Влада і політики. Політичні новини Львова, України та світу

Архів - August, 2010

Біографія Тягнибока Олега Ярославовича

Thursday, August 26th, 2010

Олег Ярославович Тягнибок — український політик, голова правої націоналістичної політичної партії Всеукраїнське об’єднання «Свобода». Позиціонує себе як націоналіст.

Народився 7 листопада 1968 року у Львові.

У 1993 р. закінчив Львівський державний медичний інститут, лікувальний факультет, лікар-хірург, у 1999 р. — Львівський державний університет ім. І.Франка, спецправничий факультет, юрист.

З 07.1987 р. по 05.1989 р. — служба в армії.

У 1989—1990 рр. — санітар 1-го хірургічного відділення Львівської обласної клінічної лікарні.

У 1990—1992 рр. — медбрат нейрохірургічного відділення Львівської міської клінічної лікарні швидкої меддопомоги.

З 02.1990 р. по 12.1991 р. — голова осередку Студентського братства Львівського медичного інституту.

З 12.1991 р. по 11.1994 р. — голова Студентського братства м. Львова.

З 10.1991 р. стає членом Соціал-національної партії України (СНПУ)

З 08.1993 р. по 07.1996 р. — лікар-інтерн урологічного і 1-го хірургічного відділення Львівської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги.

У 1994—1998 рр. — депутат Львівської облради народних депутатів.

З 05.1995 р. по 03.1999 р. — уповноважений з питань організаційної роботи СНПУ.

З 01.1997 р. по 03.1998 р. — голова Львівської обласної організації СНПУ.

З 03.1998 р. по 02.2004 р. – голова Київської міської організації СНПУ.

У 03.1998 р. — кандидат в народні депутати України від виборчого блоку «Менше слів», № 7 в списку.

Член Комітету з питань бюджету з 07.1998 р., член фракції УНП з 01.2001 р. до 03.2002 р.

З 02.2004 р. – очолює Всеукраїнське об’єднання “Свобода” (раніше – СНПУ).

Народний депутат України 3 скликання з 03.1998 р. по 04.2002 р. На час виборів: уповноважений з питань організаційної роботи СНПУ.

Народний депутат України 4 скликання з 04.2002 р., висунутий виборчим блоком політичних партій “Блок Віктора Ющенка «Наша Україна».

У липні 2004 року Олег Тягнибок був виключений з фракції «Наша Україна» за висловлювання на горі Яворина, які були розцінені як антисемітські та ксенофобські. Проте, переміг в усіх судових процесах із цієї справи.

З 2006 р. – депутат Львівської обласної ради (фракція ВО “Свобода”).

На парламенських виборах 2006 року партія Всеукраїнське об’єднання «Свобода», очолювана Тягнибоком, не потрапила до нового складу Верховної Ради України.

У березні 2009 року, після перемоги Всеукраїнського об’єднання «Свобода» на Позачергових виборах до Тернопільської обласної ради Олег Тягнибок оголосив, що буде балотуватися на посаду Президента на найближчих виборах, і розраховує потрапити до другого туру виборів.

Одружений, має двох доньок та сина.

Біографія Гриценко Анатолія Степановича

Thursday, August 26th, 2010

Гриценко Анатолій Степанович – колишні міністр Оборони України.

 

Народився у 1957 році на Черкащині. У 1979 році закінчив Київське вище військове авіаційне інженерне училище. У 1993 році закінчив Інститут іноземних мов Міноборони США, у наступному році – оперативно-стратегічний факультет Університету Військово-повітряних сил США.

 

У 1995 році закінчив Академію Збройних Сил України.

 

За 25 років військової кар’єри проходив службу в стройових частинах, працював викладачем у вищому військовому навчальному закладі, на штабних посадах у Міноборони України, очолював Управління проблем військової безпеки і військового будівництва Науково-дослідного центру Генерального штабу ВР України.

 

Військову кар’єру почав начальником групи обслуговування військової частини в місті Ахтирка. Пізніше вісім років викладав у Київському вищому військовому авіаційному інженерному училищі.

