаї і обряди нашого народу. Прізвище Кінах – стародавнього українського походження; кінахами ще до нашої ери називали озброєних вершників.

Вищу освіту Анатолій Кінах здобував у Ленінградському кораблебудівному інституті, який закінчив 1978 року.

З дипломом інженера-суднобудівника він починає працювати на Талліннському суднобудівельному заводі. Через три роки, у 1981, приїжджає до Миколаєва, де на заводі “Океан” працює майстром, а потім – начальником виробництва. З часом до якостей молодого фахівця додалися управлінсько-організаторське вміння, тонке відчуття найбільш актуальних проблем виробництва і розуміння найбільш оптимальних механізмів їх вирішення. Наполегливість і відданість справі, готовність до нових підходів, висока відповідальність за слово і справу були гідно поціновані людьми. Багатотисячний колектив заводу висунув його кандидатом у народні депутати. У квітні 1990 року Анатолій Кінах був обраний до Верховної Ради України.

Він активно працює в парламентській комісії з питань економічної реформи. Такі важливі і визначні  для подальшого розвитку країни закони України, як “Про підприємництво”, “Про власність”, розроблені і прийняті саме за його активної участі. У 1992 році А.К. Кінах був призначений представником Президента України на Миколаївщині. А ще за два роки понад 70% земляків віддалили свої голоси за його обрання головою обласної Ради народних депутатів і обласного виконавського комітету.

На посаді голови облдержадміністрації Анатолій Кінах показав себе як ефективний менеджер, професійний і відповідальний керівник. Особливу увагу він приділяє соціальній сфері, турботі про людей. На його думку, непрості економічні перетворення мають сенс лише тоді, коли вони направлені на підвищення рівня життя населення, його впевненості у завтрашньому дні. Одним з перших у країні ухвалив і почав втілювати у життя ідею соціального партнерства. Саме за його ініціативою впродовж двох років у Миколаєві проводився експеримент з реорганізації служби соціального захисту населення. Цей проект був підтриманий Кабінетом Міністрів України і рекомендований для впровадження в інших регіонах. За час його губернаторства Миколаїв вдвічі скоротив темпи падіння виробництва, почав створення вільної економічної зони. Був розроблений проект програми реорганізації суднобудування, яка надалі дозволила істотно зміцнити цю галузь, залучини до неї серйозні інвестиції. Розпочато новий стиль господарювання на селі – створена Асоціація фермерів Миколаєва.

У 1995 році Анатолія Кінах призначений віце-прем’єр-міністром України з питань промислової політики. Ще через рік Анатолій Кирилович стає радником Президента України з питань промислової політики.

У 1997 році багатотисячне промислово-підприємницьке співтовариство на Всеукраїнському з’їзді обирає Анатолія Кінаха президентом Українського союзу промисловців і підприємців. УСПП вдається до реформаторських ініціатив, законів і законодавчих актів, які розробляються за участю провідних українських юристів, економістів, науковців, представників реального сектора економіки. Анатолій Кінах стає ініціатором широкого громадського обговорення найважливіших економічних проектів і пропозицій. Невипадково в 1997 році президент УСПП обирається першим заступником голови ради Міжнародного конгресу промисловців і підприємців.

УСПП відстоює прийнятні вітчизняним підприємцям податкові норми, одним з перших виступає за необхідність структурних реформ у вітчизняному промисловому секторі, зокрема, переорієнтацію енергоємних, сировинних, екологічно небезпечних напрямів на високотехнологічне, науковообгрунтоване виробництво, впровадження новітніх інвестиційний-інноваційних технологій. Союз починає серйозну роботу щодо підтримки “новонародженого” маленького і середнього бізнесу.

У березні 1998 року Анатолій Кінах повертається до парламентської роботи – він повторно обирається депутатом Верховної Ради України по виборчому округу Миколаївської області. Якийсь час він очолює Комітет Верховної Ради України з питань промислової політики. За його ініціативою був підготовлений і ухвалений закон про експеримент у гірничо-металургійному комплексі. Закон допоміг області вийти з кризи, відродив заводи, істотно збільшив надходження до державного бюджету податків, зборів, обов’язкових платежів.

