Влада і політики. Політичні новини Львова, України та світу

Біографія Юрія Луценко

ЛуценкоЮРІЙ ЛУЦЕНКО

Народився 14 грудня 1964 р. у м. Рівне.

Сім’я: Батько Віталій Іванович (1937-1999) – народний депутат України, секретар ЦК КПУ, мати Віра Михайлівна (1936) – ветеринарний лікар, дружина Ірина Степанівна – головний фахівець Київського регіонального відділення Антимонопольного комітету України, два сини.

Освіта вища, у 1989 р. закінчив Львівський політехнічний інститут, факультет електронної техніки, інженер електронної техніки.

Колишній соціаліст, нині лідер громадянського руху «Народна самооборона»; народний депутат, блок «Наша Україна» – Народна самооборона» (№1).

У 1982-1984 рр. та у 1986-1989 рр. – студент Львівського політехнічного інституту.

У 1984-1986 рр. – служба в армії.

У 1989-1994 рр. – майстер дільниці, начальник техбюро цеху, головний конструктор Рівненського заводу “Газотрон”.

У 1994 р. – заступник голови Рівненської облради народних депутатів.

У 1996 р. – голова комітету економіки Рівненської облдержадміністрації.

З вересня 1997 р. по вересень 1998 р. – заступник міністра Міністерства України у справах науки і технологій.

З вересня 1998 р. по квітень 1999 р. – помічник Прем’єр-міністра України Валерія Пустовойтенка. З квітня 1999 р. по квітень 2002 р. – помічник-консультант народного депутата України О.Мороза, Секретаріат ВР України. Секретар Політради СПУ у 1996-1998 рр. З грудня 2000 р. – співголова акції “Україна без Кучми”. Член ради акцій протесту, представник Громадянського комітету захисту Конституції “Україна без Кучми” для ведення переговорів з представниками режиму з лютого 2001 р.

Народний депутат України 4 скликання з квітня 2002 р. від СПУ.

З лютого 2005 року – Міністр внутрішніх справ України. Обіймав посаду в трьох урядах підряд – Юлії Тимошенко, Юрія Еханурова і Віктора Януковича.

В МВC Ю.Луценко почав жорстко – з серйозного чищення кадрів. Перший наказ нового Міністра стосувався створення Департаменту внутрішньої безпеки, якому він підпорядкував інспекцію по особовому складу і колишній відділ внутрішньої безпеки, а також передав (на якийсь час) спецпідрозділ “Сокіл” Убопа. Новий шеф МВС був упевнений, що, не навівши лад в своєму відомстві, не можна добитися правопорядку в країні. Вже 9 лютого 2005 Луценко звільнив командувача внутрішніми військами МВС України генерал-лейтенанта Сергія Попкова. Саме по його наказу 28 листопада 2004 року були підняті по тривозі декілька тисяч спецназівців, яких, як вважають лідери «помаранчевої революції», передбачалося кинути на придушення мітингуючих.

У липні 2006-го Ю.Луценко засудив лінію лідера СПУ А.Мороза і порвав з Соцпартією, що вступила в парламентську коаліцію з Партією регіонів (ПР) і КПУ. Будучи головою МВС в уряді “регіонала” В.Януковича був як кістка в горлі для багатьох політичних опонентів. Скажімо, для одного з лідерів ПР, народного депутата Бориса Колеснікова, який декілька місяців в 2005-му провів в тюремній камері під слідством за підозрою в здирстві. Або для його впливового колеги за фракцією Євгенія Кушнарьова, що фігурував в кримінальній справі за підозрою в діях, загрозливих територіальній цілісності України. Останній навіть сказав, що за кандидатуру Ю.Луценко в уряд В.Януковича члени фракції Партії Регіонів голосували, “зціпивши зуби і закривши очі”.

1 грудня 2006 року був звільнений з поста Міністра внутрішніх справ. Його на посту змінив колишній однопартієць, член антикризової коаліції Василь Цушко. Незабаром після відставки Ю.Луценко оголосив про створення опозиційного суспільного руху “Народна самооборона”, до якого приєдналися колишні “нашоукраїнці” Микола Катеринчук і Давид Жванія, радник Президента Тарас Стецьків.

Практично відразу після виходу з МВС Ю.Луценко почав виступати за необхідність проведення нових парламентських виборів і, по-суті, почав виборчу кампанію “Народної самооборони”. Невипадково гаряче підтримав ініціативу Президента по достроковому розпуску Верховної Ради V скликання.

З листопада 2007 року народний депутат  VІ скликання, а 18 грудня 2007 року Верховна Рада VI скликання своєю ухвалою призначила Юрія Луценко вдруге міністром внутрішніх справ України.

Володіє англійською мовою.

Декларація про доходи відсутня. 

You must be logged in to post a comment.