 

У 92-94-х роках – начальник проблемно-аналітичного управління Науково-дослідного центру Генштабу Збройних сил України.

 

З 97-го до 99-й очолював аналітичну службу апарата РНБО. Потім – Український центр економічних і політичних досліджень імені Разумкова.

 

З грудня 1999 р. – президент Українського центра економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова. Крім того, з лютого 2000 року – позаштатний консультант Комітету з питань національної безпеки й оборони Верховної Ради України, а з листопада 2000 року – член Громадської Ради експертів з внутрішньополітичних питань при Президенті України.

 

У червні 2004-го призначений керівником інформаційно-аналітичного забезпечення виборчої кампанії Віктора Ющенка.

 

Указом Президента України – Верховного Головнокомандуючого Збройних Сил України №1399/2005 від 4 лютого 2005 року Гриценко Анатолій Степанович призначений на посаду Міністра оборони України.

 

Полковник запасу. Кандидат технічних наук. Автор понад 100 наукових праць. Володіє англійською мовою. Одружений, має чотирьох дітей. Захоплення – шахи, туризм.

Біографія Вінського Йосипа Вікентійовича

Wednesday, August 25th, 2010

Перший секретар Політради СПУ, уповноважений представник фракції СПУ (з 05.2002), секретар Комітету з питань бюджету (з 06.2002).
Народився 02.01.1956 р. (с.Лошківці, Дунаєвецький р-н, Хмельницька область) в селянській сім’ї.
Освіта вища, закінчив Кам’янець-Подільський сільськогосподарський інститут (1977), інженер-механік; ВПШ при ЦК КПУ, політолог.
У 1977-79 рр. – інженер-діагностик, Кам’янець-Подільське р-не об’єднання “Сільгосптехніка” Хмельницької області; головний інженер радгоспу ім. Щорса ВО “Союзсортнасінняовоч” Дубненського р-ну Рівненської області. У 1978-81 рр. – конструктор, старший інженер Кам’янець-Подільського відділення Київського спеціального ПКБ “Укрсортнасінняовоч”. У 1981-91 рр. – на комсомольській і партійній роботі. У 1991-94 рр. – начальник технічного центру “Бєларусь” підприємства “Агропромтехніка”, м. Хмельницький. З 1983 р. – член КПРС; з 10.1991р. – член СПУ. Очолював Хмельницьку обласну організацію СПУ.
Народний депутат України 4 скликання з 04.2002 від СПУ, № 6 в списку. На час виборів: народний депутат України, член СПУ.
Народний депутат України 3 скликання 03.1998-04.2002 від СПУ-СелПУ, № 9 в списку. На час виборів: народний депутат України, член СПУ. Член фракції Соціалістичної партії і Селянської партії України (“Лівий центр”) (з 05.1998, пізніше – фракція СПУ); член Комітету з питань економічної політики, управління народного господарства, власності та інвестицій (з 07.1998).
Народний депутат України 2 скликання з 04.1994 (2-й тур) до 04.1998, Городоцький виборчий округ № 411 Хмельницької області, висунутий СПУ. Голова підкомітету з питань економічних реформ, ціноутворення, податків та структурної політики Комітету з питань АПК, земельних ресурсів і соціального розвитку села. Член (уповноважений) фракції СПУ і СелПУ. На час виборів: начальник технічного центру “Бєларусь” Хмельницького обласного підприємства “Аґропромтехніка”.
Представник Громадянського комітету захисту Конституції “Україна без Кучми” для ведення переговорів з представниками режиму (з 02.2001). Представник СПУ в ЦВК (2002).

Біографія Черновецького Леоніда Михайловича

Wednesday, August 25th, 2010

Народився:

25 листопада 1951 року в Харкові.

Робота:

У березені 2006 обраний Мером Київа. Черновецький отримав 32 відсотки голосів виборців. Віталій Клічко, із 24 відсотками посів друге місце,попередник Черновецького Олександр Омельченко, із 21 відсотками голосів отримав третє місце.

2004 – кандидат у Президенти України.