Приділяючи значну увагу розвитку соціального партнерства в Україні, Анатолій Кирилович підтримав пропозицію створити у 1998 році Конфедерацію працедавців України і очолив її координаційну раду.

У 1999 році Анатолій Кінах стає Першим віце-прем’єр-міністром України. Ще через рік вітчизняні підприємці і промисловці вирішують дати розвиток власному політичному потенціалу, створивши власну політичну силу – Партію промисловців і підприємців. Ділові кола України доручають партійне “кермо” Анатолію Кінаху.

У травні 2001 Верховна Рада підтримує кандидатуру Анатолія Кириловича Кінаха на посаду Прем’єр-міністра України. Півтора роки уряд Анатолія Кінаха впроваджував стратегію, направлену на підвищення платоспроможності внутрішнього ринку, вдосконалення експортної політики, консолідацію зусиль влади і суспільства для захисту національних економічних і політичних інтересів

На парламентських виборах навесні 2002 року Анатолій Кінах був обраний народним депутатом за списками виборчого блоку “За єдину Україну”. Відповідно до Конституції України, перехід до парламентської діяльності вимагав залишити посаду прем’єр-міністра. Кінах відмовився від статусу народного депутата і залишився на посаді прем’єр-міністра.

 

Сьогодні Анатолій Кирилович є лідером групи громадських організацій – УСПП, Федерації працедавців України, Україно-німецького форуму, Партії промисловців і підприємців України. Союз на чолі з Анатолієм Кінахом сповідує в політичному і економічному сенсі логіку здорового прагматизму, зважених підходів, жорстко обґрунтованих рішень, моралі і відповідальності.

Маючи величезний досвід роботи в органах державної влади усіх рівнів – від губернатора області до прем’єр-міністра країни, тричі  народний депутат Верховної Ради України, нині Президент УСПП, Голова ФРУ Анатолій Кінах переконаний – успіх громадської організації цілком залежить від уміння налагодити конструктивний, принциповий діалог між владними структурами і підприємницьким співтовариством.

Саме за його ініціативою запрацювала система рамкових угод з органами державної влади. Паритетні умови співпраці передбачені угодами з Фондом державного майна, Державною податковою адміністрацією України, Міністерством закордонних справ, Антимонопольним комітетом, Міністерством промислової політики, Державним комітетом з питань регуляторної політики і підприємництва і т.п.. Завдяки такій системі УСПП має можливість у стислий термін, без бюрократичних перешкод дати відповідь на кожне звернення підприємців, допомогти тому, хто опинився в скрутному положенні. “Розумна влада повинна бути зацікавлена в серйозних опонентах, – вважає Анатолій Кінах. – Лише адекватний зворотний зв’язок з реальним сектором економіки може забезпечити її від ухвалення непрофесійних, необґрунтованих рішень”.

Активну позицію громадські організації на чолі з А. Кінахом займають і на міжнародній арені. Філософія цієї роботи проста: лише особисті контакти підприємців можуть наповнити інтеграційні процеси реальним економічним змістом; лише досвід економічного успіху сформує довіру іноземних інвесторів до східного сусіда і переконає його направляти капітали до України. Серед серйозних міжнародних акцій – підписання угод про співпрацю з 60 спорідненими об’єднаннями промисловців і підприємців і торговельно-промисловими палатами інших країн, чисельні бізнес-форуми, активна участь у просуванні інтересів українських компаній на близькосхідний та іракський ринок.

У 2004 році УСПП і Україно-німецький форум вперше в історії громадських організацій такого типу провели міжнародну конференцію в столиці Європейського Союзу – Брюсселі. Присвячена вона була пошуку нового місця України у розширеній Європі.

