Влада і політики. Політичні новини Львова, України та світу

Янукович заявляє про необхідність реформування Конституції

Tuesday, October 5th, 2010

yanukovich.jpegПрезидент України Віктор Янукович заявляє про необхідність реформування Конституції 1996 року. Про це він заявив сьогодні під час Всеукраїнських зборів юристів. За словами глави держави, настав час створити Конституцію, непідвладну часові.

В.Янукович зазначив, що після прийняття Конституції у 1996 році її визнали майже зразковим документом, і розвиток України протягом всіх цих років став можливим якраз завдяки цьому Основному Закону. “Але сьогоднішні виклики спонукають нас до редакційних змін Конституції, щоб вона стала тим маяком, який освітлює шлях до нашої мети – інтеграції України в європейське співтовариство. Я вже говорив про необхідність реформування Конституції”, – сказав він.

“Зараз настав час почати цей процес”, – впевнений В.Янукович.

Рішення КСУ зі скасування політреформи Президент назвав каталізатором, який може залучити суспільство до широкого діалогу з тим, щоб включити якомога кращі норми у Конституцію. “Ця робота – наш обов’язок перед українським народом. Ми не створюємо цей документ під тиском поточної політичної кон’юнктури або на догоду якої-небудь політичної сили. Результатом конституційної реформи повинен стати документ, непідвладний часові, який захищатиме права всіх українців і забезпечить механізм перетворення нашої держави у справжнє демократичне суспільство у західному значенні цього слова”, – наголосив він.

До того ж В.Янукович уточнив, що Основний Закон повинен забезпечити ефективну систему державного управління.

В.Янукович попередив, що конституційний процес повинен бути аполітичним. “Він повинен об’єднати всі шари українського суспільства. До цього процесу потрібно залучити західних експертів, які допомагали розробляти попередню версію нашої чинної Конституції. Цей процес повинен бути публічним і відкритим, щоб весь народ розумів, які зміни ми пропонуємо ввести”, – сказав він.

Нагадаємо, 30 вересня Конституційний Суд повернув редакцію Конституції 1996 року. КСУ визнав не відповідним Конституції Закон “Про внесення змін до Конституції України” N2222-IV від 8 грудня 2004 року в зв’язку з порушенням процедури його прийняття.

До того ж КСУ поклав на органи влади обов’язок привести свої нормативно-правові акти у відповідність до Конституції від 1996 року.

Спікер висловив свою думку

Monday, October 4th, 2010

75.jpgНаступні вибори у Верховну Раду слід би провести у вересні 2012 року, а вибори Президента України – у лютому 2016 року. Такої думки дотримується спікер парламенту Володимир Литвин, про що він заявив сьогодні журналістам на брифінгу.

В.Литвин зазначив, що якщо зараз не вносити жодних змін, то чергові вибори у Верховну Раду повинні відбутися у березні 2012 року, оскільки парламент у 2007 році обирався на п’ять років. Водночас спікер наголосив, що навіть у такому випадку термін повноважень нинішнього парламенту буде скорочено на півроку, оскільки вибори у 2007 році проходили у вересні.

Так само, за його словами, якщо не вносити зміни до чинного законодавства, буде скорочено термін перебування на посаді Президента України.

В.Литвин зазначив, що у зв’язку з цим він запропонував розробити проект внесення змін до Конституції, в якому зафіксували терміни повноважень представників нинішньої влади.

“Щодо терміну повноважень Верховної Ради України зафіксували, що вибори проводяться, скажімо, в останню неділю вересня п’ятого року її повноважень і зафіксували, що термін повноважень ВР України (нинішньої) буде п’ять років. Оскільки з наступної каденції Верховна Рада України повинна перейти, якщо нічого не зміниться, на 4 роки… Те саме стосується і Президента. Зафіксувати, що вибори Президента України проходять у лютому, коли закінчується термін його п’ятирічних повноважень. Якщо слідувати цій логіці, а це поки тільки моє бачення, наступні вибори Президента повинні відбутися у лютому 2016 року”, – сказав спікер Верховної Ради.