З 2002 – народний депутат України 4 скликання від виборчого округу N 212 міста Києва, самовисування. За – 37.14%, 14 суперників. На час виборів: народний депутат України, безпартійний. Голова підкомітету з питань контролю за виконанням державного бюджету та використанням бюджетних коштів Комітету ВР України з питань бюджету (з червня 2002).

Голова правління Українського фонду миру.

Президент асоціації “Київський банківський союз” (з 2001).

Голова Християнсько-ліберального союзу.

1998-2002 – народний депутат України 3 скликання від виборчого округу N 219 міста Києва. На вибори прийшло 60.1% виборців, за – 33.3%, 22 суперники. На час виборів: народний депутат України. Член фракції НДП (травень 1998-березень 2001), член групи “Регіони України” (березень-листопад 2001). Член Комітету з питань фінансів і банківської діяльності (з липня 1998).

Член президії Партії регіонального відродження “Трудова солідарність України” (з 2000).

Співголова партії “За красиву Україну” (1998-1999).

Голова партії “За красиву Україну” (1999-2000).

1996-1998 – народний депутат України 2 скликання від Дарницького виборчого округу N 5 міста Києва, висунутий виборцями. Член Комітету з питань бюджету. Чл. МДҐ. На час виборів: концерн “Правекс”, президент. 1-й тур: на вибори прийшло 55.9% виборців, за – 80.27%.

Член Вищої економічної ради Президента України (1997-2001).

Позаштатний радник Президента України (1997-2000).

1992-1996 – президент концерну “Правекс”.

Голова ради “Правекс-банку”.

1990-1992 – генеральний директор комерційного консультативного і науково-дослідного центру “Правекс”.

1984-1985 – викладач, 1985-1990 – заступник проректора з наукової роботи, доцент кафедри криміналістики, докторант Київського університету імені Шевченка.

1981-1984 – аспірант Харківського юридичного інституту.

1977-1981 – старший слідчий прокуратури Київської області.

1972-1977 – студент Харківського юридичного інституту.

1970-1972 – служба в армії.

Освіта:

Юридичний факультет Харківського юридичного інституту (1972-1977); “Правознавство”.

Родина:

Мати Параскева Гаврилівна (1914) – юрист, пенсіонерка; дружина Аліна Степанівна (1955) – юрист, віце-президент, концерн “Правекс”; син Степан (1978) і дочка Христина (1979) – менеджери, АКБ “Правекс-Банк”.

Звання:

Кандидат юридичних наук. (1984).

Дисертація: „Методика розслідування розкрадань, скоєних посадовими особами”.

Заслужений юрист України (1997).

Почесний працівник Прокуратури України (2001).

Почесний президент Правекс-Банку.

Захоплення:

Робота.
Книги, художнє фотографування, риболовля, легка атлетика (з автобіографії).

На що йдуть гроші платників податків?

Wednesday, August 25th, 2010

100825133220_th_25521.jpgПереліт першого віце-прем’єра Андрія Клюєва до Китаю чартером коштував держбюджету 1 мільйон 750 тисяч гривень.

Такі результати проведення тендеру у одного учасника оприлюднена на сайті міністерства економіки.

Згідно з документом, мінекономіки замовило “послуги з перевезення пасажирів, поза розкладом”.

У обґрунтуванні застосування процедури закупівлі в одного учасника зазначається, що таке рішення було прийнято “у зв’язку з виникненням термінової потреби в послугах з перевезення пасажирів авіаційним транспортом, які не підпорядковуються розкладу”.

Також причиною ухвалення рішення про закупівлю такого перельоту було “належне і своєчасне виконання доручень першого віце-прем’єра від 17 серпня 2010 щодо перельоту Клюєва та членів української делегації до Пекіну для участі у засіданні Міжурядової українсько-китайської комісії з питань торговельно-економічного співробітництва”.

Нагадаємо, що це далеко не перший скандал в уряді Азарова. Раніше, підприємство Мінюсту купило Мерседес, який коштує понад мільйон гривень. До цього Кадилак начебто подарували міністру МВС Анатолію Могильову.

