Влада і політики. Політичні новини Львова, України та світу

На нас чекає найцікавіший період російсько-українських відносин.

Тимошенко, Путін, МедведєвБоєць і чиновники.

Епопея з обранням Юлії Тимошенко прем’єр-міністром України збіглася в часі з найважливішими політичними подіями в житті Росії – висуненням на посаду президента країни Дмитра Медведєва і пропозицією очолити уряд, зробленою претендентом на пост глави держави чинному президентові Володимиру Путіну.

Залишимо за дужками епопею з прем’єрством Тимошенко – важливі, врешті-решт, не результати голосувань, а претензії Юлії Володимирівни на політичне лідерство, які логічно можуть завершитися не лише посадою прем’єр-міністра, а й обранням президентом України. А по той бік кордону теж окреслилися можливі лідери – новий президент Дмитро Медведєв і можливий прем’єр-міністр і національний лідер Володимир Путін…

І ось тут ми можемо вступити в найцікавіший період російсько-українських відносин. До останнього часу – незважаючи на антипатію, що існує між Володимиром Путіним і Віктором Ющенком, та симпатію, що спостерігається між Володимиром Путіним і Віктором Януковичем, ми все ж таки спостерігали спілкування між схожими людьми. І Путін, і Ющенко, і Янукович – насамперед чиновники, які лише волею випадку перетворилися на публічних політиків. Чиновники, вирощені в тіні своїх «політичних тат», людей іншого покоління, не завжди ними сприйманих, але все ж таки шанованих.

Адже і Єльцин з Кучмою – ті самі політичні тата – теж були багато в чому схожі. Вони зробили пристойні кар’єри за радянської епохи, один дослужився до першого секретаря Московського міськкому партії і кандидата в члени політбюро, другий – до посади директора найбільшого оборонного підприємства. Обидва боролися за владу, вихоплюючи її з ослаблених рук попередників. Обидва – не наступники, а конкуренти. Обидва будували свої країни під себе, та так потужно, що вони пішли, а модель чиновницького управління й поведінки не змінилася! Чи варто дивуватися, що ці люди чудово один одного розуміли?

І ось з’являється Тимошенко. Прем’єр Тимошенко чи президент Тимошенко. Публічний, навіть мітинговий політик. Бізнесмен. Людина, що знає ціну «красному слівцю», уміє обіцяти й пояснювати, чому обіцянки не виконано. Справжній боєць і гіпнотизер. Про Юлію Володимирівну вже написано книжки – і товстенні. У неї є ревнителі, але й ворогів чимало. Вона особистість неординарна й непроста.

З іншого боку – акуратні люди. Перш за все чиновники. Функції з керування державою. Хто може сьогодні розповісти біографію Дмитра Медведєва? Не офіційну, з посадами, а справжню, з політичною діяльністю? Немає такої людини, тому що немає такої біографії. Та й біографія Володимира Путіна починається з моменту його висунення в наступники Бориса Єльцина. Володимиру Володимировичу потрібно було навчитися царювати, а не боротися. І вже через це – хто б не став партнером Юлії Тимошенко на російській політичній сцені – їй навряд чи вдасться збудувати довірчі відносини з колегою.

Скажуть – а вона жінка, зворушливо дивитиметься їм у вічі й вони розтануть. По-перше, вони не тануть. По-друге, кожен, хто хоч раз у житті бачив Людмилу Путіну або Світлану Медведєву, підтвердить – їм подобаються інші жінки, і кавалерійський натиск жінки-політика має викликати у таких чоловіків жах, що граничить з відразою. По-третє, Юлія Володимирівна вже не дівчинка, щоб когось там чарувати. Вона відчуватиме себе лідером і вимагатиме пошани. А вони звикли поважати чиновників. Мітингові політики їм не цікаві.

Саме тому помиляються ті, хто вважає, що у Юлії Тимошенко в Москві вийде краще, ніж у Віктора Ющенка. Його не сприймали не самого по собі, а виключно у зв’язку з методологією приходу до влади – ну і взагалі, обійшов схваленого «самим» кандидата, негарно. Її ж не сприйматимуть саме на особистісному рівні. Російських чиновників вона дратуватиме не менше, ніж сьогодні дратує українських. І ціна російських поступок – якщо вони ще будуть – визначатиметься саме рівнем цього роздратування…

You must be logged in to post a comment.