До того ж політик уточнив, що дату президентських виборів він виводить, з огляду на п’ятирічний термін повноважень з моменту вступу на посаду.

В.Литвин також повідомив, що, крім того, цим проектом змін до Конституції він пропонує зафіксувати п’ятирічний термін повноважень для депутатів місцевих рад, а також сільські, селищні і міські голови, для тих, хто буде обраний на місцевих виборах 2014 року. Оскільки, за його словами, до місцевих виборів 31 жовтня парламент не встигне внести зміни до Конституції.

Опозиційні партії наполягатимуть на проведенні чергових парламентських і дострокових президентських виборів

Monday, October 4th, 2010

2c814b84da_111165.jpgОпозиційні партії наполягатимуть на проведенні чергових парламентських і дострокових президентських виборів 27 березня 2011 року. Про це журналістам на брифінгу заявив народний депутат від БЮТ, заступник голови Верховної Ради Микола Томенко.

“Оскільки влада наполягає на необхідності жорсткого виконання рішення Конституційного Суду України і, відповідно, того, щоб ми жили за Конституцією від 28 липня 1996 року… ми будемо наполягати і внесемо відповідні документи про те, що планові вибори до Верховної Ради України за Конституцією, за якою ми тепер живемо, повинні відбутися 27 березня 2011 року, як чорним по білому пише ця Конституція”, – сказав М.Томенко

М.Томенко також наголосив, що, на думку представників опозиції, оскільки Президент обирався за Конституцією 2004 року, яку не визнає нинішня влада, логічно було провести і дострокові президентські вибори в один день з черговими парламентськими, а саме 27 березня 2011 року. “Ми б так і кошти зекономили, і спробували привести у відповідність до нової Конституції цю історію”, – зазначив він.

Також, за словами М.Томенка, опозиціонери пропонують обрати новий склад Конституційного Суду України. Відповідаючи на питання журналістів, він уточнив, що цю заяву від імені опозиційних партій підписали “Громадянська позиція”, “Батьківщина”, Народний Рух України (НРУ), “Українська платформа”, “Собор”, партія “Реформи і порядок”, “Свобода”, “Народна самооборона”, Європейська партія, Партія захисників вітчизни.

За його словами, представники “Фронту змін” поки не підписали цю угоду, оскільки не хотіли акцентувати увагу на дострокових президентських виборах і замість цього пропонували зосередитися на чергових парламентських 27 березня 2011 року. Також були деякі розходження у питанні переобрання суддів Конституційного Суду України, а представників “Нашої України”, партії “За Україну!” і партії “Єдиний центр” не було при обговоренні цієї заяви сьогодні вранці, однак на попередньому засіданні ради опозиції вони були присутні. М.Томенко заявив, що зараз позиції заяви узгоджуються з ними і під ними підпишуться як мінімум 13-14 опозиційних партій.

Немає КС – немає висновку на проект нової редакції Конституції.

Saturday, May 3rd, 2008

КонституціяЧи ПРиБЮТ президента?

До кінця місяця проект нового Основного Закону матиме відповідний висновок Конституційного суду і буде попередньо схвалений більшістю найвищого законотворчого органу країни. У вересні модернізована версія головного державного документа дістане абсолютну підтримку Верховної Ради, набувши потрібної юридичної чинності. Після цього, найімовірніше, відбудуться позачергові вибори президента, парламенту, органів місцевого самоврядування і, можливо, міських голів.

Кількість політиків, які називають такий сценарій цілком реалістичним, множиться з кожним днем. Запорукою його успіху є фактичний союз двох найвпливовіших політичних сил – Партії регіонів та Блоку Юлії Тимо¬шенко. За нашими відомостями, керівники ПР і БЮТу в основному узгодили текст майбутніх конституційних змін. Відповідно до офіційної версії, кожна зі сторін має власні наробітки, суть яких тримає в секреті.

