Влада і політики. Політичні новини Львова, України та світу

Архів блогу/h2>

У Сербії оголошено про розпуск уряду.

Monday, March 10th, 2008

У Сербії оголошено про розпуск уряду. Виконуючий обов’язки прем’єр-міністра Воїслав Коштуніца звернувся з проханням до президента Бориса Тадіча провести дострокові вибори в травні, повідомляє Бі-бі-сі.

Своє рішення В.Коштуніца обґрунтував відсутністю в коаліції єдності з питання блокування зближення Сербії з Євросоюзом на знак протесту проти рішення більшості членів Євросоюзу визнати незалежність Косово.

Розпуск був оголошений на спеціальному засіданні уряду, на якому він також звернувся до президента країни з проханням розпустити парламент та оголосити про проведення дострокових виборів.

У свою чергу міністр закордонних справ головуючої в ЄС Словенії Дімітрі Рупел висловив сьогодні надію на те, що на майбутніх позачергових виборах у Сербії отримають перемогу політичні партії, що виступають за інтеграцію Белграда до європейського співтовариства. Він відзначив, що в даний час є всі ознаки того, що радикали можуть отримати меншість в парламенті, повідомляє Associated Press. “Чесно кажучи, я не думаю, що для наших сербських друзів є інші варіанти, окрім ЄС”, – відзначив він.

Нагадаємо, 8 березня прем’єр-міністр Сербії В.Коштуніца оголосив про свою відставку і розпуск очолюваного ним уряду. Причиною такого кроку В.Коштуніца назвав нерозв’язні розбіжності у складі правлячої коаліції. Він звинуватив рнизку міністрів у прозахідній позиції з питання незалежності Косово, яка перешкоджає зусиллям прем’єра зберегти край у складі Сербії.

Блокування підтримується тими, хто мріє про переформатування коаліції.

Wednesday, March 5th, 2008

ТимошенкоТимошенко заявила, що стала заручницею змови.

Прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко заявила, що демократична коаліція стала заручником політичної змови про переформатування коаліції.

Про це лідерка БЮТ сказала сьогодні, 5 березня, під час прес-конференції в кабінеті міністрів. «Я переконана, що все це блокування підтримується досить ретельно тими, хто все ще мріє про переформатування коаліції, і хто мріє про те, що дестабілізація в парламенті може усунути від влади демократичну команду.

Тому я хочу виразити співчуття депутатам демократичної коаліції, які стали заручниками всіх тіньових політичних змов», – заявила глава уряду. Прем`єр-міністр переконана, що робота парламенту блокується штучно.

«Мені дуже шкода, що парламент перетворився в середовище локальної політичної кризи, але це не заважає уряду системно і нормально працювати, це не заважає нам наводити порядок», – додала Юлія Тимошенко. Крім того прем’єр висловила переконання, що уряд буде центром української стабільності.

Як повідомлялося, голова ВР Арсеній Яценюк заявив, що з 13 березня Президент має законне право розпочати консультації про розпуск парламенту.

4 березня секретар Ради національної безпеки та оборони Раїса Богатирьова заявила, що Президент України Віктор Ющенко може розпочати консультації щодо розпуску парламенту, якщо Верховна Рада найближчими днями не відновить свою роботу.

Водночас сьогодні, 5 березня, фракціям ВР не вдалося досягнути компромісу щодо розблокування роботи парламенту.

Лідер Партії регіонів Віктор Янукович закликав прихильників ПР до масових акцій протесту. За його словами, Партія регіонів «вичерпала резерв своїх можливостей щодо пошуку шляхів переконання помаранчевих лідерів у згубності їх позиції». Він підкреслив, що тепер партія звертатиметься «за підтримкою до народу».

За матерiалами УНІАН

Домовитись не вдалося.

Tuesday, February 26th, 2008

Українська опозиціяУкраїнська опозиція ставить умови.

Українська опозиція висуває нові умови для розблокування Верховної ради, пише ВЗГЛЯД

До взаєморозуміння між лідерами фракцій українського парламенту і його спікером все ще далеко. Їм знов не вдалося домовиться про розблокування роботи за круглим столом, що пройшов в понеділок. Фракція Партії регіонів наполягає на першочерговому розгляді в парламенті питання щодо НАТО і голосуванні за відповідні ухвали. Про це заявив лідер регіоналів Віктор Янукович. Якщо коаліція піде на це, Рада запрацює вже 4 березня.

Все обертається навколо заявки України з проханням приєднання до Плану щодо членства Києва в альянсі, з якої, власне, і почалася блокада парламенту представниками опозиції. У вівторок до Брюсселя летить спікер ВР Арсеній Яценюк, який так і не відкликав свого підпису під так званим листом трьох (Президента, прем’єра і глави парламенту) на ім’я генсека НАТО.

Опозиція також опрацьовує можливості довести свою правоту натовським чиновникам. Як вдалося дізнатися газеті ВЗГЛЯД, зовнішньополітичний відділ апарату Партії регіонів працює над графіком зустрічей представників Регіонів в Брюсселі на 27 лютого.

Проте і опозиція, і коаліція розуміють, що питання НАТО – це лише верхівка айсберга.

В понеділок Віктор Янукович знов закликав всі політичні сили докласти зусилля, щоб опозиція і коаліція працювали «у форматі цивілізованих відносин». За його словами, країна повинна почати жити в правовому полі.

Консиліум, на який зібралися навіть комуністи, що раніше ігнорували зустрічі у спікера, не дозволив вивести Раду із стану коми. Аналітики стверджують, що «сплячий парламент» вигідний в першу чергу не опозиції, яка з 18 лютого продовжує його блокаду, а коаліції, яка не може «нашкрябати» заповітні 226 голосів для результативного голосування з будь-якого питання, включаючи НАТО. Річ у тому, що як тільки це станеться, то опозиція матиме право вимагати створення нової коаліції, оскільки нинішня недієздатна.

У результаті домовилися поки попрацювати над угодою, яка б влаштовувала всіх в робочих групах, до яких увійдуть делегати від кожної з фракцій. «Бригада реаніматологів» вирішила зібратися прямо в понеділок після обіду і працювати в щоденному режимі.

Член Партії регіонів Олександр Єфремов заявив в інтерв’ю газеті ВЗГЛЯД, що його фракція налаштована на таку щоденну, конструктивну роботу протягом всього нинішнього тижня: «Щоб політична угода була підписана наступного понеділка, я переконаний, що більше 90% питань буде узгоджено».

Регіоналів «турбує позиція НУ-НС, яка намагається лагодити перешкоди подальшому зближенню, і складається враження, що не всім сьогодні вигідний початок роботи парламенту».

«Початок блокування, закладений нашою фракцією з питання, яке ми відстоюємо, сьогодні переходить в іншу площину. А саме фракції коаліції, усвідомивши, що вони не в змозі при своїх політичних розбіжностях проголосувати з багатьох питань в залі, стримують рішення щодо розблокування», – сказав Єфремов.

Помаранчеві такі звинувачення називають безпідставними і у свою чергу висувають все нові і нові версії, що пояснюють парламентську кризу. Наприклад, лідер фракції НУ-НС В’ячеслав Кириленко в понеділок заявив, що просто не вірить в обіцянки опонентів. Він чомусь абсолютно упевнений, що наступного тижня фракція Партії регіонів не розблоковує роботу парламенту.

