Влада і політики. Політичні новини Львова, України та світу

Біографія Азарова Миколы Яновича

250px.jpgБіографія

Народився 17 грудня 1947 року в Калузі, Росія.

Батько Пахло Ян Робертович (1924); мати Кваснікова Катерина Павлівна (1927). Закінчив у 1970 році Московський державний університет, за спеціальністю — геолог-геофізик. З 1971 до 1976 року — начальник дільниці, головний інженер у тресті «Тулашахтоосушення» комбінату «Тулавугілля». В 1976—1984 роках — завідувач лабораторії, потім відділу Підмосковного науково-дослідного і проектно-конструкторського вугільного інституту. З 1984 до 1995 року — заступник директора та директор Українського державного науково-дослідного і проектно-конструкторського інституту гірничої геології, геомеханіки та маркшейдерської справи.

1994—1998 рр. — народний депутат другого скликання, голова Комітету Верховної Ради України з питань бюджету, член Президії Верховної Ради України. 1995—1998 рр. — член валютно-кредитної Ради Кабінету Міністрів України. 1997 р. — член Вищої економічної Ради Президента України. 1998 р. — член Міжвідомчої комісії із питань регулювання ринку продовольства, цін і доходів сільськогосподарських товаровиробників. 1999 р. — член Координаційного комітету по боротьбі із корупцією і організованою злочинністю при Президентові України.

1996 — 2002 рр. — Голова Державної податкової адміністрації України; член Координаційної ради з питань політики фінансового сектору; член Національної ради з узгодження діяльності загальнодержавних і регіональних органів та місцевого самоврядування, член Ради національної безпеки і оборони України.

У 1993—1994 рр. був виконувачем обов’язків голови Партії праці. З листопада 2000 року — член президії Партії регіонального відродження «Трудова солідарність України». 5 березня 2001 року очолив Партію регіонів, а через півроку подав у відставку з цієї посади. У квітні 2003 року на 5-му з’їзді Партії регіонів обраний головою політради. 23 квітня 2010 року обраний Головою Партії регіонів України.

Листопад 2002 — 3 лютого 2005 — Перший віце-прем’єр-міністр України, міністр фінансів України. У грудні 2004 — січні 2005 (після відпустки, а згодом відставки Віктора Януковича та перед призначенням Юлії Тимошенко) в. о. Прем’єр-міністра України.

26 березня 2006 обраний до Верховної Ради за списком Партії регіонів. У серпні 2006 його знову призначено на посаду першого віце-прем’єра та міністра фінансів в уряді Віктора Януковича.

6 грудня 2006 Азаров вручив орден «За відродження України» І ступеня депутату Держдуми Росії Костянтину Затуліну, якого перед тим було оголошено персоною нон-ґрата в Україні.

Звання та нагороди

Доктор геолого-мінералогічних наук (1986), професор (1991), член-кореспондент Національної академії наук України (1997). Державний службовець І рангу, радник Податкової служби І рангу, почесний працівник податкової служби.

Кавалер ордена князя Ярослава Мудрого V ступеня, ордена «За заслуги» I, ІІ (1999) і ІІІ (1996) ступенів. Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2004). Заслужений економіст України (1997).

Орден Святого Рівноапостольного князя Володимира.

Орден Дружби (Росія) (6 грудня 2007 року).

Праці

Автор і співавтор понад 112 наукових праць, співавтор книг: «Геологические модели золоторудных месторождений Украинского щита и Донбасса», «Все про податки».

Політична діяльність

Микола Азаров, як повідомлялося у пресі, є одним з авторів економічної політики урядів В. Ф. Януковича.  За його власними словами він є автором 14 бюджетів за роки незалежності України (пряма мова з ВР, грудень 2006 року).  Впродовж головування економічним блоком кабінету міністрів, в Україні спостерігався значний, за оцінками експертів МВФ, зріст ВВП (112,1 % в 2004 р.).  Однак, за свідченням деяких експертів, такий значний приріст ВВП обумовлювався, зокрема, стабільним зростанням експортно-орієнтованих, сировинних галузей промисловості. В той же час, за даними Державного комітету статистики України, найбільше зростання спостерігалося в машинобудівній галузі, будівництві; відзначалося швидке зростання залишків вкладів в банківський системі та двозначне зростанні інвестицій в основний капітал (131,3% 2003 р., 128,0% 2004 р., пор. 101,9% 2005 р.). Явища, які відбувалися в податковій системі України за часи головування Миколи Азарова, в опозиційній, а потім і в економічній пресі та офіційних урядових сайтах дістали назву «Азаровщина».  У пресі та офіційних прес-релізах часто вживається як характеристика економічної та соціальної політики уряду Віктора Януковича в цілому.