Однак, за твердженням цілого ряду компетентних джерел, насправді йдеться про один документ, розробники якого не мають жодного стосунку ні до бютівців, ні до регіоналів. За однією версією, головним і ледь не єдиним ідеологом нового варіанта Основного Закону є екс-глава адміністрації президента Кучми Віктор Медведчук. Відповідно до іншої, текст написаний групою авторів на чолі з Олександром Задорожнім, який був парламентським постпредом Леоніда Даниловича. А Віктор Володими¬рович (котрий брав особисту участь у підготовці ряду розділів) діє як посередник. Саме він виконує роль комунікатора між Тимошенко, Януковичем і “письменницьким колективом”. Таким чином, усі необхідні зауваження й уточнення оперативно вносять до конституційного рукопису. Пошук точок дотику йде стахановськими темпами, й інформовані особи переконані: до закінчення великодніх канікул текст буде узгоджений повністю.

Офіційного підтвердження цій гіпотезі відшукати не вдалося. І представники пропрем’єр¬ської сили, і офіційні особи головної опозиційної партії дружно заперечують як наявність єдиного плану здійснення єдиної конституційної реформи, так і сам факт активних контактів між двома формально ворогуючими угрупованнями.

Про суть дуже цікавого документа (можливе ухвалення якого здатне докорінно змінити політико-правовий устрій країни) ми поговоримо трохи нижче. А поки обведемо поглядом минулий тиждень.

Головною подією мала стати офіційна презентація концепції конституційних змін, розробленої робочою групою Національної конституційної ради (зміст цього документа ” “ДТ” описало в минулому номері). Однак публічне представлення “Конституції від Банкової” не відбулося.

Офіційна версія – хвороба Яценюка – видається недоладною. Заходи такого масштабу в такій ситуації не відміняють через відсутність однієї особи. Навіть якщо особа високопоставлена, а причина відсутності – поважна.

Існує гіпотеза трохи більш правдоподібна. Демонстративна неявка на засідання НКР пре¬м’єрки Тимошенко і лідера опозиції Януковича суттєво знижувала масштабність дійства, а тому бути присутніми на ньому не побажали ні спікер, ні президент. Припущення, що причина зриву “конституційної презентації” – банальний демарш Віктора Андрійовича, можливо, має право на життя. Але в кожнім разі така причина не може бути ні головною, ні, тим паче, єдиною.

Значно більш резонно припустити, що Ющенко просто не знав, як поводитися. Гри немає. Рішен¬ня про дату помпезного представлення президентського проекту перетворень Основного Закону приймалося в дещо інших політичних обставинах. Ще не було рішення Конституційного суду, який поставив шлагбаум перед намірами гаранта затвердити новий текст “політичної Біблії” на референдумі, минаючи парламент. Окрім того, БЮТ і Регіо¬ни (читай, Тимошенко і Янукович) тоді ще не були настільки одностайні в поглядах на суть, механізми прийняття і строки затвердження нової Конституції.

Крім того, зробивши паузу, Ющенко провокував Тимошенко на рішучі дії. На думку Банкової, той, хто першим зробить крок, опиниться в явно програшній ситуації. У громадській думці він матиме вигляд палія нової політичної війни. У цьому сенсі вкрай неприємне для гаранта рішення Конституційного суду президентові навіть на руку. Створення парламентської конституційної комісії як спосіб захисту від антиконституційного референдуму імені Ющенка – це одна історія. В таких умовах альянс БЮТу і Регіонів можна було подати як вимушений захід. Поява комісії в той момент, коли референдум в односторонньому порядку неможливий, а президентський проект так і не побачив світ, – історія куди менш приваблива. У цьому разі співробітництво Тимошенко і Януковича, нехай опосередковане і ситуативне, може означати розвал правлячої коаліції не лише де-факто, а й де-юре.

Юлія Володимирівна це розуміла. Бути ініціатором створення парламентської КК не бажала. В ідеалі її, напевно, влаштувала б така схема.