Автопробіг заради єдності народу

Tuesday, August 24th, 2010

big_41794png.jpgЛьвівська обласна організація Партії регіонів у День незалежності провела у місті автопробіг під гаслом «Будуймо нову Україну разом!».

Про це повідомив 24 серпня кореспондент ЗІКу.

Як зазначив у коментарі ЗІКу голова ЛОО Партії регіонів Петро Писарчук, автопробіг стартував одразу ж після покладання квітів до Дня незалежності біля пам’ятника Тарасу Шевченку. Понад 100 авто проїхалися містом та районами області. Під час зупинок учасники пробігу співали українських пісень, танцювали та заряджали людей святковим настроєм.

«Мета цього заходу – зняти нашарування, які роками накопичувалися та нав’язувалися виборцям Львівщини про те, що Партія регіонів є неукраїнською та недержавницькою партією. Ми хотіли показати, що любимо, будуємо та шануємо Україну і всім серцем прагнемо її єдності, незалежності та разом, спільними зусиллями, розбудовуватимемо нову, економічно сильну державу», – наголосив П. Писарчук.

Біографія Шуфрича Нестора Івановича

Tuesday, August 24th, 2010

Народився 29 грудня 1966 року в м. Ужгород

Народний депутат України з березня 1998 року по квітень 2006 року

Депутат Верховної Ради АР Крим з квітня 2006 року

Міністр з надзвичайних ситуацій з грудня 2006 року

Дата і місце народження: 29.12.1966 р., м. Ужгород

Освіта: вища

Закінчив Ужгородський державний університет (1992), історик

1985-1987 р. – служба в армії

1987-1988 р. – перекладач торговельно-побутового підприємства, м. Ужгород

З 1989 р. – радник кооперативного об’єднання “Ретро”; комерційний директор радянсько-австрійського СП “Текоп”, президент СП “Вест-Контрейд”

03.1998-04.2002 р. – народний депутат України 3-го скликання по виборчому окрузі № 70 Закарпатської області від СДПУ(о), №22 у списку. Уповноважений представник фракції СДПУ(о) (з 05.1998)

07.1998-03.2000 р. – член Комітету з питань економічної політики, управління народним господарством, власності та інвестицій.

03.2001-04.2002 р. – член Комітету з питань бюджету, заступник голови Комітету (з 04.2001).

З 07.1998 р. – член Контрольної комісії з питань приватизації.

З 05.1999 р. – член Національної ради з питань молодіжної політики при Президенті України.

04.2002 р. – кандидат у народні депутати України по виборчому окрузі №70 Закарпатської області від СДПУ(о).

З 07.2002 р. – народний депутат України 4-го скликання по виборчому окрузі №201 Черкаської області, самовисування. На момент виборів: президент “Черкаської м’ясної компанії”.

26.03.2006 р. – кандидат у народні депутати України від “Опозиційного блоку НЕ ТАК!”, №4 у списку. Балотувався також до парламенту АР Крим, Донецької облради та в Одеську міськраду. Обраний депутатом Верховної Ради АР Крим.

З 12 грудня 2006 р.— міністр з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи

Партійна діяльність:

Заступник секретаря Закарпатського обласного комітету СДПУ(о) (з 1997)

Заступник голови СДПУ(о) (03.2003-04.2005).

Кандидат наук. Дисертація на тему “Розвиток і трансформація аграрного виробництва в Угорщині” (2004, Інститут аграрної економіки УААН).

Нагороди: Орден “За заслуги” III ст. (12.2002)

Біографія Добкіна Михайла Марковича

Tuesday, August 24th, 2010

Народився 26 січня 1970 р. в м. Харкові в родині Добкіна Марка Моісейовича (1947 р. н.) та Добкіної Алли Миколаївни (1947 р. н.). Після закінчення середньої школи у 1987 р. працював на підприємстві. У 1988-1990 рр. служив в армії, у військах протиповітряної оборони Київського військового округу. Під час служби був нагороджений грамотою командувача ППО.
З 1993 р. працював на виробничому підприємстві «Прогрес-90». У 1997 р. поступив на навчання до Університету внутрішніх справ на факультет громадянського права. Наступного року був обраний депутатом Харківської міської ради по 73-ому виборчому округу. Займався оптовою торгівлею паливно-мастильних матеріалів з 1999 по 2001 рр., був офіційним керівником компанії Іст Ойл Груп, де працював його батько.