Приділяючи велике значення розширенню ринків з Росією, Білоруссю, Казахстаном, іншими країнами пострадянського простору, УСПП  підтримав ініціативу створення Єдиного Економічного Простору і на другий день після відповідного рішення привітав Президентів країн СНД – учасників самміту з ЄЕП в Ялті. Союзом були окреслені основні параметри формування ЄЕП.

Анатолій Кінах – давній прихильник ідеї активізації громадських організацій в суспільному житті держави, набуття ними великих прав і повноважень. “Громадські організації, об’єднання підприємців повинні стати індикатором якості взаєморозуміння між владою і суспільством, бізнесом”, – переконаний він. – “Зі свого боку ми готові надати увесь свій досвід, інтелект влади, ставши їй надійним керівництвом і розділивши з нею відповідальність за ухвалені рішення щодо подальшого економічного розвитку держави”.

У лютому 2005 року Анатолій Кінах призначений Першим віце-прем’єр міністром.

27 вересня 2005 року Кінах призначений секретарем Ради національної безпеки і оборони України.

6 березня 2006 року Президент України Віктор Ющенко підписав указ про створення Міжвідомчої комісії з питань енергетичної безпеки при РНБО України, яку і очолив Анатолій Кінах.

16 травня 2006 року Кінах пішов у відставку з посаду секретаря РНБО.

7 липня 2006 року – очолив Комітет Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони.

У березні 2007 р. призначений міністром економіки України.

Анатолій Кінах одружений. Дружина – Марина Володимирівна – почесний президент громадської організації “Культура і всесвіт – 2000″. У родині Кінаха три доньки – Наталка, Зоя і Софійка.

Анатолій Кирилович намагається вести активний спосіб життя і знаходить можливість займатися спортом, риболовлею. Вільний час присвячує, перш за все, спілкуванню з сім’єю або друзями. З молодості захоплюється астрофізикою, науковою фантастикою, любить музику The Beatles, Pіnk Floyd, пісні Володимира Висоцького.

Біографія Вакарчука Івана Александровича

Wednesday, October 20th, 2010

photoplhtml.jpgДоктор фізико-математичних наук, професор, завідувач кафедри теоретичної фізики, член Ради з питань науки та науково-технічної політики при Президентові України, член президії Національної ради Конгресу української інтелігенції, головний редактор “Журналу фізичних досліджень”, головний редактор журналу “Світ фізики”.

Народився 6 березня 1947 в с. Старі Братушани Єдинецького р-ну, Республіка Молдова
У 1965-1970 рр. – навчання на фізичному факультеті державного університету імені Івана Франка.
У 1970-1973 рр. – навчання в аспірантурі Львівського відділу статистичної теорії конденсованого стану Інституту теоретичної фізики АН УРСР.
У 1973-1978 рр. – молодший науковий співробітник Інституту теоретичної фізики АН УРСР, Львівський відділ.
5 лютого 1974 р. захистив кандидатську дисертацію, “Застосування методу зміщень і колективних змінних до дослідження системи взаємодійних бозе-частинок близько абсолютного нуля” (Інститут теоретичної фізики АНУ).
У 1977 р. нагороджений Грамотою Президії АН УРСР.
У 1978-1980 рр. – старший науковий співробітник Інституту теоретичної фізики АН УРСР, Львівський відділ.
5 червня 1980 р. захистив докторську дисертацію, “Мікроскопічна теорія бозе-рідини” (Інститут теоретичної фізики АНУ).
У 1980-1984 рр. – керував відділом квантової статистики у Львівському відділі статистичної теорії конденсованого стану Інституту теоретичної фізики АН УРСР.
У 1981 р. нагороджений Грамотою Президії АН УРСР, у 1983 р. нагороджений значком “Відмінник народної освіти УРСР”.
З 1984 р. – професор кафедри теоретичної фізики Львівського державного університету імені Івана Франка.
У 1990 р. обраний депутатом Верховної Ради СРСР, член Комітету ВР СРСР з науки, входив до складу Міжрегіональної депутатської групи.
13 листопада 1990 р. обраний ректором Львівського державного університету імені Івана Франка.
У 1991 р. обраний Президентом Малої академії наук Львівщини.
У 1996 р. – головний редактор і засновник “Журналу фізичних досліджень”, обраний Головою Ради ректорів Львівщини, головний редактор і засновник журналу “Світ Фізики”.
У 1996 р. нагороджений Почесною відзнакою Президента України.
У 2000 р. – лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки.
З 2001 р. – ректор Львівського національного університету імені Івана Франка, президент Українського фізичного Товариства
Нагороджений орденом “За заслуги” ІІ ступеня у лютому 2005 р.