Крок 1: застрільниками процесу виступають депутати від НУ-НС, котрі представляють Самооборону – крило провладної фракції, найбільш критично налаштоване стосовно Банкової.

Крок 2: БЮТ у цьому разі підтримує розумне починання колег.

Крок 3: Регіони включаються в процес на рівні безпосередньої роботи над проектом.

Крок 4: на останньому етапі в проект КК уливаються КПУ і Блок Литвина. Красиво, демократично.

Тимошенко намагалася розворушити “самбістів” кілька тижнів тому. Але належного розуміння не зустріла. Деякі “оборонці” вважають ідею встановлення парламентаризму цілком раціональною. Але при цьому не можуть позбутися ірраціонального почуття бридливості – їм неприємно було почуватися мавпою, що тягає з вогню каштани для Тимошенко і, вже тим більше, для Януковича і Медвед¬чука.

У більш прагматичних і менш сентиментальних представників “Самооборони” були інші причини для сумнівів. Вони геть не сприймали президентської ідеї “прямого” конституційного референдуму. І перед лицем цієї загрози готові були підключитися до роботи парламентської конституційної комісії. Але виступати в ролі ініціаторів – вибачте. Коли загроза минула, бажання вплутатися в чужу гру з не зовсім ясними цілями і дуже туманними перспективами у багатьох відпало.

Джерела в БЮТ не приховують, що двотижневу паузу в роботі парламенту Юлія Володи¬мирівна має намір використати, зокрема, для індивідуальної роботи з представниками дружньої фракції. Щоб таки схилити їх до участі в роботі майбутньої КК, створення якої заплановано на 14 березня.

На які козирі розраховує чинний прем’єр у цій грі? Політичне майбутнє Ющенка на сьогодні видається не надто райдужним. Можливо, Тимошенко спробує зіграти на цьому. Прохідне місце в списку чи перспектива кар’єрного зростання для багатьох – чим не аргумент?

Може зіграти на руку Тимо¬шенко й Банкова. Нещодавню заяву ГПУ (яка вкотре підтвердила життєздатність версії про умисне отруєння Віктора Ющен¬ка 2004-го) наївно розглядати як банальне бажання Олександра Медведька нагадати про своє існування. За непідтвердженою версією, з подачі Банкової може виникнути подання про зняття депутатської недоторканності з одного з депутатів. Цей парламентар фігурує у “справі про діоксин” і, за нашими відомостями, віддавши бесідам зі слідчим понад сотню годин, віднедавна ігнорує виклики до прокуратури. Са¬ме ця обставина має стати формальною підставою для звернення ГПУ до парламенту. Голо¬сування за зняття імунітету з однієї з найпомітніших персон у “Самообороні”, на думку деяких персонажів у президентському ото¬ченні, може стати останньою “китайською” перевіркою на “вошивість”. Визначайтеся, хлопці, з ким ви? Зі всенародно обраним героєм Майдану? Чи з людиною, теоретично причетною до його отруєння?

Банкова може очікувати, що після такого кроку свавільності в ” самбістів” поменшає, і бажання брати участь у роботі конституційної комісії відпаде остаточно. Тимошенко вправі очікувати протилежної реакції. Чий розрахунок виявиться правильним – покаже час. Тим часом немає більш-менш серйозного підтвердження, що таке подання прокуратура взагалі готує.

До речі, з огляду на той факт, що слідчу групу в справі про отруєння очолює Галина Климович, яка не бере під козирок, не варто очікувати беззаперечного виконання команди політичного “Ату”»

Якщо інформація відповідає дійсності, то такий хід має стати сигналом і для самої Тимошенко, бо цей депутат є головним комунікатором між БЮТ і “самбістами”. Таким чином, Банкова має виявити свою готовність воювати всерйоз.

Правда, кажуть, що віднедавна Юлія Володимирівна війни не боїться. Бо вважає її неминучою і переможною. Останні гнівні висловлювання Ющенка про майбутню конституційну комісію й можливу побудову парламентської республіки прем’єра, кажуть, тільки розпалили. Останніми днями відразу кілька представників БЮТ підтвердили готовність розпочати створення КК у Раді відразу після канікул. Незалежно від позиції НУ-НС і всупереч тиску Банкової.