Кириленко пояснює свої передчуття тим, що критика фракцій меншості на круглому столі «свідчить про те, що вони не готові до сприйняття компромісних пунктів, внесених до політичної угоди главою Верховної ради».

«Ми, звичайно, дали своїх експертів (у робочу групу), які можуть працювати цілодобово тут, але ми не впевнені, що і в понеділок Партія регіонів знову не поставить питання про блокування роботи пленарних засідань», – сказав він.

Разом з тим, коментуючи ситуацію з можливим проведенням нових дострокових виборів, Кириленко зазначив, що НУ-НС не бачить необхідності в цьому, «хоч би тому, що не може три роки поспіль тривати парламентська кампанія».

«Але якщо Партія регіонів блокуватиме роботу і надалі, то 30-денний термін бездіяльності парламенту вичерпається. Ясна річ, що за один день до цього коаліція збереться і ухвалить необхідні вже передвиборні рішення. Зараз ми цього робити не будемо, оскільки віримо в тверезий розум опозиції», – підкреслив лідер фракції.

У свою чергу союзник Кириленка по коаліції, лідер фракції БЮТ Іван Кириленко переконаний, що політичним силам вдасться знайти згоду і вивести парламент з кризи.

«Переконаний, що ми знайдемо згоду і у вівторок зайдемо в зал працювати», – сказав він, відповідаючи на питання журналістів, чи почне роботу парламент наступного тижня після підписання угоди.

За його словами, «безумовно знаковим для роботи ВР стане саміт в Бухаресті, який відбудеться 4 квітня». Разом з тим він висловив думку, що до цього український парламент погодить текст ухвали щодо НАТО: «або це буде один узгоджений текст ухвали, або всі 6 ухвал буде проголосовано».

Фракція Блоку Литвина підтримує вимогу Віктора Януковича, щоб участь в голосуванні за ухвали щодо НАТО кожен народний депутат брав особисто. Про це під час круглого столу із розблокування роботи Верховної ради України заявив лідер цієї фракції Володимир Литвин.

За його словами, судячи з усього, Верховна рада не зможе напрацювати узгоджену ухвалу з цього питання, тому необхідно проголосувати всі зареєстровані ухвали щодо НАТО.

Кажучи в цілому про пошуки компромісу, Литвин висловив думку, що «сьогодні ми ще далекі від спроб його знайти»: «Те, що пропонується нам прийняти, мені нагадує обскубану курку».

Він зазначив, що фракція Блоку Литвина готова до роботи в сесійному залі, оскільки не була ініціатором цієї напруженості.

А ось комуністи працювати не хочуть. Фракція Компартії не бачить можливостей для розблокування роботи Верховної ради.

Про це в інтерв’ю газеті ВЗГЛЯД заявив заступник лідера фракції КПУ Адам Мартинюк, який брав участь в засіданні.

«Ті варіанти, які пропонуються, зараз не дають відповіді на головне питання в ситуації, яка склалася з відомим «листом трьох». Основні пункти політичної угоди є переробленими тезами коаліційної угоди між БЮТ і НУ-НС, тому, підписавши його, чомусь п’ять фракцій зобов’язуються виконувати коаліційну угоду двох», – пояснив пан Мартинюк.

Комуністи хочуть, щоб був прийнятий закон про внутрішню і зовнішню політику, в якому б раз і назавжди був закріплений позаблоковий статус України.

Ну а поки в парламенті шукають точки зіткнення, Президент України Віктор Ющенко услід за прем’єром Юлією Тимошенко шукає варіанти того, як можна прийняти необхідні йому закони без допомоги Верховної ради.

Так, днями в статті для одного з популярних українських політичних щоденних видань «Дзеркало тижня» Ющенко припустив розвиток подій, при якому новий Основний закон затверджуватиметься на референдумі без згоди Верховної ради.

«Можливий і всеукраїнський конституційний референдум за народною ініціативою – у разі, якщо народні депутати не зможуть прийти до згоди», – пише глава держави. Надії Ющенка на чинний склад ВР дійсно заслуговують уваги. Але навряд чи нинішній парламент здатний їх виправдати.

Експерти одностайні в одному: варіант з обходом Верховної ради можливий. «Це не кращий, але, можливо, необхідний крок. Парламент сам підштовхує Президента до подібних дій», – стверджує політолог Дмитро Видрін. Хоча політичні опоненти, на його думку, звичайно ж, звинувачуватимуть Ющенка в перевищенні повноважень.

Регіонал Тарас Чорновіл в інтерв’ю газеті ВЗГЛЯД назвав заяву Ющенка «провокацією на межі злочину».

Тим часом, глава Секретаріату Президента України Віктор Балога не виключає проведення дострокових парламентських виборів, якщо робота Верховної ради і надалі буде паралізованою. Про це він заявив в інтерв’ю одному з українських телеканалів.

За словами глави Секретаріату, «події, що відбуваються у Верховній Раді, створені штучно».

«Питання про вступ до НАТО – це алегорія, яка не піддається жодному аналізу», – вважає Балога.

Керівник Секретаріату Ющенка переконаний, якщо у політичних сил зараз є здоровий глузд, то вони повернуться до питання організації роботи Верховної ради.

«Якщо здорового глузду немає, то скажу чесно: ніхто не терпітиме, ні суспільство, ні Президент України, який за Конституцією має право після 30-денного терміну нероботи парламенту розпустити його за статтею 90 Конституції», – підсумував Балога.

Круглий стіл з гострими кутами.

Tuesday, February 26th, 2008

Круглий стіл з гострими кутамиВесняне загострення.

В Києві знову готуються змінювати Верховну Раду, прем’єра і Президента, повідомляє Независимая газета

Український парламент нестримно наближається до чергового дострокового розпуску. Якщо до кінця тижня склад помаранчевої правлячої коаліції не поповниться фракцією Партії регіонів, то з початку березня соратники Віктора Януковича обіцяють перейти у «весняний наступ», який нібито взагалі змете нинішню владу з політичної карти України.

Вчора у Верховній Раді відбувся круглий стіл, що мав на меті розблоковувати роботу парламенту. Як відомо, опозиція в особі Партії регіонів і Компартії з початку лютого не дозволяє відкрити засідання, вимагаючи від влади відкликати лист до НАТО, звільнити главу МВС Юрія Луценка, захистити від переслідувань екс-міністра транспорту і зв’язку Миколу Рудьковського. Спікер Арсеній Яценюк, попередивши, що з 13 лютого почався відлік 30 днів до розпуску недієздатного парламенту, спробував підписати зі всіма парламентськими фракціями якийсь політичний договір про співпрацю.

Члени Партії регіонів погодилися піти на окремі поступки помаранчевим, але це не вирішило проблему, сказав «НГ» депутат від Блоку Юлії Тимошенко (БЮТ). За його словами, нормальна робота Верховної Ради неможлива через відсутність в ній правлячої більшості. Декілька депутатів з пропрезидентської фракції минулого тижня вийшли зі складу блоку «Наша Україна – Народна самооборона» услід за керівником президентського Секретаріату Віктором Балогою. В результаті фактично перестала існувати правляча коаліція, в якій спочатку було критично мало депутатів – 227 осіб, на 1 більше, ніж проста парламентська більшість. Без переформатування коаліції парламент працювати не зможе, підтвердив представник пропрезидентської фракції Владислав Каськів.