Біографія Бойко Юрія Анатолійовича

Wednesday, October 20th, 2010

200px-boyko_yury.jpgНародився 9 жовтня 1958 р. у м. Горлівка Донецької області. За освітою — хімік-технолог, 2001 року одержав бакалаврський диплом інженера-економіста.

Трудову біографію розпочав майстром на Рубіжанському хімічному заводі «Зоря», потім очолив завод на посаді генерального директора. Обіймав керівні посади в АТ «Лисичанськнафтооргсинтез» (нині ЛиНОС), державної корпорації «Укрвибухпром» (Київ), був головою правління АТ «УкрТатнафта» (Кременчук) і головою Наглядової ради ВАТ «Укртранснафта».

У лютому 2002 р. призначений головою НАК «Нафтогаз України». Керував компанією до березня 2005 р.

У серпні 2003 року Бойко став першим заступником міністра палива й енергетики, а згодом і міністра. 16 січня 2005 року, одразу після обрання Юлії Тимошенко прем’єром, вона звільнила Бойка з посади міністра палива та енергетики.

У 2004 році відзначений званням Героя України з формулюванням: «за видатні особисті заслуги перед Українською державою у розвитку паливно-енергетичного комплексу, багаторічну самовіддану працю». Також нагороджений орденом «Держава».

23 квітня 2005 р. обраний головою Республіканської партії України. На парламентських виборах 2006 р. РПУ увійшла до складу Опозиційного блоку «НЕ ТАК!», проте блок не подолав 3-відсотковий бар’єр.

4 серпня 2006 року призначений міністром палива і енергетики (в уряді Віктора Януковича).

Народний депутат України 6-го скликання з листопада 2007 р., обраний за списками Партії регіонів

У Юрія Бойка 6 дітей. Подружжя Віра і Юрій Бойко виховують 3 синів і 3 дочок.

Біографія Богатирьової Раїси Василівни

Wednesday, October 20th, 2010

120p.jpgНародилась 6 січня 1953 р. в Росії в м. Бакал Челябінської обл.

Посада Народний депутат України з 2000 року

Із липня 2006 р. Член комітету із питань бюджету

Народилася 6 січня 1953 року в родині робітників у м. Бакал Челябінської області, Росія. Батько Василь Петрович Лактіонов (1912 р. н.), після війни, працював простим робітником. Мати — Ганна Марківна Лактіонова (1918 р. н.) — займалася доглядом за дітьми. Крім найменшої Раїси, батьки виховували ще двох її сестер: Валентину та Віру.

1959 рік — Лактіонови переїжджають на постійне місце проживання до України і поселяються в м. Краматорську, Донецької області.

1970 — 1971 р. — швачка на  Краматорській фабриці. У 1971 році вступила до Луганського медичного інституту. Навчаючись у вищому навчальному закладі, одружилася зі шкільним товаришем — Ігорем Богатирьовим (1954 р. н.). Оскільки чоловік навчався в Харківському авіаційному інституті, переїхала до Харкова, де в 1977 році закінчила Харківський медичний інститут, одержавши освіту лікаря.

1977 — 1979 р. — лікар-інтерн  у лікарні №2 р. Горлівка, лікар акушер-гінеколог Краматорської медичної санчастини.

1981 — 1985 р. — голова профкому.

1985 — 1990 р. — заступник головлікаря з питань організації допомоги дітям та матерям Краматорської центральної міської лікарні.