За словами джерел, залучених у переговірний процес між регіоналами та Блоком Юлії Тимошенко, найближчими днями сторони мають дійти остаточного консенсусу. Зміни в робочу версію конституційного проекту вносяться мало не щодня, проте кілька серйозних розбіжностей іще не знято.

У головному обидві політичні сили сходяться – майбутнє України за парламентською формою правління. Домовилися й про те, що інститут президентства зберігається. За логікою, його в цьому разі має обирати парламент (саме такий механізм прописано в робочій версії проекту), але й у БЮТ, і в ПР із цього приводу сумніваються. Думка електорату щодо цього відома, і в обох таборах поки що не до кінця готові йти проти цієї думки.

А от щодо функцій президента – майже цілковита згода. Він буде практично повністю позбавлений кадрових повноважень. За ним вирішено зберегти право законодавчої ініціативи, право відкладеного і право дострокового припинення повноважень парламенту. Але – в суворо визначених випадках і з чітким дотриманням ретельно прописаної процедури. Передбачається, зокрема, визначити, коли він може, а коли зобов’язаний розпускати Раду.

Раду національної безпеки, про можливість ліквідації якої певний час сперечалися, вирішили все ж таки залишити. Суворо обумовивши причини її скликання та характер ухвалених нею рішень. Якщо проект буде схвалено, то РНБОУ збиратиметься тільки в разі виникнення надзвичайних ситуацій або війни.

Повернімося до наявних розбіжностей. У процесі обговорення – виборча модель. Проектом пропонується «пропорціоналка», яка передбачає, втім, закріплення конкретних кандидатів за конкретними регіонами. Лідерам обох сил, наскільки відомо, така ідея не дуже подобається. Воно й зрозуміло. «Закриті» списки, по-перше, посилюють залежність партійців від лідерів, по-друге, дають змогу легко наповнювати партійну касу. (З цієї ж причини обидві сторони з легкістю погодилися на імперативний мандат.) Проте категорично “ні” ні БЮТ, ні Регіони ще не сказали – узяли кілька днів на роздуми. Обговорюється й можливість упровадження такого механізму для виборів органів місцевого самоврядування.

Немає єдності й у питанні, пов’язаному з технологією підбиття підсумків кампанії. Автори проекту пропонують так зване двотурове голосування при однопроцентному бар’єрі. Партії, які вибороли перші два місця, змагаються між собою в другому раунді електоральних перегонів. Незалежно від отриманого результату переможець отримує у своє розпорядження 226 мандатів. Решта 224 розподіляються між усіма іншими на підставі результатів першого туру. Сам по собі підхід, за нашими даними, загалом задовольнив високі договірні сторони. Але ПР непокоїть низький “поріг”. Під час переговорів вони збили планку вимог із 10 до 4%. Чи досягнуто межі компромісу – подивимося. Сторонніх спостерігачів бентежить той факт, що за наявного стану речей країна може одержати двопартійну систему.

Проектом обумовлено: якщо якась політична сила за підсумками першого туру заручилася підтримкою електорату, достатньою для отримання 226 голосів, то другий тур не проводитиметься. Прем’єром пропонують зробити особу, яка очолює список партії-тріумфатора. Якщо ця особа з якихось причин очолити Кабінет відмовляється, “більшовики” підбирають іншу кандидатуру.

Президент у святі формування Кабміну участі не бере – він нічого і нікого не вносить, не розглядає, не пропонує, не затверджує. Уряд формується за поданням прем’єра. Заступники міністрів затверджуються КМ на підставі пропозицій глави Кабінету. Виконавчі функції на місцях здійснюють повноцінні виконкоми, сформовані місцевими Радами. Районні адміністрації ліквідуються як клас. Обласні трансформуються у своєрідні префектури, утворювані Кабінетом. Їх функції – координація дій центральної та місцевої влади, моніторинг виконання відповідних рішень, контроль за дотриманням законності. Мабуть, їх наділятимуть правом припиняти рішення регіональних виконавчих органів і можливістю їх оскаржити.