Вчора ж з’ясувалося, що соратники Януковича готові підставити плече своїм політичним супротивникам. Як заявила депутат від Партії регіонів Ганна Герман, «далі мовчки спостерігати те, що відбувається в країні, ми просто не маємо морального права. Ми добиватимемося ухвалення тих соціальних законів, які повинні захистити людей від того, що твориться в країні. Дивіться: ціни ростуть, інфляція галопуватиме, і люди просто не зможуть в цьому всьому вижити. Ми повинні примусити нинішню владу зробити все, щоб захистити людей».

У Києві широко обговорюється тема членства Партії регіонів в правлячій коаліції. Депутати від Блоку Юлії Тимошенко підозрюють, що Балога, покинувши ряди пропрезидентського блоку, умисне руйнує правлячу коаліцію, оскільки завжди виступав за об’єднання в парламенті політичних сил Ющенка і Януковича, а останнім часом відверто виступає проти дій Юлії Тимошенко, яка категорично заперечує можливість членства її блоку в коаліції з «регіонами».

Зміна складу правлячої коаліції, за Конституцією, спричинить відставку нинішнього уряду і формування нового коаліційного кабінету міністрів. Окремі представники Партії регіонів стверджують, що це відбудеться вже в березні, а Ющенко підтримає цю ідею, оскільки суперечності між Президентом і прем’єр-міністром вийшли за рамки робочих розбіжностей і вилилися у відкриті конфлікти. Як приклад наводяться недавні суперечки щодо формату співпраці України з «Газпромом»: Ющенко домовився про створення двох нових компаній-посередників із постачань газу, а Тимошенко потім заявила, що жодних посередників більше не буде.

Різні джерела «НГ» конфіденційно повідомляють, що на роль нового прем’єр-міністра розглядається кандидатура Віктора Балоги. Цікаво, що раніше непублічний політик в останні дні все частіше з’являється в теленовинах з критикою нинішнього прем’єра і заявами про необхідність розширення коаліції. Він вважає, що об’єднання пропрезидентської фракції з Партією регіонів дозволить залучити в коаліцію ще і Блок Володимира Литвина.

Соратники Тимошенко і частина пропрезидентської фракції, що орієнтується на прем’єра, не збираються здаватися без бою. Депутат від Блоку Юлії Тимошенко повідомив «НГ», що «команді прем’єра відомо про плани Януковича – Балоги, які можуть бути реалізовані з мовчазної згоди Ющенка». Він упевнений, що у разі реалізації сценарію «весняного наступу» оточення Тимошенко доб’ється проведення ще одних дострокових парламентських виборів. Суть ідеї полягає в тому, щоб змінити закон про вибори, підвищивши прохідний бар’єр для партій і блоків з нинішніх 3% до 7–10%. Тоді пропрезидентський блок взагалі залишиться за бортом української політики, партія Януковича отримає меншість, а БЮТ стане повноправним господарем Верховної Ради. Звідси недалеко і до дострокових президентських виборів.

Переформатування діючої в парламенті коаліції неможливе.

Monday, February 11th, 2008

Народний депутат від фракції блоку «Наша Україна – Народна самооборона» Юрій Ключковський вважає, що переформатування діючої в парламенті коаліції неможливе. Так він прокоментував заяву лідера Партії регіонів Віктора Януковича про можливість проведення дострокових виборів або зміни формату коаліції як варіантів виходу з парламентської кризи.

Як повідомляє офіційне Інтернет-представництво блоку НУ-НС, Ключковський підкреслив: «Я дуже сумніваюся, що запропоновані Януковичем варіанти виходу з парламентської кризи є найконструктивнішими. Дострокові вибори не є панацеєю, ними не можна часто зловживати, вони не сприятимуть стабілізації ситуації в державі і не вкажуть шляхів виходу з кризи, що склалася в парламенті. Переформатування коаліції також неможливе, оскільки обидва учасники коаліції (фракції НУ-НС і БЮТ) чітко заявили про свої зобов’язання перед виборцями і намір їх дотримуватися», – передає «ЛІГА».

Ключковський упевнений, що «для Януковича природно робити такі заяви». Таким чином «він виказує свої сокровенні бажання – Янукович розраховує, що при зміні формату коаліції Партія регіонів знову отримає доступ до влади».

«Якщо і може бути переформатування коаліції у складі діючого парламенту, – вказав Ключковський, – це лише за рахунок входження фракції Блоку Литвина до складу коаліції. Інших варіантів переформатування я не бачу».

Ключковський вважає, що Партія регіонів зловживає фактом наявності 227 голосів у складі коаліції і, спекулюючи на цьому, спеціально, цілеспрямовано дестабілізує ситуацію в парламенті, не даючи можливості Верховній Раді працювати.

Нагадаємо, у свою чергу, Янукович у неділю заявив, що Партія регіонів не веде переговори з іншими політичними силами про переформатування коаліції або проведення дострокових виборів. Крім того, він запевнив, що питання про підписання спікером листа про приєднання України до Плану дій щодо членства в НАТО є єдиною причиною блокування трибуни ВР.

Коаліція ПР з БЮТ – залякати Банкову …цього не буде ніколи.

Friday, February 1st, 2008

КучмаКучма: Коаліція ПР з БЮТ є абсолютним абсурдом.

Екс-президент України Леонід Кучма переконаний, що повідомлення про можливість створення коаліції БЮТ з Партією регіонів є «абсолютним абсурдом». Про це він сказав у п’ятницю журналістам після зустрічі з учнями українського фізико-математичного ліцею.

«Я у жодному випадку не вірю в таку широку коаліцію. А коаліція «Регіонів» з БЮТ є абсолютним абсурдом», – сказав Кучма.

«Це так, залякати Банкову …цього не буде ніколи, на сьогоднішньому етапі розвитку. Думаю, це розуміють і на Банковій, і на Грушевського», – додав він, передає «УНІАН».

За його словами, подібні чутки є звичайною політичною грою.
Кучма також відзначив, що подібні заяви призводять тільки до того, що люди не розуміють, куди рухається Україна і для чого створювалася сьогоднішня коаліція.

Як повідомлялося раніше, 30 січня ряд ЗМІ розповсюдили інформацію про те, що прем’єр-міністр України Тимошенко в інтерв’ю телеканалу «Євроньюс» не виключила можливого об’єднання БЮТ і Партії регіонів в одній коаліції.

На питання, чи може таке відбутися, Тимошенко нібито відповіла: «Може, але за умовами нашої команди».

«Наші умови – це упровадження 20 пунктів детінизації політики і економіки. Якщо Партія регіонів на це готова – то welcome! Як то кажуть, ласкаво просимо!», – сказала Тимошенко.

При цьому вона додала, що «судячи з останніх дій, які (вони) Партія регіонів робила при владі, до прозорих умов життя не готові як клановий бізнес, так політики».

«Тому ми з ними вибудовуємо співпрацю, але за європейськими стандартами – як влада і опозиція», – відзначила Тимошенко.

Пізніше в коментарі журналістам Тимошенко заявила, що готова співпрацювати з Партією регіонів лише як з опозиційною політичною силою.

Одностайне прийняття програми діяльності уряду “Український прорив”.

Wednesday, January 16th, 2008

Програма діяльності урядуПрограму діяльності уряду одностайно прийняли члени Кабміну.

Сьогодні на засіданні Кабінету міністрів всі члени уряду одностайно прийняли програму діяльності уряду “Український прорив”.