1991 — 1994 р.  — народний депутат України I скликання Краматорського виборчого округу № 127. Член Комісії ВР із питань охорони здоров’я.

1991-1997 р. — університет ім. Т. Шевченка, юридичний  факультет, юрист.

Квітень 1994 — січень 1999 р. — перший заступник міністра охорони здоров’я України.

Вересень 1997 р. — секретар спостережної ради Національного фонду соціального захисту матерів і дітей Україна — Дітям.

27 січня 1999 — 12 січня 2000 р. — Міністр охорони здоров’я України.

Квітень — липень 2000 року — науковий консультант Президента України.

Червень 2000 — квітень 2002 р. — народний депутат Верховної ради України III скликання, виборчий округ № 41 Донецької області.

Квітень 2002 — квітень 2006 р. — народний депутат Верховної ради України IV скликання, виборчий округ № 41 Донецької області від блоку політичних партій За Єдину Україну!.

Вересень 2002 р. — член комітету з питань охорони здоров’я, материнства та дітей.

2004 — 2005 р. — довірена особа кандидата на посаду Президента України Віктора Януковича.

Квітень 2006 р. — народний депутат Верховної ради України V скликання від Партії регіонів.

Травень 2006 р. — заступник глави фракції Партії регіонів.

Липень 2006 р. — член  комітету  з питань бюджету і член Політвиконкому Партії регіонів та почесний президент Тендерної палати України.
У парламенті IV скликання  Раїса Богатирьова очолила фракцію Регіони України і на сьогоднішній день керує однією з найбільших  депутатських фракцій Верховної Ради України.

24 грудня 2007 р. – секретар РНБОУ

Сімейний стан: чоловік — Ігор Олександрович, інженер; у Богатирьової двоє синів — Ігор (1977 р. н.) та Олександр (1977 р. н.).

Особисті заслуги: Лауреат державної премії України в галузі науки та техніки (1999), Заслужений лікар України (березень 2001), Орден княгині Ольги III ступеня (серпень 2002), Почесна грамота КМ України (січень 2003).

Біографія Колеснікова Бориса Вікторовича

Tuesday, October 19th, 2010

200.jpgНародився 25 жовтня 1962 р. в Маріуполі

Обраний депутатом Донецької облради 1998; 2002 рр.

Голова Донецької обласної ради Партії регіонів З 2003р .

Призначений головою штабу Партії регіонів на час дострокових парламентських виборів Липень 2007р.

Народився 25 жовтня 1962 р. в Маріуполі.Закінчив Донецьку Державну академію управління за фахом економіст-менеджер.

1980 р. — розпочав трудову діяльність в Куйбишівському ОРСі ПО Донецьквугілля.

1991 р.— став генеральним директором торгової фірми Південь.

З 1997 р.—  генеральний директор виробничого об’єднання Київ-конті.

З 1998 р.— віце-президент футбольного клубу Шахтар.

1998 р.— обрано депутатом обласної ради, зокрема очолював постійну комісію з питань соціально-економічного розвитку, зовнішньоекономічної та інвестиційної політики, розвитку малого і середнього бізнесу.

З травня 1999 р.– заступник голови облради.

2000 р.— голова облради.

Березень 2002 р.— повторно обраний депутатом Донецької обласної ради від Костянтинівського району Донецької області.

Колесніков є президентом Федерації футболу Донецької області. Має звання заслуженого економіста України. Отримав відзнаку МВС України Закон і честь

Біографія Данилишина Богдана Михайловича

Tuesday, October 19th, 2010

danylyschyn.jpgВчений у галузі макроекономіки та регіональної економіки, Міністр економіки України (2007-2010), академік НАН України (2009), заслужений діяч науки і техніки України (2007), лауреат Державної премії України в галузі науки i техніки (2003).

