Влада і політики. Політичні новини Львова, України та світу

Небезпечний прецедент президента України.

ЮщенкоЮщенко розпочав чистку столичної влади.

Президент України створив небезпечний прецедент – «обезглавив» виконавчу владу відразу в чотирьох районах Києва.

Віктор Ющенко вчора підписав два розпорядження, згідно з якими з посади голови Дніпровської райдержадміністрації звільнено Олександра Сотникова, а голови Деснянської, Подільської та Святошинської РДА Юрій Захаричев, Євген Романенко та Володимир Мазепа усунуті від виконання своїх повноважень. Щоправда, троє останніх можуть і повернутися в свої крісла, якщо комісія Секретаріату Президента, якій доручено протягом двох місяців провести службове розслідування невиконання Захаричевим, Романенком і Мазепою своїх службових обов’язків, не виявить особливої крамоли в їхній діяльності. Комісію, до речі, очолює заступник голови президентського Секретаріату Роман Безсмертний. Крім нього туди увійшли вісім осіб – усі з різних служб того ж Секретаріату. Склад комісії затвердив Віктор Балога – голова Секретаріату Президента.

До речі, якщо врахувати, що фактично позбувся голови ще й Шевченківський район столиці – Віктор Пилипишин пройшов у ВР за списками Блоку Литвина і склав присягу народного депутата, а сесія із виборів нового голови райради неодноразово переноситься, то виходить не дуже оптимістична картина. Рівно на половину районів столиці чекають потрясіння! Не вдаватимемося до юридичних подробиць розпоряджень Президента, проте зазначимо, що як у законодавстві про місцеве самоврядування, так і у відомому рішенні Конституційного суду не виписано механізму звільнення главою держави керівників районів. Утім, голови Києва теж. Тобто цілком можливо, що розпорядження Віктора Ющенка навіть будуть оскаржені в судах!

У принципі, у тому факті, що на слуху вкотре протягом останніх місяців опинилися прізвища саме цих районних керівників, нічого сенсаційного немає. Мер столиці Леонід Черновецький неодноразово принародно заявляв про те, що він особливо незадоволений роботою голів трьох районів – Святошинського, Дніпровського й Подільського. Причому мер особливо наголошував на тому, що серед тих голів, роботою яких він незадоволений, є й член його «молодої та амбітної команди» Євген Романенко. Який, ну не впорався зі своїми обов’язками! І з реконструкцією Андріївського узвозу в районі суцільні скандали, і сміття не вивозиться вчасно, і жителі дуже часто телефонують в організовану мером міську службу – Call-центр, зі скаргами на порядки, точніше – безпорядки, в районі… Тобто малося на увазі, що оцінки мера звучать за принципом – Платон мені друг, але істина дорожча.

Володимир Мазепа, як неодноразово писав «Главред», не потрапив у число тих, кого мер готовий терпіти далі – Черновецький, невдовзі після того, як прийшов до влади в столиці, заявив, що звільнить усіх голів районів, які обіймали ці посади за часів мера Олександра Омельченка. Мазепа був одним із них (другий – «нашоукраїнець» Іван Сидоров, голова Соломенського району). І якщо з Сидоровим відносини мера більш-менш налагодилися, то Мазепа, що представляє Блок ПРП-Віталій Кличко, так і залишився своєрідним ізгоєм. Що теж недивно: представники цієї політсили – затяті опоненти команди Черновецького.

Голова Дніпровського району «нашоукраїнець» Сотников потрапив у немилість до мера не відразу. Більш того, його першого з усіх голів районів представив у мерії міському активу особисто Леонід Михайлович, який не лише побажав йому успіхів у районі, а й висловив свою прихильність.

Історія взаємин команди Черновецкого та Сотникова – це вже сюжет для детектива: були в цій історії і скандали на районній сесії, коли заступник мера Олесь Довгий спеціально приїхав «знімати» Сотникова, були й автоматники в кабінеті голови району, і обшуки, були й численні неприємні для «нашоукраїнця» заяви від імені як мера, так і членів його команди. Але останньою краплею, яка визначила долю Сотникова, стало навіть не розпорядження Президента України про звільнення голови Дніпровської РДА (президентський документ відіграв роль якогось логічного завершення цієї історії), а рішення Київського апеляційного суду про неправомірність обрання Сотникова головою райради (суд визначив, що на момент обрання Сотников не склав із себе повноваження депутата Київради).