Відкриваючи засідання Кабінету міністрів прем’єр-міністр Юлія Тимошенко заявила про те, що всі зауваження Президента України Віктора Ющенка щодо пріоритетів у роботі уряди, які містяться в звернені голови держави до парламенту в програмі діяльності уряду враховані.

“Вчора ми отримали ці зауваження і пропозиції і внесли їх до програми”, – сказала вона.

Зокрема, президент хоче, щоб програма діяльності Кабміну під керівництвом Ю.Тимошенко стала не формальною декларацією, не тільки переліком урядових завдань, але і документом політичної відповідальності перед суспільством.

В. Ющенко рекомендував запровадити механізм економічної зацікавленості власника підприємства в створенні безпечних умов праці, зокрема через відшкодування ним всіх коштів, які держава витрачає на ліквідацію наслідків техногенних аварій. Голова держави пропонує закріпити в програмі діяльності Кабінету міністрів виконання вимог Указу про заходи щодо будівництва доступного житла.

Президент також скорегував запропоновані урядом заходи щодо забезпечення радіаційної безпеки в зоні відчуження. Потрібно побудувати накриття над зруйнованим блоком Чорнобильської АЕС, побудувати об’єкти інфраструктури для виведення станції з експлуатації і перетворення об’єкту “Укриття” на екологічно безпечну систему, розробити і добитися ухвалення Верховною Радою загальнодержавної програми поводження з радіоактивними відходами.

При цьому на засіданні Кабінету міністрів Ю. Тимошенко закликала всіх міністрів приділити більше уваги роботі з парламентаріями, коли вони вивчатимуть нову програму діяльності уряду. Сьогодні документ буде переданий у Верховну Раду, де члени уряду повинні почати співпрацювати зі всіма фракціями і профільними комітетами.

“Я б не хотіла, щоб ми покладалися на те, що у нас є 228 голосів, на те, що все це буде проведено автоматом. Я не сприймаю такого підходу”, – сказала вона.

Також прем’єр-міністр доручила секретаріату Кабінету міністрів переглянути склад суспільних колегій при міністерствах і відомствах. “Вчора на загальних слуханнях з програми дій уряду в Українському будинку виступали багато представників серйозних експертних кіл з серйозними пропозиціями. Ми повинні налагодити з ними співпрацю з розробки детального плану дій”, – сказала Ю.Тимошенко.

При цьому вона повідомила, що ініціюватиме введення до складу СНБО президента Національної академії наук Бориса Патона. “Це необхідно, щоб ми бачили напрям руху нашої науки, а також могли використовувати в своїй роботі розробки наших учених”, – сказала вона.

Нагадаємо, вчора прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко представила програму діяльності уряду “Український прорив: для людей, а не політиків”.

Програма базується на положеннях програми президента України Віктора Ющенка “10 кроків назустріч людям” і виборчих програм суб’єктів парламентської коаліції.

Програма, містить конкретні шляхи і механізми реалізації соціально-економічних і політичних реформ, культурних і міжнародних ініціатив держави і є планом дій парламентської більшості і коаліційного уряду на період повноважень Верховної Ради України VI скликання.

Тверезий аналіз недавніх промахів.

Sunday, December 30th, 2007

ВладаМапа успіху лишилася контурною.

Мало не кожен із нас свято вірить, після Нового року його життя неодмінно зміниться на краще. Кожен сподівається, що саме з першого січня він кине палити, заходиться інтенсивно скидати зайву вагу, візьме за правило бігати щоранку, грунтовно засяде за підручник англійської мови й неодмінно почне присвячувати якнайбільше часу дітям. А ще в Новий рік заведено пильно озиратися на шлях, пройдений за минулі 365 днів. Тому що тверезий аналіз недавніх промахів береже і від повторення старих помилок, і від допущення нових. Ще древні філософи вчили спокійно ставитися до перемог і старанно вчитися на поразках. Утім, у нашому житті успіхи і невдачі переплетені настільки щільно, що оцінювати одне, не аналізуючи іншого, інколи просто неможливо.

Рік, який іде на спочинок, був багатий на яскраві події. Численні рейтинги та хіт-паради, складені нашими колегами, дозволяють читачеві, слухачеві і глядачеві згадати й оцінити все, бодай трохи варте уваги. Та все ж таки ми ризикнемо доповнити картину, винісши на ваш суд зовсім інший табель про ранги. У ньому — події, які не відбулися, і прогнози, що не справдилися. У нашому переліку не знайшлося місця для всього, чого не сталося, і для всіх, хто не відбувся. У матеріалі, запропонованому вашій увазі, немає відповіді на запитання, чому виборці відмовили в довірі Соцпартії на чолі з Морозом. Чому Віктор Ющенко вкотре не виконав кадрової обіцянки, даної Петрові Порошенку. Чому баба Параска не потрапила до виборчого списку «НУ—НС». І чому Могилевська з Ямою так і не стали переможцями шоу «Танці з зірками». У реєстрі від «ДТ» знайшли своє законне місце тільки ті дії, нездійснення яких мало серйозний вплив на долю країни. Як позитивний, так і негативний.

Сподіваємося, що наш скромний експеримент дасть вам змогу не лише відплатити по заслугах минулому, але й більш тверезо оцінити сьогодення. А можливо, й реалістично спрогнозувати майбутнє. У якому, хочеться вірити, знайдеться більше місця для оптимізму.

Адже хто з нас у глибині душі не сподівається на те, що держава саме з першого січня почне позбуватися згубних звичок?

Не вдалося узурпувати владу.
Спробу Віктора Януковича з допомогою човниково-інкасаторських рейдів Андрія Клюєва сформувати конституційну більшість у Раді було зупинено не зовсім легітимним, але все ж ефективним указом президента про розпуск парламенту. Спроба замінити розбалансовану владу диктатом без балансу провалилася. Не можна сказати, що після цього країна стала жити краще, але вона залишилася живою. І вільною. Тому що головний позитив в усьому, що відбувається, полягає в такому: жодна з політичних сил, а точніше, жоден із лідерів, не в змозі підкорити собі Україну.

Не пролилася кров.
Страх такої перспективи відчувало все суспільство, незалежно від того, яку зі сторін політичного конфлікту у квітні-травні підтримували його сегменти. Але тільки одиниці знають, наскільки реальною була загроза переступити межу. І хіба що в мемуарах ці одиниці розкажуть про зміст радикального плану, виробленого в ситуаційній кімнаті однієї з політичних сил, скріпленого підписами й переданого главі держави. Але в той момент нерви і в президента, і в керівників силових структур витримали, а от в екс-міністра МВС Цушка — здали. Але цього року ми так і не дочекалися правової оцінки подій у Генеральній прокуратурі. Подій історичних, тому що вперше державні силові підрозділи розділила політична лінія фронту. Сутичка між «Беркутом» і управлінням держохорони стала можливою, зокрема, через глибинну політизацію відомства й міністерства, покликаних служити, а не прислужувати. Цушка можуть засудити й навіть посадити, але кадрова політика, яку проводять нині в більшості спецслужб і силових відомств, вимиваючи залишки професіоналів та насаджуючи випадкових некомпетентних васалів, не виключає повторення пройденого. З заступом.