Главу ГПУ пропонують затверджувати парламентом за поданням 150 народних обранців. Передбачається, що такий захід зміцнить його незалежність. Прокуратуру позбавлять функції загального нагляду, але наділять функцією досудового слідст¬ва. Таким самим правом ощасливлять МВС, СБУ, Держкоммитницю, Рахункову палату, а ще – тимчасові слідчі комісії. Автори ідеї переконані, що в цьо¬му разі ні в кого не буде приводу обвинувачувати одне одного в необгрунтованому порушенні (незаконному закритті) кримінальних справ.

Планується серйозна реорганізація системи правосуддя. Опишемо її суть загалом. Біля підніжжя піраміди – суди першої інстанції, в яких трудитимуться виборчі служителі феміди. Наступний щабель – апеляційні суди. На вершині піраміди – Верховний суд, розділений на чотири палати (цивільну, кримінальну, адміністративну та господарську). Автори напрацювань переконані в потребі більш жорстких вимог до кандидатів у судді. Що вищий рівень суду – то жорсткіші вимоги, солідніший послужний список, триваліший стаж. Контролером мають стати спеціальні кваліфікаційні комісії. До них повинні входити спеціально підготовлені громадяни:

- обтяжені юридичними ступенями та званнями;

- які мають відповідний досвід і авторитет;

- працюють у найрізноманітніших сферах, на різних посадах;

- мають бажання виступати в ролі неупереджених арбітрів.

Їх імена заносяться до спеціальної бази даних. У разі виникнення питання про призначення суддів в апеляційні, Верхов¬ний чи Конституційний суди шляхом жеребкування створюється комісія. Вона визначає ступінь відповідності здобувачів необхідним вимогам і звужує кількість кандидатів. Імена переможців конкурсу визначають знову-таки жеребкуванням. Подібним же чином здійснюється процес зняття суддів.

Творці настільки оригінальної ідеї переконані, що в такий спосіб корупцію в системі суддівства можна подолати. Чи, як мінімум, істотно знизити її рівень. Утім, наші люди такі винахідливі… До того ж залишається відкритим питання – чи знайдеться в нашій державі достатня кількість фахових, авторитетних, незалежних правознавців?

Ще одне нововведення, що заслуговує на увагу, – рішення про звільнення суддів не може бути оскаржене судами. Автори нової редакції Конституції вважають такий спосіб боротьби з горезвісною корпоративною солідарністю виправданим. Тому пропонують також підкоригувати 55-ту і 124-ту статті чинної Конституції. Передбачається посилити відповідальність суддів за вчинені ними порушення закону.

Принциповою є та обставина, що жодна буква не буде змінена в I, III і XIII розділах Основного Закону – їхнє коригування передбачає винесення тексту конституційних правок на референдум, що в плани авторів наміру не входить.

До речі, упорядники тексту виявили винахідливість. Один із згаданих розділів, ІІІ, називається «Вибори. Референдум». Вигадувальники конституційних коректив збираються вписати в Основний Закон і нову виборчу модель, і розширений перелік питань, які виносяться на референдум. Ці правки прямо стосуються III розділу. Але внесено їх буде в інші розділи, зокрема в IV і V. І вовки ситі, і вівці цілі.

Внесення істотних змін перед¬бачає ухвалення низки законів, посилання на які міститимуться в Конституції. Передбачається, що частину з них (зокрема, За¬кон про референдум) буде ухвалено ще до затвердження нового тексту Основного Закону. Щодо інших буде встановлено дати ухвалення, прописані в перехідних положеннях Консти¬туції.

Такий нинішній стан на конституційному фронті. Ми навмисно зупинилися на основних положеннях проекту, оскільки попереду ще його уточнення, і робити серйозні висновки зарано.