Цікаво, що під час дружніх відносин Сотникова з Черновецьким ні в кого з депутатів жодного бажання подавати до суду не виникало! До речі, сам Сотников днями на прес-конференції заявив, що причина його обструкції з боку мера зовсім не в успіхах/неуспіхах району. Вона нібито в тому, що Сотников відмовився дослухатися до прохання мера не будувати в районі центр допомоги людям, потерпілим від тоталітарних сект, до яких у ЗМІ часто зараховують і «Посольство Боже» на чолі з пастором Сандеєм Аделаджею, – великим особистим другом Леоніда Черновецького та його сім’ї.

Є ще одна пікантна подробиця в біографії Олександра Сотникова – в 2002-2004 роках він очолював передвиборний штаб Віктора Ющенка: спочатку як лідера Блоку «Наша Україна», а потім як кандидата в президенти України.

Деснянський район до певного часу в чорному списку мера Черновецького не значився – його голова Юрій Захаричев теж член команди Черновецького. Більш того, щоб стати керівником одного з багатонаселених, але, скажемо так, депресивних районів, які вічно на дотації, Блок Черновецького пішов на крупний скандал. Історія з обранням голови райради (а згідно з рішенням Конституційного суду від 13.10.2005 року тільки голова райради може бути призначений вищою владою і головою цієї райдержадміністрації) та зверненням тих же депутатів, що з’явилося незабаром, до Президента не призначати Захаричева головою РДА довго смакували в ЗМІ. Саме Черновецький тоді підтримав і захистив свого 35-річного ставленика. І ось раптом – такий конфуз: ще один «з Черновецьких» не виправдав високої довіри!

Втім, чи можна вірити в щирість дотримання мером принципу «Платон мені друг…»? Як показала практика півторарічного перебування команди Черновецького біля керма Києва, її ходи убивали наповал навіть таких стріляних бійців на політичному рингу, як Юлія Тимошенко, Юрій Луценко і багатьох інших. Чого вартує такий відомий хід Блоку Черновецького, як фактична віддача на заклання депутата Київради Віктора Гринюка – чоловіка рідної сестри дружини Леоніда Михайловича Інги Айвазової. Щоб не дати здійснитися мрії Юлії Тимошенко – застосувати в Київраді норму імперативного мандата і потім переформатувати раду не на користь Черновецького – фракція показово виключила Гринюка зі своїх лав, той подав до суду і суд припинив дію норми імперативного мандата для місцевих рад, ухваленої ВР у січні 2007 року.

Отже, врешті-решт може виявитися, що високоповажана комісія Секретаріату Президента України і не знайде в діях двох із трьох голів, що перевіряються, – Захаричева і Романенка – жодних порушень. Звісно, якщо до цього часу у Леоніда Михайловича не з’являться інші, більш віддані йому люди серед районних депутатів, яких він хотів би бачити на найвищій районній посаді.

Ми попросили відомих українських політологів, що стежать за подіями навколо діяльності Черновецького та його команди в Києві, поділитися своїми думками з приводу згаданих розпоряджень Президента України.

Кость БондаренкоКость Бондаренко, директор Інституту проблем управління ім. Горшеніна:

«Цілком можливо, що такий крок Президента – це логічний наслідок зустрічі Ющенка і Черновецького, яка відбулася нещодавно на Банковій. Як відомо, Черновецький довго й давно воював із Сотниковим, і саме Черновецький добивався від Президента відставки Сотникова. Та й президентське покарання інших голів районів вписується в цю схему. За винятком, як на мене, більшою мірою голови Подільського району, який представляє молодь команди Чернівецького, і меншою – голови Деснянського.

Але ситуація цікава ще, напевно, й тим, що Президент намагається підсилити свою присутність у Києві, розставити тут виключно свої кадри. Поки що я не можу сказати, в чому позитив президентського рішення – треба буде подивитися, хто ж прийде їм на зміну.

До речі, за такими рішеннями Президента завжди стоїть його Секретаріат – це не секрет, тому я цілком припускаю, що в озвучених кадрових змінах у столиці зацікавлене вище керівництво Секретаріату. Більш того, не хочу заглядати вперед, але той факт, що головою комісії призначено Романа Безсмертного, може свідчити ще й про те, що наступним кроком Романа Петровича буде його бажання балотуватися в мери Києва! Отже в Пилипишина, Луценка, Кличка може з’явитися ще один конкурент.