Не з’явилися нові обличчя.
Дострокові парламентські вибори могли не тільки запобігти концентрації влади в руках Януковича, а й, як учить нас президент, «влити свіжу кров» у політикум. Не сталося. Прак­тично всі партії для продовження затяжних політичних боїв вирішили залишити перевірених, а головне, вірних бійців. Нові обличчя, про які говорять усі, практично не мають шансів народитися в умовах «пенітенціарно-списочної» виборчої системи; їм немає місця на екранах, тому що вони «нерейтингові»; перспективних затирають лідери, оскільки не хочуть вирощувати конкурентів. Система, за якої закупорено зони зростання для гравців другої та третьої ліній, цілком улаштовує гравців лінії першої. Мало не єдиним розсадником, в якому можуть бути вирощені нові масштабні лідери, є інститут мерства. Звичайно, можна необережно «виростити» Черновецького й Добкіна, але можна й Баранова, Садового, Гройсмана, Козирєва.

Опозиція не стала об’єктом репресій…
Хто б що казав, а політикуму пішли на користь часті зміни декорацій і ролей. Минулий рік остаточно переконав, що кожен може втратити владу й кожен може її повернути. У відносинах супротивників стало менше істеричності й більше прагматичних лінощів. Локальна сутичка в Генпрокуратурі була винятком, що лише підтверджує правило. Одні більше не бояться бандитів, інші — в’язниць. Необгрунтовані репресії, на щастя, вже не є елементом державної політики. Обгрунтовані покарання, на нещастя, теж.

Час політиків-революціонерів іде в минуле. Ідейних борців з «антинародними режимами» майже не залишилося, безплатних протестантів удень із вогнем не знайдеш. Барикади стали товаром.

Перебування в опозиції, що раніше вважалася похмурим засланням, нині сприймається як творче відрядження. Можна зібратися з думками, накопичити сили, збагатитися свіжими враженнями, новими знаннями й корисними знайомствами. 2006-го всі одностайно відзначали, наскільки за час перебування в опозиції Янукович виріс як політик. 2007-го аналогічні компліменти отримала Тимошенко. І тільки у Віктора Андрійовича очевидні проблеми з творчим зростанням. Може, і йому час творчо відпочити?

Широка коаліція не відбулася.
Попри те, що Рінат Ахметов, який ухвалив рішення про участь Партії регіонів у дострокових парламентських виборах, серйозно зблизився з президентом, а його права рука Борис Колесніков — із Віктором Балогою, їхні очікування щодо широкої коаліції не виправдалися. Причина, з одного боку, в самих лідерах ПР: результати роботи Кабміну Януковича не справили враження на виборців, а саму передвиборну кампанію Колесніков провів не талановито. Чотири мандати, яких не вистачило, позбавили ПР влади. З іншого боку, «Наша Україна» залишилася вірною слову, даному виборцям, і не пішла на альянс із ПР. Причина проста: у «НУ—НС» занадто багато перспективних лідерів, які не бажають, щоб їх, як давньоскіфських дружин, коней і рабів, замуровували в «гробниці» монарха, який іде престолу. У результаті було створено хистку, але зрозумілу коаліцію. Проте це не означає, що із низки питань у парламенті не виникатиме альтернативної більшості на основі «Регіонів», комуністів, литвинівців і нашоукраїнської «чудової сімки», яка, скоріше, нагадувала шістку.

Утім, «Регіони» можуть досить швидко повернутися у владу. Мало хто вірить, що Юлія Тимошенко збереже прем’єрську посаду до президентських виборів. Переформатування коаліції прогнозується на майбутню осінь. Але оскільки створювати коаліцію можуть тільки фракції, то виникає питання: за Банковою чи за молодими помаранчевими лідерами залишиться більшість депутатів «НУ—НС»? Яка з частин фракції стане її правонаступницею у разі розколу?

Не розкололася Партія регіонів.
Проте це не означає, що тріщина, яка утворилася між Януковичем і Ахметовим після 2004-го, не розширюється і далі. Розширюється. Суб’єктивний конфлікт накладається на об’єктивний: великий капітал не може представляти інтереси малозабезпечених верств суспільства, які зберегли у своїй більшості радянські погляди. Одним потрібен вихід на IPO, іншим — на Київський вокзал Москви. Якби ПР зберегла владу, то процес поділу політичної клітки розтягся б на багато років. Нинішня ж ситуація прискорить мітоз: бізнес потребує спокою, боротьба за владу — політичної війни. Інтереси Януковича та Ахметова дедалі більше розходяться. Призначення Раїси Богатирьової на РНБОУ це підтверджує. В Януковича є електорат і контрольовані ним кошти на політичну кампанію. У Ахметова — кошти особисті й легальні, зате немає порівнянного за розкруткою з Януковичем альтернативного лідера. Це союз, у якому давно немає любові, й усі заплуталися в розрахунках.

Не відбулося укрупнення партій…
Як випливає зі знаменитого афоризму, націонал-демократи об’єднуються тільки перед розстрілом. Рік, що минає, засвідчив справедливість ще однієї тези: обіцянки об’єднатися дають тільки в переддень виборів. Дострокова парламентська кампанія не стала винятком. Відразу після її закінчення очікувалася поява двох потужних партій. Одну мали створити на базі суб’єктів «НУ—НС», другу — сформувати з числа учасників БЮТ. Судячи зі свіжих заяв керманичів, процес злиття не пішов ні в тих, ні в інших.

Можливе об’єднання союзників можна вважати протиприродним, якщо відштовхуватися від протиріч в ідеологіях, які сповідують партії. А можна — природним. Оскільки в більшості партій ідеологія існує тільки на папері, а більшість самих партій — виключно в багатій уяві тамтешніх лідерів.

Обіцянка об’єднатися — можливість зачепитися за список. Небажання об’єднуватися — наслідок бажання залишитися на плаву, прагнення зберегти ілюзію самостійної гри. Нехай навіть в орлянку чи підкидного дурня. Чи в очко.

Жадоба вождизму для наших земляків є рисою, генетично визначеною. Простий приклад: відповідно до підрахунків ряду істориків, тільки 1921 року на території України діяли загони 168 отаманів. Вони не тільки запекло билися з червоними, але часом і захоплено рубалися один з одним. Зауважимо: ідеться про кінець кровопролитної громадянської, коли значна кількість народних ватажків уже відвоювалися.

Так що авторам страшилок про «загрозу» двопартійної системи, що насувається, рекомендуємо розслабитися.

Не засвоєно уроки з кадрових чисток.
Багатотисячні кадрові чистки 2005 року стали надзвичайно сильним ударом по ефективності державної машини. Перервалася еволюція української управлінської еліти. Родючий шар досвідченої бюрократії було вимито, а на його місце завезено грунт, на якому добре плодоносять лише дерева лояльності до великих і малих сюзеренів. Ту ж таки помилку в трохи менших обсягах повторив уряд Януковича; схоже, цим шляхом перші кроки робить новий кабінет Тимошенко. Мова, як ви розумієте, не стільки про політичні пости, скільки про те, що шкали об’єктивної оцінки роботи чиновників так і не вироблено. Далеко не завжди на місце звільнених приходили і приходять компетентніші, професійніші, порядніші. Зате майже завжди — залежніші й відданіші. Усвідомлення того, що очистити державну машину від корупціонерів і депрофесіоналізувати її — не одне й те ж саме — до різнокольорових політичних лідерів доходить дуже повільно.

Не розпочалися системні реформи.
Окремі елементи реформування були. У зв’язку з цим слід відзначити зрушення в системі оплати праці (єдина тарифна сітка), окремі програми міністерств освіти, оборони та охорони здоров’я. Проте 2007-й не став роком лікування. Як і всі попередні, він увійде в історію як рік заліковування. Таким самим буде і 2008-й. Оскільки напередодні президентських виборів і за відсутності конструктивної консенсусної платформи між основними політичними силами розраховувати на проведення необхідних, у тому числі й непопулярних, реформ навряд чи слід.