Народився 6 червня 1965 року в с. Церківна Долинського району Iвано-Франкiвської області. Закінчив Тернопільський державний педагогічний інститут, аспірантуру та докторантуру Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України. Тема докторської дисертації – “Еколого-економічні проблеми забезпечення сталого розвитку продуктивних сил України (на прикладі АПК України)”. Працював науковим співробітником, завідувачем відділу, заступником Голови ради по вивченню продуктивних сил України НАН України і Головою Ради (з 2005). У 2007-2010 роках обіймав посаду Міністра економіки України.

Б. М. Данилишин – автор більше 150 наукових (у тому числі – 18 монографій), у яких досліджені, узагальнені і обґрунтовані шляхи вирішення актуальних проблем формування сучасної державної регіональної політики, економіки природокористування та розвитку продуктивних сил України в контексті з новими економічними і політичними умовами.

Під його науковим керівництвом розроблені концептуальні засади сталого розвитку України, Загальнодержавна програма розвитку малих міст України, безпосередньо брав участь і розробці Концепції державної регіональної політики, Генеральної схеми планування території України, ряду нормативно-правових та законодавчих актів з питань розвитку регіонів і територіальних громад, місцевого самоврядування, екологічної політики та природно-техногенної безпеки. Ним досліджуються шляхи вирішення актуальних структурно-динамічних проблем економіки на сучасному етапі, комплексного еколого-економічного, соціально-економічного і науково-технічного прогнозування розвитку національної економіки та регіонів України, науково обґрунтовані шляхи формування цілісної регіональної економічної політики держави, в тому числі – вирівнювання рівнів соціально-економічного розвитку регіонів, розвитку депресивних територій, малих монофункціональних міст тощо.

Розвинений під керівництвом Б. М. Данилишина науковий напрям формування сталого еколого-економічного розвитку та підвищення ролі регіонів в структурі господарського комплексу держави, досягнуті наукові результати одержали визнання наукової громадськості, знайшли відображення у рішеннях Верховної Ради України (приймав участь у розробці 5 законодавчих актів), Кабінету Міністрів України, Міністерства економіки України, Міністерства екології і природних ресурсів України, Міністерства надзвичайних ситуацій, Національної Академії наук України, а також використовуються в процесі підготовки і підвищення кваліфікації кадрів у галузі економіки природокористування, територіального управління і регіональної економіки.

Нагороджений Почесною Грамотою Верховної Ради України «За особливі заслуги перед Українським народом», Почесною грамотою Кабінету Міністрів України, відзнаками міністерств та відомств України. Заслужений діяч науки і техніки України (2007), лауреат Державної премії України в галузі науки i техніки (2003).

Біографія Пинзеника Віктора Михайловича

Tuesday, October 12th, 2010

pinzenyk.jpgНародився 15 квітня 1954 року в селі Смогловиця Іршавського району Закарпатської області

Народний депутат Верховної Ради України з 1991 року до 2005 року

Міністр фінансів України з лютого 2005 року до серпня 2006 року

Віктор Пинзеник, 1954 року народження, доктор економічних наук, професор, заслужений економіст України.

Освіта вища, у 1975 року закінчив Львівський державний університет ім.І.Франка, економічний факультет, економіст, у 1979 року – аспірантуру ЛДУ, у 1989 року – докторантуру Московського державного університету ім. М.В.Ломоносова.

Кандидатська дисертація “Економічні проблеми стимулювання підвищення рівня якості продукції (на матеріалах підприємств машинобудівної промисловості)” (Львівський політехнічний інститут, 1980 р.), докторська дисертація “Ціни в механізмі управління якістю машинобудівної продукції виробничо-технічного призначення” (Московський державний університет, 1989 р.).

У 1975 – 1981 року – асистент, у 1981 – 1987 і в 1990 р. – доцент, у 1987 – 1989 року – старший науковець, з 1990 року – професор,

У 1991 – 1992 року – завідувач кафедрою економіки і управління народним господарством економічного факультету Львівського державного університету ім. І.ФранкаУперше став депутатом Верховної Ради в 1991 році, перемігши на виборах по округу №262 Львівської області. Був членом Комісії з питань економічної реформи і управління народним господарством.