Політична діяльність

У 1998 р. обраний депутатом Харківської міської ради від виборчого округу 73 м. Харкова. У 2001 р. створив суспільну організацію «Ведмідь». У 2002 р. став народним депутатом України від 174 одномандатного виборчого округу, брав участь у роботі Бюджетного комітету Верховної Ради. Був членом 4 фракцій Верховної Ради:
«Демократичних ініціатив»,
групи «Центр»,
СДПУ(о)
Партії регіонів.

Став членом Партії Регіонів. Має орден за заслуги 3-го ступеня. 26 березня 2006 р. обраний мером Харкова. Був удостоєний державних нагород: Ордена «За заслуги» ІІІ ступеня та почесної грамоти Кабінету Міністрів України.

Діяльність на посаді мера

Виборча програма Добкіна мала декілька мега-проектів для Харкова: покращення якості життя харківчан, реформування житлово-комунального господарства, будівництво соціального житла. Серед пропозицій його виборчої програми також було створення інформаційного мегацентру, де харківська молодь отримувала б безкоштовний доступ до Інтернету.

З приходом до влади збільшів на 250% вартість комунальних послуг та створив сумнівне комунальне підприємство «Жилкомсервіс», що діє на основі так званого публічного договору і збирає кошти з населення за ненадані комунальні послуги, почав реформування в сфері будівництва з закриття будівництва жилих домів та торгових центрів, торгівлі та реклами. Були відізвані деякі дозволи на будівництво в Харкові, посилилися вимоги до торгових кіосків і до розміщення реклами в місті. Тісно співпрацює з секретарем міської ради Геннадієм Кернесом, який має судимість і репутацію кримінального авторитета міста.

Також здобув славу, як садовод-мічуринець, посадивши дерева наприкінці грудня 2006 року на місці бійки ініційованою міською владою
Діяльність на посаді губернатора

31 березня 2010 року утворив і очолив Харківський регіональний комітет з економічних реформ.

Скандальний відеозапис

Під час виборчої кампанії до Верховної Ради 27 вересня 2007 р. на сайті YouTube був розповсюджений неофіційний варіант рекламного відеокліпу за участю мера міста Добкіна та секретаря міської адміністрації Геннадія Кернеса, де вживалася ненормативна лексика. Сам Добкін зізнався, що ролик зняли за 2 роки до його появи у 2007 р. Запис в інтернеті користувався великою популярністю аудиторії, за першу добу його переглянули близько 145 000 чоловік і в рейтингу YouTube він посів восьме місце з усіх найбільш популярних кліпів в світі. У модифікованому вигляді (без лайки) ролик також показали на місцевих каналах м. Харкова — та по одному з центральних каналів України.

Поява відеокліпу викликала політичний скандал в лавах Партії Регіонів, де низка членів партії звинуватила Добкіна в дискредитації партії та міста. Добкіна також звинуватили в тісних зв’язках з Генадієм Кернесом, який має кримінальне минуле.
Особисті дані

Одружений з Добкіною (Молотокас) Людмилою Вікентівною, (народилася 25 квітня 1962 р. в м. Алуксне, Латвія). Домогосподарка. Має дочку – Добкіна Алла Михайлівна, (народилася 7 жовтня 1993 р.), та сина – Добкін Микола Михайлович, (народився 28 листопада 2000 року).

Владою обмірковуються можливі варіанти запобігання сезонного подорожчання харчів у звъязку з цьогорічною спекою

Monday, August 23rd, 2010

Подорожчання харчів. Про це сьогодні говорять і на автобусних зупинках, і в кабінетах влади. Літня спека позначилася на врожаях не лише в Україні, а й в усьому світі. Вартість збіжжя йде вгору. Не пасуть задніх і українські базари: там підвищують ціну на борошно, а також на продукти із зерна. Приміром, у сусідній Росії почалася справжня продуктова паніка через неврожай і пожежі. Там у багатьох регіонах лише за останній тиждень різко зросли роздрібні ціни на молоко, гречану крупу, хліб і багато видів овочів.

