Влада і політики. Політичні новини Львова, України та світу

В “Газпромі” є одна досить слабка ланка.

Увечері 4 березня “Газпром” скоротив поставки газу для Києва ще на 25%. Як висловився представник цієї компанії Сергій Купріянов, зменшення подачі газу викликане несплатою за нього української сторони.

За інформацією російського газового монополіста, за даними на 10.00 московського часу 4 березня поставки газу в Україну скоротилися до 104 млн. куб. м газу на добу, що становить 75% від планових добових обсягів. Отже, тепер газу від “Газпрому” для України надходить в обсязі близько 70 млн. куб. м. на добу, замість планових приблизно 140 млн.

На такий різкий крок Москви пролунала не менш жорстка заява Києва. Зокрема, НАК “Нафтогаз України” поширив у вівторок повідомлення, що у випадку подальшого обмеження постачання газу з боку “Газпрому”, компанія змушена буде “удатися до адекватних та асиметричних дій” для захисту інтересів власних споживачів.

І конкретизував – компанія може гарантувати безперебійний транзит європейським споживачам доти, “поки це не буде загрожувати енергетичній безпеці України”. Тобто, якщо Україні не буде вистачати газу для власних потреб, то можуть бути скорочені обсяги поставок російського газу для Європи.

Провина ж за це ляже на російську сторону, що порушує головний принцип технічних умов взаємин між “Газпромом” і “Нафтогазом” у газовій сфері – “забезпечення з боку НАК “Нафтогаз України” безперебійного та безаварійного транзиту російського газу європейським споживачам, за умови забезпечення газового балансу України”.

Зрозуміло, що весь цей обмін “люб’язностями” між “Газпромом” і “Нафтогазом” носить більше політичний характер. Але є ще економічний і технічний аспекти даної проблеми.

З економічної точки зору і Москва, і Київ несуть зараз чималі збитки (“Газпром” і “Нафтогаз” мають статус державних підприємств). Адже за недопоставлений споживачам газ ніхто платити не буде, виходить, якийсь прибуток недоодержить “Нафтогаз”, а ще більше – “Газпром”.

Але досить цікава й технічна сторона питання. Адже ті обсяги газу, на які зараз зменшені поставки з Росії, десь потрібно зберігати? Природно, що ні Туркменістан, ні інші азіатські країни, ні сама Росія не підуть на скорочення видобутку газу, оскільки таке й технічно складно зробити, та й взагалі – це прямі збитки.

Звичайно ж, як в Україні, так й у Росії сподіваються, що нинішня газова криза не протриває дуже довго. Хтось поступиться, і все обмежиться лише невеликими поточними фінансовими втратами, які потім відшкодуються у випадку укладання сприятливої (для однієї із сторін конфлікту) газової угоди. Проте, політики і, тим більше, експерти по обидва боки кордону зараз посилено прораховують усілякі варіанти. У тому числі, і форс-мажорний – якщо коса найде на камінь, і дуже довго ніхто не захоче здаватися.

У цьому випадку питання, у принципі, стоїть в такий спосіб: якщо “Газпром” (скоротивши поставки для української сторони) побачить, що Київ бере російський газ, призначений для Європи, то вентилі на російсько-українському кордоні варто було б перекрити повністю? А куди в такому випадку подіти газ фізично? Або Україна якимсь чином на дуже тривалий період часу зможе протриматися, не зменшуючи російські поставки газу європейським країнам, як довго “Газпром” виявиться здатний десь розміщати на своїй території його надлишки? Адже не спалювати чи випускати “зайвий” газ в атмосферу?

А от при пошуку відповідей на ці питання і з’ясується, що в “Газпрому” у його газовій імперії є одна досить слабка ланка. А саме – недостатність ємностей газових сховищ. Приведемо деяку інформацію з даної теми.

Газ зберігають у газових сховищах, які потрібні у зв’язку з тим, що в зимовий час споживання газу зростає в 5-10 разів у порівнянні з літнім періодом – залежно від температур. Найбільш економічно вигідний варіант газових сховищ – це використані раніше газові і нафтові родовища. Тобто, у спорожнені колись свердловини просто накачується новий газ. Другий тип газових сховищ – розташовані у водоносних шарах, які за структурою близькі до газових родовищ. А не так давно почали використовувати ще й третій тип підземних сховищ – у соляних шарах (сіль вимивають із шару водою, і виходить порожнина для зберігання газу).

В Україні підземні сховища газу (ПСГ) створювалися протягом майже 100 років (газ почали добувати на території Західної України ще в 20-і роки минулого століття), і зараз вони можуть умістити приблизно 32 млрд. кубометрів газу. У Росії на сьогодні сумарний об’єм більше двох десятків ПСГ становить 65-70 млрд. куб. м., а до 2010 року “Газпром” планує збільшити обсяги активного газу (того, що можна викачати) у ПСГ до 82 млрд.