Народний депутат України 6-го скликання з листопада 2007 р., обраний за списками Партії регіонів

Мова

Миколу Азарова критикують за те, що він не користується українською мовою під час публічних виступів у Верховній Раді, на засіданнях Уряду, та у своїх інтерв’ю.  Іноді, однак, під час доповідей у Верховній Раді користується російськими і українськими словами одночасно:

«    Стаття третя вилучена. Потім, Адаме Івановичу, и уважаемые народные депутаты, мы проголосуем статьи в той нумерации, в какой они сейчас розданы вам в материалах, а потом отредактируем и приведем у відповідність номера этих статей.     »

19 грудня 2006 року з трибуни Верховної Ради України, під час обговорення державного бюджету на 2007 рік, у відповідь на репліку опозиціонерів, Микола Янович Азаров сказав народним депутатам:

«    Та пішли ви, для вас це ігри, а для мене все життя     »

Показовою у відношенні володіння українською мовою була заява про складання депутатських повноважень, заповнена М. Азаровим у вересні 2006, де Микола Янович написав свою посаду, як «віце-прем’ер-міністр» (замість правильного віце-прем’єр-міністр) .

17 березня 2010 року віце-прем’єр Володимир Семиноженко заявив про швидкий прогрес у вивченні Миколою Азаровим української мови.

Інше

Одружений, має сина.

Захоплення: живопис та книги.

Декларація про доходи

Під час призначення Миколи Азарова на посаду прем’єр-міністра України, громадяни отримали можливість ознайомитися з декларацією про доходи Миколи Яновича. Ця декларація повністю відповідала офіційній трудовій біографії Азарова. Тобто в біографії Азарова значиться, що він ніколи не займався бізнесом, жив на одну зарплату. Отож і декларація 2009 року Миколи Яновича відповідна: ні автомобілів, ні дач, ні житлових будинків, ні великих земельних ділянок, ні серйозних рахунків в банку, лише одна квартира.
Журналістам Української правди вдалось встановити, що з родиною Азарова пов’язаний чималий перелік елітної нерухомості. Це – будинки, санаторії під Києвом та в Криму, які змінили власника фактично так само, як у випадку Януковича і “Межигір’я”.

Недалеко від відомого комплексу державних дач Конча-Заспа є невелике пролетарське поселення теж під назвою Конча-Заспа. Це кілька хрущовок, де ще в радянському союзі поселяли людей, що обслуговували побут можновладців. Журналісти здійснили екскурсію у маєток, який місцеві приписують Азарову. Конча-заспівці вважають, що йому належить цілий комплекс будівель з червоної цегли на березі озера Конча.

Коли автор став виясняти, яким чином родина Азарова набула цей маєток, то дізнався, що раніше на місці, де розташувалися будиночки Азарових з червоної цегли, була база відпочинку Кабінету Міністрів України, нині – це приватна структура з назвою Колектив забудовників “Південний” Харківського району міста Києва. Крім маєтку Азарова на території колишньої бази відпочинку Кабміну, нині КЗ “Південного”, ще шість будинків. Згідно з розповідями місцевих мешканців, тут живуть переважно друзі родини прем’єра. Зокрема, в одному з них проживає Федір Ярошенко – нинішній міністр фінансів.

Автор прослідкував, як відбувалось захоплення території! Спочатку в 2000 році Будинок відпочинку “Конча-Заспа” передав Базу відпочинку Кабміну на баланс ДУС. А в 2004 році керівництво Державного управління справами раптово зробило подарунок одній приватній структурі. Тобто продало будівлі бази відпочинку Кабміну на території 11,9 га колективу забудовників “Південний” за дріб’язок – 33 тисячі гривень. Такі смішні кошти пояснювалися тим, що мовляв будинки бази старі та напівзруйновані. І зовсім не бралося до уваги, що в такому елітному місці навіть собача будка коштує, як королівський палац.Чому Державне управління справами під керівництвом Ігоря Бакая проявило таку нечувану щедрість по відношенню до приватних забудовників, стає зрозуміло, якщо продивитися список засновників КЗ “Південний”. Серед невідомих загалу прізвищ там значиться одне досить цікаве – Смітюх Ірина Олександрівна. Це дружина нинішнього депутата Партії Регіонів – Григорія Смітюха. В часи, коли Бакай керував ДУС, Григорій Смітюх був його заступником і, як кажуть його опоненти, зміг урвати собі чималий шматок дусівського пирога. Він не лише умудрився продати базу відпочинку Кабміну своїй дружині. Він також передав під будівництво своїй компанії “Антарес” ще два ласих об’єкти ДУС. Перший – це старовинний особняк на вулиці Липській. Нині там знаходиться офіс Партії Регіонів. Другий – будівля у дворі адміністрації президента. Згодом цей об’єкт виріс у скандальний багатоповерховий будинок, де з вікон можна заглядати прямо в кабінет президента України. Не виключено, що у випадку продажу будинків бази Кабінету міністрів України КЗ “Південний” Григорій Смітюх діяв не лише в інтересах своєї дружини, а також і тодішнього першого віце-прем’єра Миколи Азарова. Адже в тому ж таки 2004 році, в документах, що стосуються КС “Південний”, вигулькує і прізвище одного з представників родини віце-прем’єра – його сина Олексія Миколайовича. Інформацію про те, що Азарову Олексію Миколайовичу виділяється ділянка землі під садівництво та будівництво індивідуального гаража на території КЗ “Південний” також можна знайти на сайті рішень Київради за 21 жовтня 2004 року. Ця земля була виділена сину Азарова рішенням Київради безкоштовно.

You must be logged in to post a comment.