Складно оцінити й перспективи ухвалення нового законопроекту. З одного боку, Тимо¬шенко висловила готовність погратися в реформу. З іншого – думки про дострокові парламентські вибори, що плавно переходять у президентські, її не полишають. Розмови про те, що 156 депутатів готові на її знак скласти мандати, виникають усе частіше. Але ніхто не гарантує Тимошенко ні більшості в майбутній Раді, ні перемоги на виборах глави держави. Мало того, позачергова кампанія автоматично перетворює союзників із ПР у противників. Є над чим подумати.

Думають і в Регіонах. Прихильники Януковича підтримують ідею реформування Конституції та встановлення парламентаризму. Прихильники Ахметова – проти. Вони, схоже, усе ще сподіваються на розвал нинішньої коаліції та створення нової, широкої. Але кількість таких дедалі меншає. Банковій вірять усе менше. Гарантій, що прем’єром буде Янукович (а інакше гра для ПР не варта свічок), ніхто не дає. А якщо таке й станеться, ця парочка навряд чи спрацюється. Повернутися в 2006-й не вийде, багато води спливло. Імовірність, що НУ-НС в абсолютній більшості погодиться на формалізацію стосунків із регіоналами невелика. Стійкого відчуття того, що Ющенко контролює ситуацію взагалі й власну фракцію зокрема, в багатьох впливових членів ПР немає. Крім того, чимало близьких до Януковича людей запевняють його, що істотна частина електорату не подарує йому блокування з помаранчевими. Хоч би під яким приводом створення такого альянсу подавалося.

У роздумах і Банкова. Проект концепції оновлення Конституції, розрахований на референдум, потребує оновлення. Часу в Ющенка небагато. Цілісного проекту, цілком можливо, – теж. Проекти груп Шаповала і Гавриша, наскільки можна судити, поклали на полицю. За чутками, є проект групи Оніщука, та підтвердження цим чуткам поки що немає.

Варіантів у Ющенка небагато. Найбільш очевидні – розпуск Ради або розпуск Консти¬туційного суду. Правових підстав немає ні в першому, ні в другому випадках. Але, заради Бога, кого коли така дрібниця зупиняла? Важливий результат. Немає Ради – немає конституційної комісії. Немає КС – немає висновку на проект нової редакції Конституції.

Проте й не думати про наслідки не можна. Розпустивши Раду, Віктор Андрійович випустить з пляшки джина з гострою косою. Розігнавши КС, може налаштувати проти себе як мінімум півфракції НУ-НС.

Погоджуватися на почесну посаду парламентського президента Ющенко поки що не готовий – гордість усенародно обраного не дозволяє. Тимошенко висловила готовність пролонгувати його повноваження без виборів за умови істотного їх обрізання, проте гранат сприйняв такий жест як образу.

У керівництві і БЮТ, і ПР багато хто думає, що невдовзі Вікторові Андрійовичу нічого не залишиться, як прийняти цю пропозицію. Що думають із цього приводу на Банковій – дізнаємося за два-три тижні.

За матеріалами Дзеркало Тижня

Тимошенко буде намагатися знайти взаєморозуміння із президентом.

Thursday, May 1st, 2008

Прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко заявляє, що до кінця цього року зміни в Конституцію України будуть прийняті парламентом.

“Я переконана, що до кінця цього року ми приймемо зміни в конституцію, і це дасть повний баланс і спокій політикуму”, – заявила прем’єр в ефірі телеканалу “Інтер”.

За її словами, зараз терміново необхідно внести зміни в Конституцію, які чітко розмежовують повноваження і “дають можливість припинити хаос у політикумі”,

Тимошенко також заявила, що буде намагатися знайти взаєморозуміння із президентом.

“Демократична коаліція працює, у президента свої повноваження, у прем’єра – свої. І я буду дуже важко проходити шлях знаходження взаєморозуміння (із президентом)”, – сказала Тимошенко.