З березня по жовтень 1992 р. – заступник голови Колегії з питань економічної політики Державної думи України.

З 27.10.1992 р. до 13.08.1993 р. – Міністра економіки, а потім віце-прем’єра з питань економіки в уряді Леоніда Кучми.

У серпні 1993 року подав у відставку й очолив Український фонд підтримки реформ.

З вересня 1993 р. – голова Українського фонду підтримки реформ.

Депутатом Верховної ради другого скликання пан Пинзеник став у березні 1994 року, вигравши вибори в тому ж  262-у окрузі. Член Комітету з питань фінансів і банківської діяльності. Член депутатської групи “Реформи”. Однак сім місяців згодом він знову перейшов на роботу в Кабінет міністрів.

З жовтня 1994-го до квітня 1997 року Віктор Пинзеник займав посади першого віце-прем’єра, віце-прем’єра з питань економічних реформ в урядах Віталія Масола, Євгенія Марчука і Павла Лазаренко.У жовтні 1997 року пан Пинзеник був одним з ініціаторів створення партії “Реформи і порядок” (ПРП), беззмінним головою якої є дотепер. У Верховну раду третього скликання Віктор Пинзеник пройшов за 117-м одномандатним округом Львівської області. Його партія ПРП одержала на тих виборах тільки 3,1% з необхідних 4%. Чотири члени ПРП, також обрані по мажоритарних округах, стали ядром фракції “Реформа-Конгрес”.

До кінця квітня 2001 року Віктор Пинзеник дотримувався у політиці нейтральної позиції, заявляючи, що “мета ПРП не боротьба з Кучмою, а збереження Ющенка” (Віктор Ющенко очолював Кабінет міністрів з 1999 до 2001 року).

У липні 2001 року пан Пинзеник став одним із засновників виборчого блоку “Наша Україна”. У Верховну раду четвертого скликання він пройшов за списком “Нашої України”, займаючи п’яте місце в її передвиборному списку. Після перемоги Віктора Ющенка на президентських виборах 2004 року він займає посаду міністра фінансів в урядах Юлії Тимошенко і Юрія Єханурова. Пан Пинзеник стверджує, що саме його бажання продовжити роботу в кабінеті Юрія Єханурова стало головною причиною зриву переговорів зі створення виборчого блоку ПРП разом з партією Юлії Тимошенко “Батьківщина”.

На парламентські вибори 2006 року Віктор Пинзеник йшов другим номером після Віталія Кличка в складі громадського блоку “Пора-ПРП”, котрий не зміг перебороти 3% бар’єр ( Пора -ПРП змогла набрати тільки 1,47% голосів).

Біографія Мартинюка Адама Івановича

Monday, October 11th, 2010

0002g8rc.jpgНародився 16 серпня 1950 р. в селі Верби Волинської області

Другий секретар ЦК КПУ 1995-2006 рр.

Народний депутат України 1998-2007 рр.

Віце-спікер України З 2006 р.

Народився 16 серпня 1950 р. у селі Верби Волинської області.

1972 р. — закінчив держуніверситет у Луцьку за фахом вчитель історії та суспільствознавства.

1967-1972 р. —  лаборант, вчитель історії в середній школі

1975-1981р.— співробітник Інституту суспільних наук Академії наук України, кандидат історичних наук

1981-1988 р. — лектор, заступник завідуючого Будинку політосвіти.

1988-1991 р. — другий і перший секретар Львівського міському КПУ.

1991-1994 р. — охоронець службових приміщень в агрофірмі Україна.

1992-1993 р. — головний редактор газети Товариш (СПУ).

1993-1997 р. — після відновлення КПУ — головний редактор газети Комуніст.

1995-2006 р. — другий секретар ЦК КПУ.

1998-2007 р. — народний депутат України.

1998-2000 р. — перший заступник голови Верховної Ради III скликання.

З 2003 р. — перший заступник голови Верховної Ради IV скликання.

З липня 2006 р. — знову зайняв посаду віце-спікера України.Одружений, є дочка.