Хоча, що стосується самої імовірності дострокових виборів мера в Києві, то, думаю, якщо вони й відбудуться, то не раніше ніж за рік. Оскільки, якби вибори були сьогодні, вони не внесли б змін у розклад сил – Леонід Черновецький цілком може виграти ці вибори. Швидше за все, буде так: спочатку парламент прийме нове виборче законодавство, а вже після того Президент ініціюватиме вибори в усі органи місцевого самоврядування по Україні».

Віталій БалаВіталій Бала, керівник Агентства моделювання ситуацій:

«Усі голови районів, що згадуються в розпорядженнях Президента, – це саме ті люди, з якими Черновецький і не міг порозумітися. Тобто ми маємо право говорити ось про що. Незважаючи на те, що близько 60% киян, за нашими даними, вважають, що Черновецького пора міняти, Президент мера підтримує, діючи, я б навіть так сказав, у пику киянам! А все це означає лише одне – Черновецький порозумівся і з самим Президентом, і з його оточенням. Видно, тією землею, яку нинішня столична влада роздає наліво й направо, ніхто не гребує.

Взагалі, мені бачиться якась політична змова в діях нашої вищої влади – змова на користь Черновецького. Щоправда, хто конкретно стоїть за появою президентських розпоряджень, хто лобіював інтереси Черновецького або ще когось, хто вклав усе це у вуха Президента – я не знаю, як мовиться, мене при цьому не було.

До речі, нічого дивного в тому, що в розпорядження Президента потрапили прізвища й тих голів районів, які нібито є членами команди Черновецького, я не бачу. Бо мені відомо, що вони давно побили горщики з мером – швидше за все, не захотіли бути простими солдатами, виконуючи якісь часом абсолютно не зрозумілі накази Черновецького. Можливо, спрацювали і якісь особисті речі.

Відверто кажучи, ситуація неприємна, оскільки, у будь-якому разі веде до дестабілізації в районних радах та й у самих районах. Президент, мені здається, піддався тій нелогічності дій, яку ми спостерігаємо в Києві. Може навіть статися таке, що мер наполяже і на розформуванні цих, неблагополучних з погляду мера, районів – таку ідею він нещодавно висував.

Хоча говорити про те, що ці райони дійсно такі вже неблагополучні, як їх хочуть представити, я б не став – райони як райони. Просто людей, що стоять на чолі цих районів, було потрібно з якихось там міркувань прибрати. Якби ми всі бачили, що мер і його команда прагнуть зробити щось хороше для Києва, а голови саме тих чотирьох районів перешкоджають їм у цьому, тоді можна було б зрозуміти крок Президента. Але ж ситуація не така – навпаки, самого мера якраз і слід було б звільнити в першу чергу!

Володимир ФесенкоВолодимир Фесенко, керівник Центру політичних досліджень «Пента»:

«Зараз ходить багато чуток і гіпотез про деяке, можливо, тимчасове, якщо не зближення, то примирення між Черновецьким і Секретаріатом Президента. І поява розпоряджень Президента – своєрідне підтвердження цьому. Так, для Києва такий досить несподіваний крок Президента, коли фактично позбавляються своїх посад відразу чотири голови районів, – це прецедент. Я б навіть назвав те, що сталося, міні-кадровою революцією! Причому в цьому випадку, показово не стільки те, кого звільнили, як те, хто прийде, кого призначать – що це за люди, чиї інтереси вони представляють тощо.

Я, на жаль, не знайомий в подробицях із ситуацією, стосовно саме районів, але мені здається, що для проведення цієї міні-кадрової революції навмисно використовується пауза, коли фактично один уряд вже в.о., а інший ще не прийшов. Адже для Черновецького завжди було важливо витримувати баланс відносин із Президентом і прем’єром – пригадайте, коли він схилявся більше в бік прем’єра, одразу ж виникала напруга у взаєминах з Президентом.

І сьогодні мер, очевидно, вже збудував певні відносини з Віктором Ющенком і, можливо, хоче, якомога вигідніше для себе скористатися цією урядовою паузою. Мені бачиться щонайменше два варіанти дій для Черновецького в період цього «міжсезоння». Перший – мер прагне провести своїх людей на владні пости в Києві і, звичайно, підсилити свій вплив у цих районах. Другий – знайшовши певний компроміс з Президентом або його Секретаріатом, зробити все, щоб на найближче майбутнє застрахуватися від вірогідності проведення в Києві дострокових виборів. Останнє тим більше важливе для Черновецького на той випадок, якщо прем’єром стане Тимошенко, – його затятий опонент».

You must be logged in to post a comment.