В Україні таких проблем немає, але тут уже думають, як запобігти можливому подорожчанню. До прикладу, влада може обмежити імпорт зерна. Чи запроваджувати  квоти, Кабмін вирішуватиме вже цієї середи. Якщо ініціативу Міністерства аграрної політики підтримають, продаж за кордон пшениці та ячменю обмежать до кінця року. Це має допомогти наситити власні ринки дешевим збіжжям і зупинити ціни, з’ясувала Тетяна Кухоцька.

В Україні дорожчають харчі. Винні в усьому спека та міжнародний ринок. Наприклад, ціна цієї пшениці підскочила на третину через неврожаї у Канаді та Росії. Хоч українські врожаї виявилися теж меншими, ніж планували, але зерна досить. Тепер  український колосок хочуть купити всі.

Володимир Русанов, завідувач відділу Миронівського інституту пшениці:

- Якщо порівняти цей рік із минулим та позаминулими роками, коли ми зібрали нормальний урожай зернових, то в цьому році ми не добрали 20 – 30 центнерів зерна з гектара.

Тетяна Кухоцька, журналіст:

- В Україні пшениця подорожчала на 30 відсотків. Першими на це зреагували ринки. Ось на цьому київському базарі ціна кілограма борошна підвищилася на 2 гривні порівняно з минулим тижнем.

Подорожчання зерна позначиться передусім на вартості борошна та макаронів, до якої додасться ще 10-15 відсотків, а це близько гривні в остаточній ціні. Наступними будуть м’ясо та молоко. Зерном годують тварин. Отож, і тут слід чекати подорожчання, але незначного – 1-2 відсотки. В ціні м’яса це також додаткова гривня-дві. Реальність прогнозів економістів щодо зернового впливу на внутрішній ринок можна побачити на цінниках.

Поки що не подорожчав соціальний хліб. У спеку люди купують його менше. А от що холодніше, то попит на таку їжу більшає.

Керівництво країни вже відгукнулося на перші розмови про можливе осіннє подорожчання харчів.

Віктор Янукович, Президент України:

- Відносна стабльність цінова на хлібному ринку буде. Можливо, буде невеличке подорожчання, але ми будемо робити все для того, щоб його не відбулось.

В уряді розробили цілу програму, щоб ціни не рванули вгору. Оскільки на ціну більшості харчів впливає вартість пшениці, то її і робитимуть дешевшою. У Кабміні хочуть обмежити вивезення зерна на продаж за кордон. Таким чином наповнити внутрішній ринок. Далі з державних запасів за зниженою ціною продаватимуть муку пекарям. В Аграрному фонді звітують: на ці потреби є вже понад мільйон тонн збіжжя.

Олександр Лавринчук, заступник директора Аграрного фонду України:

- Щомісячно ми реалізовуватимемо, будемо реалізовувати хлібопекарським підприємствам щомісяця біля 43 тисяч тонн, з них 38 – пшеничного і 5, майже 5 з половиною, – борошна житнього.

Ще один крок – стримувати ціну хліба адміністративними методами.

Ельдар Газізулін, економічний експерт:

- Регулювати націнки на певні види соціальних продуктів дійсно були, і не скажу, що вони були вдалими. Знову ж таки, їм, як правило, слідують великі торговельні мережі, але всіх примусити робити таку надбавку дуже важко.

Ще один чинник, який чи не найбільше провокує підвищення цін – ажіотаж покупців. У Росії розмови про малі врожаї та майбутнє подорожчання харчів уже призвели до черг і реального здорожчання їжі. В Україні, навіть попри аномальну погоду, врожаї такі, що зерна та інших продуктів досить і для внутрішнього ринку, і для продажу за кордон.