Відповідальність українського політикуму перебуває на рівні, що не допускає рейтингових самопожертв. Реформи оплати праці, енергетичного сектора, комплексна зміна відносин між центром і регіонами, пенсійна реформа, медичне страхування, податкова система та багато іншого не здобулися на впливових лобістів. Системного плану реформування основних сфер не подала жодна політична сила, скориставшись домінуючими в суспільстві споживацькими настроями. Якщо популізм остаточно з’їсть реформи, то завтра їсти буде нічого. Але над цим у країні мало хто замислюється.

До речі, програма реформ, розроблена компанією McKinsey & Company на замовлення Ріната Ахметова, так і не побачила світу у 2007-му. Її перша презентація, запланована на
5 квітня, була скасована через президентський указ про розпуск Ради. Друга, яка готувалася на 6 грудня, — через формування демократичної коаліції. Очевидно, у цьому документі, на відміну від нашого матеріалу, міститься інший перелік завдань, які НЕ БУЛИ виконані владою в 2007-му.

Перманентна політична криза не позначилася на економіці країни.
Західні туристи й журналісти у свій перший приїзд до радянської Москви дивувалися: «По Красній площі не ходять ведмеді?!» Наші західні колеги, котрі злетілися в Київ у квітні-травні, були вражені не менше: «На вулицях не відчувається криза — працюють кав’ярні, ресторани, хімчистки, бутики й супермаркети…» Буря в печерській склянці не позначилася на курсі гривні, показниках фондового ринку, збільшенні бюджету, припливі інвестицій. Безумовно, якби держава не була проблемою, а раптом стала підмогою людям, котрим «вудка» цікавіша, ніж «риба», — то економічні показники могли б бути кращими, робочих місць — більше, приплив інвестицій — інтенсивнішим. Натомість нинішній стан справ свідчить про те, що суспільство навчилося жити і працювати окремо від держави. Економіка протоптала свої стежки і ходить ними, зупиняючись перед чиновницькими КПП лише для того, щоб «відслинити» і рухатися далі.

Територіально-адміністративна реформа так і не стала реальністю…
Території вже давно не можуть, а ось адміністратори все ще не хочуть. Доти, поки нагорі буде що ділити, а на місцях залишатиметься що поцупити, зміни нашого устрою будуть лише предметом теоретичної суперечки вузьких фахівців.

Час від часу ті чи інші політичні сили озвучують свою стурбованість цим питанням. Але це — лише РЕфлективна ФОРМА реакції на перманентну тривогу громадськості.

Хоча насправді саме ця реформа може сприятливо позначитися на політичному житті країни. Після того як землі набудуть необхідного рівня самостійності, цінність посад у центральних органах влади неминуче й істотно знизиться. Що (за ідеєю) зменшить кількість чвар на Печерських пагорбах і природним способом збавить їхню гостроту. А доки питання не вирішене, регіони вчаться дистанціюватися від центру. Щоб не потрапити в смугу столичного шторму, кожен місцевий начальник намагається заплисти якомога далі від непотрібних буїв і зайвих «рятувальників».

Не було оголошено дострокових виборів мера столиці…
Чому? Ну, по-перше, боротися з чинним міським головою може тільки такий же великий фахівець у галузі мережевого маркетингу. А його поки що не видно. По-друге, активісти Фронту порятунку столичної землі від прибульців надто довірилися своїм вождям. А у Віктора Андрійовича і Юлії Володимирівни з’явилися свої резони не чіпати Черновецького. Перелічувати їх не будемо — цьому присвячено окремий матеріал у цьому номері «ДТ».

Зауважимо лише: якщо нинішній спосіб управління містом збережеться, Київ ризикує втратити статус місця, придатного для життя. Песимісти вже пропонують закласти нову столицю десь у чистому полі. Правда, поки що не вирішено — чи втікати туди самим, чи вислати у new-Київ нинішнє міське начальство.

Не відбувся жоден із обіцяних референдумів…
Судіть за справами. Жоден із політичних провідників, жодна партія або фракція і пальцем не поворухнули, аби в країні нарешті з’явився повноцінний закон про референдум. Доки його немає, будь-які розмови про всенародне волевиявлення — казка про білого бичка в темній кімнаті.

Казок було багато. Оповідачів — теж. Із народом обіцяли порадитися з приводу:
— російської як другої державної; можливого приєднання до НАТО;
— коригування Конституції;
— необхідності проведення дострокових виборів у столиці.

І багато іншого. Торік можливий плебісцит акуратно виконував роль опудала, яким усі кому не лінь сумлінно лякали одне одного. На нашому з вами городі.

Не було скасовано недоторканність членів парламенту…
Страшна річ — реклама. З її допомогою півсвіту переконали в тому, що жувальна гумка перемагає карієс. Сьогодні, завдяки агресивній рекламній кампанії, півкраїни повірило в те, що ліквідація депутатського імунітету допоможе подолати політичну корупцію. Жаль тільки, що самі політичні корупціонери до переліку особливо довірливих не належать.

Насправді право, подароване нардепам 80-ю статтею Конституції, важко вважати привілеєм. Проте й від цієї дрібниці парламентарії навряд чи добровільно відмовляться. З формального погляду, обіцянку майже виконано: необхідний законопроект уже подано й направлено куди слід. Оскільки ж він передбачає вилучення мало не цілої статті Конституції, сумнівно, що цю пропозицію схвалять судді КС. Але навіть якщо це й трапиться, зібрати 300 голосів на підтримку такої ініціативи буде нелегко.

А як же клятви, роздані виборцям, запитаєте ви? Як же громадська думка?

Пардон, до цього у народних обранців завжди був стійкий імунітет.

Не було скасовано загального військового обов’язку…
Таке враження, що Юлії Володимирівні просто не давали спокою лаври Віктора Андрійовича, який якось узяв та й розпустив ДАІ. Одним помахом нервової руки. Наївно вважаючи, що після цього всі дорожні проблеми розсмокчуться самі собою. Як дуже скоро з’ясувалося, не розсмокталися ні проблеми, ні гаїшники.

Комплектація Збройних сил «строковиками» — старорежимний підхід, який не відповідає сучасним викликам? Можливо. Є бажання зробити армію контрактною? Похвально. Та, на нещастя, це бажання не здійсниться відразу після бою курантів. Подібне диво не під силу жодному Діду Морозу. Навіть убраному в камуфляж. І жодній Снігуроньці. Навіть, якщо вона з косою. Скасування військової повинності 31 грудня 2007-го не перетворить 1 січня 2008-го армію на професійну. Професійна армія може не з’явитися і до 1 січня 2018-го, якщо її перетворенням не опікуватимуться професіонали. І якщо обіцянки зробити армію пріоритетом не знайдуть свого вираження в належному фінансуванні, еквівалентному 2% від ВВП.

Можна визнати інсулін застарілим засобом лікування цукрового діабету й одним розчерком пера заборонити відповідні ін’єкції. Та це призведе лише до стовідсоткової смертності серед діабетиків, оскільки нових надійних засобів боротьби з недугою охорона здоров’я поки що не запропонувала. Можна найвищим указом перейменувати Верховну Раду на Палату Лордів, але лордів у ній від цього не додасться.