Переконався “Газпром” у тому, що обсягів ПСГ, що є в Росії, украй недостатньо, узимку 2006 року, а вона, нагадаємо, видалася дуже холодна. “Газпром” був змушений тоді терміново ввести в експлуатацію біля сотні законсервованих свердловин, звернувся із проханням збільшити поставки газу в трубу до незалежних виробників, ну й, природно, взявся прискорено відкачувати газ із підземних сховищ. За підсумками I кварталу 2006 року план відкачування газу зі сховищ був перевищений на 22,4%. Усього “Газпром” за опалювальний сезон забрав тоді зі своїх підземних запасників 48,3 млрд. кубометрів газу.

Найбільше російське підземне сховище знаходиться, наприклад, у Рязанській області – Касимовське ПСГ, що забезпечує газом Москву, Тулу, Рязань, Калугу, Тамбов і Ярославль. Ставропольське ПСГ ( що спеціалізується на туркменському газі) забезпечує в зимовий час газом південні регіони Росії. А от у районі Ленінградської області – для забезпечення газом Санкт-Петербурга – немає достатніх за об’ємами ПСГ (лише одне маленьке – на 200 млн. кубометрів).

“Газпром” проводить в останні роки політику створення нових підземних сховищ. І не тільки в самій Росії, але й в інших державах, що потрібно для більшої надійності російського газового експорту. У минулому і позаминулому роках “Газпром” звертався із закликами про створення нових ПСГ до урядів Німеччини, Бельгії, Австрії, Латвії, Білорусії та інших країн, причому найчастіше їх озвучував особисто російський президент – Володимир Путін.

Не всі європейські держави йдуть у цьому плані назустріч устремлінням Москви. Так, торік компанії Wingas (спільному підприємству “Газпрому” і німецького газового концерну Wintershall) не дали дозвіл на будівництво підземного сховища газу у Великобританії.

Однак особливо велике значення має сьогодні та обставина, що в порівнянні із зимою 2005-2006 року дві минулі зими видалися досить теплі. Внаслідок чого відбулося значне скорочення обсягів імпорту російського газу країнам Європи. Зокрема, у першому півріччі 2007 року в порівнянні з відповідним періодом 2006 “Газпром” скоротив поставки газу в Західну Європу майже на 25%.

У зв’язку із чим російські ПСГ зараз значною мірою заповнені газом, до того ж з настанням весни споживання газу щодня скорочується (в Україні, у тому числі). Крім того, більше 20 млрд. кубометрів із 65 млрд. обсягів російських ПСГ є так званим довгостроковим резервом, що може бути використаний при настанні ще більш форс-мажорних обставин, ніж мороз. На російсько-українському ж кордоні, для порівняння, щорічно проходить близько 180 млрд. куб. м. газу (для України – 50-55 млрд.).

“Тепла зима і зниження обсягів продажів привели до того, що в російського газового холдингу “Газпром” виявилося багато зайвого газу, що накачується в сховища. Однак потужності сховищ на межі, через що “Газпром” шукає альтернативні варіанти”, – так писала про ситуації з російськими ПСГ “Лента.Ру” (17.08.2007).

Таким чином, у ПСГ на території Росії, куди “Газпром” уже третій день направляє недопоставлений для України газ, зараз нема великих вільних просторів для розміщення додаткового газу. І якщо уявити собі, що конфлікт між Москвою і Києвом довго не буде знаходити вирішення, а “Газпром” і далі стане знижувати подачу газу в українську трубу (як учора ввечері пообіцяв Купріянов), то російський і середньоазіатський газ незабаром просто нікуди буде дівати. Тобто, “Газпром” не здатний фізично витримати власну блокаду протягом тривалого проміжку часу.

Ну а, крім того, витівка зі скороченням подачі газу для України означає додаткові витрати “Газпрому” на марне перекачування блакитного палива в ПСГ і назад. Ще більших втрат “Газпром” напевно зазнає внаслідок втрати до нього довіри європейських партнерів, як ненадійного постачальника газу. Адже всім у світі зовсім очевидно, що Москва руками “Газпрому” здійснює зараз політичний тиск на “непокірний” український уряд.

Україні ж, мабуть, варто нарешті-то проявити рішучість у протистоянні зі знахабнілим “Газпромом”, що не зможе довго протриматися у своїй завзятості. Адже тільки в цьому полягає значення володіння Києвом унікальною газотранспортною системою (включаючи ПСГ), завдяки якій Росія щорічно одержує від експорту газу в Європу десятки мільярдів доларів прибутку…

За матеріалами УНІАН

You must be logged in to post a comment.