Біографія Богословської Інни Германівни

Monday, August 23rd, 2010

* Голова Всеукраїнського громадського руху «Віче України»
* Голова партії “Віче”
* Член Громадсько-політичної консультативної ради при Голові Верховної Ради України
* Віце-президент Спілки Юристів України
* Почесний голова Харківської обласної організації Спілки Юристів України
* Керівник культурологічного проекту Харківської міської громадської організації “Клуб “РодДом”
* Голова опікунської ради молодіжної громадської організації “Молодіжний дім”

Заслужений юрист України. Нагороджена Орденом Святої Ганни ІV ступеня.

Народилася в м. Харкові, 5 серпня 1960 року. Заміжня, має дочку та онука. Батько – кадровий військовий, викладач вузу, мати – юрист. У 1982 році закінчила з відзнакою Харківський юридичний інститут (сьогодні – Національна юридична академія імені Ярослава Мудрого). У тому ж році почала практичну роботу юриста в Харківській обласній колегії адвокатів. Працюючи захисником, вела усі види цивільних і кримінальних справ. Першу справу виграла в 22 роки.

У 1989 році поступила в заочну аспірантуру Інституту Держави і права Академії Наук СРСР. У 1990 році взяла участь у радянсько-американській конференції з проблеми захисту прав людини. Після закінчення конференції її персонально було запрошено на стажування до США, однак відмовилася від поїздки через принципові ідеологічні розбіжності з керівництвом інституту.

У1992 році Інну Богословську було запрошено в правову колегію Державної думи – консультативний орган при Президентові України.

У 1991 році заснувала одну з перших у Харкові юридичних служб. У 1994 році організувала “Міжнародну аудиторську службу”. У ході професійної діяльності додатково опанувала знаннями в сфері економіки, бухгалтерського обліку, міжнародного аудиту. Кваліфікацію було підтверджено сертифікатами юриста та аудитора, які відповідають міжнародним стандартам. Згодом було засновано консалтингову групу «Пруденс», що надає економічну та юридичну допомогу підприємствам України, Росії та інших країн. З 2002 року консалтингова група «Пруденс» стала асоційованим членом міжнародної компанії «BDO International», що входить у п’ятірку найбільших аудиторських компаній світу.

Входить до складу правління Харківської обласної організації Спілки аудиторів України. Член Спілки юристів України з моменту його створення в 1991 році. У 1997 році обрана головою Харківської обласної організації і призначена заступником голови Спілки юристів України. З 2003 року – почесний президент Харківської обласної організації Спілки юристів України.

Керівник Харківської міської громадської організації “Клуб “РодДом”, що займається реалізацією цілої низки культурологічних проектів.

У 1998 році заснувала молодіжну громадську організацію «Молодіжний дім», мета якої – об’єднання активної молоді в різних проектах, що відповідають проблемам та інтересам нового покоління.

У березні 1998 року обрана народним депутатом України. У Верховній Раді Богословська працювала у парламентському комітеті з питань фінансів і банківської діяльності, з лютого 2000-го стала першим заступником голови бюджетного комітету Верховної Ради. Законодавчі ініціативи: активна участь у роботі над Бюджетним, Кримінальним, Цивільним, Господарським і Податковим кодексами.

У 2001 році очолила Конституційно-демократичну партію.

У січні 2003 року ініціювала створення громадського об’єднання «Віче України», мета якого – становлення громадянського суспільства та сприяння розвитку просвітництва, культури та філософії бізнесу в Україні. Протягом 2003 – 2004 р.р. з ініціативи Президента Фонду “Віче України” Інни Богословської були проведені конференції, круглі столи та зустрічі в багатьох містах України.

З травня 2003 року по січень 2004 року очолювала Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва. У відставку подала через незгоду з політикою, яку проводив економічний блок Уряду.

У травні 2004 року увійшла до складу Громадсько-політичної консультативної ради при Голові Верховної Ради України. Консультативну раду створено з метою залучення громадськості до діяльності парламенту і його органів під час підготовки питань до розгляду на засіданнях парламенту.

У вересні 2005 року на позачерговому VII з’їзді Конституційно-демократичної партії ухвалено рішення про перейменування КДП у партію «Віче». Інну Богословську переобрано головою партії.