Прагнення не помічати перешкод — чудове. Прагнення не помічати проблем — небезпечне. Ігнорування проблеми від неї не рятує. Пам’ятаєте легендарний діалог двох бійців у культовій кінострічці «ДМБ»? «Ти ховрашка бачиш? — Ні. — І я ні. А він є…»

Газові угоди не стали прозорішими.
Утім, відвойованого інтересу країни в них теж не стало більше. Ставку транзиту територією України занижено. Ціну 7 млрд. кубометрів, що спалюються на проштовхування російського газу в Європу, не знижено. Розслідування з приводу нецільового використання НАК «Нафтогаз» кредитних коштів не проведено, попри дуже серйозний масив інформації, наявної в СБУ і Генпрокуратурі. Нині 12 млрд. кредиторам, готовим оголосити НАК банкрутом із наступною претензією на трубу як компенсацію, має намір виплатити уряд. Це по тисячі гривень із кожної української сім’ї…

Суди так і не стали незалежними…
Зате в більшості своїй стали до біса «демократичними». Сьогодні кожний може виграти в кожного. Хто більше дав — того й капці. Якщо сили в супротивників рівні, рішення не виносять зовсім. Коли держава мала гостру потребу в незалежному, неупередженому арбітражі, Конституційний суд вважав за благо впасти в коматоз. У результаті країна так дотепер і не знає, чи є діючі парламент і уряд цілком легітимними. Схоже, усіх ключових політичних гравців подібна соломонова бездіяльність улаштувала. Тому чекати перетворень у цій сфері доведеться довго.

Будь-який небожитель, який шанує себе, обзавівся «персональними» суддями і «власними» судами. Рішення «ворожих» судів і вердикти «чужих» суддів гнівно критикуються. Слухаючи їхні палкі монологи, так і кортить запитати: «А судді хто?»

Так і не було розкрито жодного резонансного злочину…
І навряд чи буде. Якщо подібні розслідування доведуть до логічного кінця, одним не буде чого обіцяти, інші втратять розкішний привід покритикувати опонентів.

А якщо серйозно, то успіх «гучної» справи може забезпечити тиха кропітка робота. На яку у відповідних органів, активно втягнених у перманентні політичні інтриги, здається, просто немає часу.

Часом закрадається крамольна думка, що в розкритті гучних злочинів не зацікавлена сама влада. У протилежному випадку дощ орденів, звань і грамот не проливався б настільки щедро на численних фігурантів настільки ж численних справ.

Торік не вибухнув жоден склад боєприпасів…
Артсклади перестали злітати в повітря, бійці перестали ходити в наряди на кухню. А онучі перестали існувати.

Як писали в дембельських альбомах? «Хто не був, той буде. Хто був, не забуде 730 днів у чоботях». Той, хто пізнав радість спілкування з фірмовим армійським взуттям, справді ніколи не забуде цього. Цього запаху. Сморід онуч забивав сморід зброярського мастила, солярки, хлорки, гуталіну й усі інші традиційні пахощі казарми.

Кирзачі та онучі були символом нашої непереможності. Тому що бійця, спроможного воювати в цьому, воістину неможливо здолати. Кирзачі та онучі були уособленням нашої убогості. Тому що лише морально убоге начальство могло допускати, щоб захисники батьківщини були взуті в це. Кирзачі та онучі були свідченням нашої відсталості. І залишивши це в минулому, Збройні сили ще на один крок просунулися до професійної армії. Тому що даний крок зроблено у взутті, яке набагато більше підходить для життя і набагато більше придатне для війни.

Не наведено порядку в системі держзакупівель.
Серед десятків тисяч громадських організацій знайшлася унікальна: її існування оплачується не членськими внесками чи вітчизняними або закордонними грантами, а незаасфальтованими дорогами, недозакупленними ліками, недопридбаними підручниками, недобудованими лікарнями й казармами. Тендерна палата та Європейське консалтингове агентство — це бренди, які викликають тремтіння у всіх держкерівників, від міністра та мера до директора школи й санаторію. Плата за послуги посередників зростає, повноваження ТПУ — не мають прецедентів у світовій практиці. І попри все це, «бізнесу в законі» ніщо не загрожує: Олександр Ткаченко очолив економічний комітет парламенту, а для надійності Сергій Осика підпер його плечем як перший заступник; президент проігнорував можливість звернутися до Конституційного суду з приводу відповідності Основному Закону чинного механізму держзакупівель. Парламент завалений косметичними законотворчими пропозиціями.

Не було підписано ПДЧ.
План дій щодо членства — це ключ до дверей у НАТО, котрі, як незмінно стверджують генсеки альянсу, що змінюють один одного, «завжди для України відкриті». Проте і цього року Україна можливістю не скористалася. Попри те, що виконання ПДЧ не означає автоматичного вступу до НАТО, наші політики продовжують утримуватися від цього кроку. У період формування демкоаліції В.Ющенко зробив Ю.Тимошенко пропозицію: підписати разом із ним лист на ім’я генсека альянсу Схеффера про приєднання України до ПДЧ. Підписи під документом виглядали б так: «Президент В.Ющенко, прем’єр-міністр Ю.Тимошенко». Тобто станеш прем’єром — відправимо лист. Не станеш — у паперорізальну машину. Проте Тимошенко, яка погодилася на безліч поступок на шляху до прем’єрства, на цю не пішла. На прес-конференції Ющенко заявив про те, що в квітні Україна підпише ПДЧ. Того самого дня прем’єр дав зрозуміти, що не має ані найменшого бажання форсувати питання, що розділяє країну, пропонуючи пройти шлях широкого інформування суспільства та референдуму. Можна подумати, у країні скоро президентські вибори.

У нас не відібрали право приймати матчі Євро-2012…
Принаймні поки що. Хоча таке бажання в деяких чиновників УЄФА, зважаючи на все, виникло вже через кілька місяців після історичного рішення, прийнятого в Кардіффі. Всупереч поширеній думці, річ не тільки і не стільки в злощасному будівництві під стінами спорткомплексу «Олімпійський». Суперечка навколо торгового центру «Троїцький» — усього лише яскравий приклад того, наскільки безпорадна й корумпована державна влада. Якщо вона не здатна оперативно й ефективно вирішити таке мале завдання, чи варто зазіхати на великі цілі?

Невиразна цільова програма підготовки до європейської першості, зі скрипом затверджена Кабінетом Януковича у переддень відставки, — мало чи не єдиний відчутний результат восьмимісячної «напруженої» роботи виконавчої влади. Скільки часу знадобиться новому уряду на уточнення плану (або на розробку принципово нового), залишається тільки ворожити.

Висунення Червоненка на посаду головного відповідального за Євро примножило сум багатьох скептиків. Дозволимо собі з ними не погодитися. Коли трапиться очікувана халепа, Євген Альфредович швидко переорієнтує нас на нову масштабну ціль — Формулу-2012.

Збірна України не потрапила на Євро-2008…
Успіх-2006, коли синьо-жовта дружина пробилася у вісімку найсильніших на планеті, було смішно пояснювати тільки горезвісним фартом Олега Блохіна. Так само наївно виправдовувати невдачу-2007 банальним невезінням. Головна команда грала у відверто старомодний футбол, інколи демонструючи вражаючу безпорадність. Враження від провалу не послабила навіть почесна нічия в поєдинку з віце-чемпіонами світу, французами, який нічого не вирішував. Національну збірну «підтримали» «Динамо», «Шахтар», «Дніпро» й «Металіст», що дружно вилетіли з єврокубків ще на осінній стадії.

Солідна порція ляпасів, отриманих нашими футболістами в міжнародних іграх, укотре переконала, наскільки ми далекі від європейських стандартів. І, до речі, не тільки у футболі.

Не стало більше свободи слова.
Різке зниження інтелектуального рівня політикуму й пасивна позиція суспільства не сформували замовлення на якісну журналістику. Численні дискусійні телемайданчики надають суспільству право чути, що говорять політики, але не дають можливості знати, що вони насправді роблять. Аналітика, журналістські розслідування, громадянська позиція — вимираючі жанри і норми професії. Інтерес до Луї Віттона бере гору над увагою до проблеми тендерних закупівель, до годинника Ахметова — над проблемою «Дніпроенерго», мерседес Івченка затьмарює запуск на внутрішній ринок «РосУкрЕнерго» і укладення злочинних газових угод. Розвиток «жовтої» преси як непрямого контролера корупції можна тільки вітати. Тривожить інше. Більшість ЗМІ виявилися нездатними виділяти головне, відчувати загальнонаціональні проблеми і встановлювати фільтри між потоком брехні та суспільством. На деяких центральних каналах за час передвиборної кампанії в новинах не вийшло жодного не оплаченого штабами сюжету. Відтак населення країни має справу не з політиками, а з їхніми політтехнологічними проекціями. На зміну інтенсивній цензурі прийшло екстенсивне «заробітчанство». Проблема відокремлення журналістики від піару така ж гостра, як і проблема відокремлення влади від бізнесу.

Суспільство так і не стало суб’єктом політики.
Оплачені студенти під помаранчевими прапорами біля Мінтрансу і МНС, оплачені дівчата в ролі солдатських матерів під ворітьми Міноборони, оплачені «гості столиці» під біло-блакитними стягами на київському Майдані… Це і є громадянське суспільство? Проголосували. Дали можливість змінити владу. І сіли дивитися телевізор? Чи багато з нас готові активно діяти у проміжках між киданням бюлетенів в урну? Чи багато готових контролювати обраних і обстоювати свої права й інтереси, об’єднуючись не лише з кумом, сватом та братом, а й з колегою — фермером, журналістом, студентом, яточником, професором?

Суспільство обманюють «гуртом», а опираємося ми цьому обманові «вроздріб». Інте­лігенція і справжній середній клас, представлений висококласними фахівцями, малими й середніми бізнесменами, залишилися на узбіччі процесів, які відбуваються в державі. Ці люди так і не змогли знайти своє місце між вождями та їхніми фан-клубами.А тепер подивимося на назву статті. На мапі успіху країни ще так багато білих плям. Без вас її наведуть і розфарбують інші. В сірий колір.

Тимошенко пообіцяла добитися прагматичних переговорів з Москвою.

Tuesday, December 25th, 2007

Український прем’єр має добрі наміриУкраїнський прем’єр має добрі наміри.

Юлія Тимошенко, щойно призначений прем’єр-міністр України, пообіцяла, що її правляча коаліція намагатиметься гармонізувати відносини з Москвою, – пише британське видання Financial Times

Багато спостерігачів очікують, що ця харизматична 47-річна жінка, яку було призначено минулого тижня, радикально реорганізує двосторонні відносини між Києвом та Москвою. Відносини між цими двома країнами були напруженими з часу Помаранчевої революції 2004 року. Імпульсом могли б стати її плани вивести посередників з багатомільярдної торгівлі природним газом між Україною, Росією та середньоазіатськими постачальниками.

Однак, в інтерв’ю Financial Times Тимошенко висловила впевненість в тому, що Кремль готовий прийняти більш прозору систему газових домовленостей з Києвом, чия велика трубопровідна система постачає більшу частину поставок російського газу до Європи. Як доказ вона навела нещодавні публічні коментарі з цього питання Дмітрія Мєдвєдєва, фаворита Владіміра Путіна, який завершує свій термін на посаді президента.

„Основний президентський кандидат в Росії, пан Медведєв, публічно заявив, що російська сторона не хоче мати будь-яких непрозорих газових посередників. Він сказав, що вони готові покінчити з цими посередниками,” – сказала вона.

На карту поставлена позиція зареєстрованої у Швейцарії компанії РосУкрЕнерго, яка контролює поставки середньоазіатського газу до України та значну частину обсягу продажів на європейських ринках. Компанією у рівних долях володіють російська газова група «Газпром» та два українських бізнесмени, Дмитро Фірташ та Іван Фурсін.

Тимошенко закликала укласти договори про прямі поставки газу між Газпромом та українською державною енергетичною групою Нафтогаз. Американські офіційні особи підтримали її критику ролі посередників на зразок РосУкрЕнерго, наполягаючи, що вони створюють ризик для енергетичної безпеки України та Європи, яка сама залежить від Росії на більш ніж чверть її газових потреб.

Підтвердивши свою рішучість в цьому питанні, Тимошенко пообіцяла добитися прагматичних переговорів з Москвою, щоб уникнути повторення протистояння щодо ціни газу, як це було у 2006 року та призвело до перебоїв поставок до Європи.

„Я не повернулася в прем’єрське крісло, щоб напружувати відносини з Росією – це не є моїм наміром. Я намагатимусь запровадити відносини рівного партнерства,” – сказала вона.

Вона сказала, що її завданням буде прийняття бюджету цього тижня, а також термінове затвердження державних гарантій щодо боргових зобов’язань, щоб заспокоїти все більш роздратованих інвесторів з борговими процентами в Нафтогазі.

„Дуже важко починати роботу абсолютно нового уряду лише за тиждень до Нового року, зокрема, беручи до уваги, що накопичилось так багато проблем. Можливо, ми поб’ємо рекорд Книги рекордів Гінесса, прийнявши новий бюджет протягом

Однак враховуючи те, що Тимошенко має лише незначну більшість в парламенті, опозиція на чолі з Януковичем є серйозною силою, яка може перешкодити цим планам.

Партія регіонів виступає проти кадрових чищень за політичними мотивами.

Thursday, December 20th, 2007

Партія регіонівПР звинувачує коаліцію у політичних репресіях.

Партія регіонів виступає проти кадрових чищень за політичними мотивами.

«Ще не висохло чорнило на постановах про призначення нових міністрів, як влада розпочала кадрові чищень. Знову, як і в 2005 році, під звільнення за політичними мотивами потрапляють професіонали, ті, хто сумлінно працював на благо України», – говориться в заяві, поширеній прес-службою Партії регіонів у четвер.

«Народ пам’ятає, якими цинічними методами користувалися «помаранчеві», вичищаючи з робочих місць досвідчених фахівців тільки тому, що вони дотримувалися інших політичних поглядів або ж працювали під керівництвом політичних опонентів. Пам’ятає Україна і ті плачевні результати, до яких привела кадрова війна. У результаті оглушливі провали в економіці відкинули країну на багато років назад», – наголошується у заяві, передає «Інтерфакс-Україна».

Партія регіонів заявляє про недопустимість переслідувань за політичними мотивами і твердо стоїть на захисті конституційних прав і свобод.

«У зв’язку з цим Партія регіонів відновлює діяльність у всіх регіонах комітетів захисту громадян від репресій за політичними мотивами», – підкреслює прес-служба партії.