Секретаріат Президента планує оголосити Віктора Ющенка поза законом.

Thursday, April 24th, 2008

Народний депутат України Микола Томенко прогнозує, що більшість політичних сил у парламенті не підтримають концепцію нової Конституції, запропоновану членам Національної конституційної ради, яким, по суті, пропонується «так зване «триєдине» поєднання в одній особі повноважень Президента і реального керівника судової і правоохоронної систем».

Про це Томенко сказав на прес-конференції, коментуючи роздану вчора членам Національної конституційної ради «Концепцію системного оновлення конституційного регулювання суспільних відносин в Україні», що містить розробку нової редакції Конституції України.

За його словами, швидше за все, парламент піде по дорозі не створення нового Основного Закону, а внесення змін у діючу Конституцію з метою вирішення двох головних сьогоднішніх проблем – ліквідації багатовладдя в Україні і недопущення концентрації влади в руках однієї людини.

Томенко вважає, що цією концепцією «Секретаріат Президента планує оголосити Віктора Ющенка поза законом, і йому пропонують бути одночасно Президентом, прокурором і суддею». За його словами, цей документ підготовлений робочою групою, в яку входили, переважно, працівники Секретаріату Президента. Депутат відмітив, що в групі реально не працювали представники Блоку Литвина, Блоку Юлії Тимошенко і Партії регіонів. Він вважає, що таку концепцію нової Конституції, «фактично, можна вважати версією Секретаріату Президента», – повідомляє «УНІАН».

За словами Томенка, після аналізу концепції «створюється враження, що Секретаріат Президента планує оголосити Віктора Ющенка «поза законом».

Томенко відмітив, що пропонується також «з метою забезпечення дієвості функцій Президента України» надати йому право призначати і звільняти Генерального прокурора України без Верховної Ради України. «Таким чином, зрозуміло, що Генеральна прокуратура стане підпорядкована одному інституту влади – виключно Президентові України», – підкреслив він.

Томенко також відзначив, що в запропонованій новій Конституції залишається норма про те, що зберігаються посади глав державних адміністрацій в областях, містах Києві і Севастополі, які призначаються і звільняються виключно Президентом України.

Народний депутат України вважає недоцільною відміну конституційної норми, що діє, як це пропонується в проекті, щодо можливості народного депутата України поводитися з депутатським запитом до Президента України.

Яценюк не бачить підстав швидкісних змін до Конституції.

Monday, April 21st, 2008

ЯценюкЯценюк не хоче змінювати Конституцію “у пожежному порядку”.

Голова Верховної Ради України Арсеній Яценюк не бачить підстав для внесення змін до Конституції «у пожежному порядку». Про це він заявив сьогодні журналістам у Лісабоні після зустрічі з Президентом Португалії Анібалом Каваку Сілвою.

«Я б концентрувався на економічних і соціальних реформах, а не на створенні пожеж на тих чи інших напрямах», – сказав спікер, відповідаючи на прохання прокоментувати заяву одного з представників БЮТ Валерія Писаренка про наміри Блоку схвалити зміни до Конституції вже на цій сесії парламенту.

Яценюк зазначив, що конституційний процес необхідний для України, але виключно для того, щоб згладити суперечності, викликані чинною Конституцією, передає «УНІАН».

«Які сьогодні підстави кардинально міняти форму державного правління? Тому що вона комусь не подобається?» – поцікавився Яценюк.

Спікер висловив переконання, що зміни до Конституції не повинні стосуватися ні розділу про державний устрій, ні розділу про права і свободи людини, оскільки, на його переконання, ці розділи «виписані чудово».

У той же час існують суперечності у положеннях Конституції, які описують функціонування Президента, законодавчої, виконавчої та судової гілок влади.

При цьому Яценюк висловив переконання, що конституційний процес проходитиме спокійно і у стінах парламенту. «Зміни до Конституції – це не спринтерський забіг. Якщо парламент чимось може відзначитися в історії держави – це прийняттям Конституції», – сказав спікер.

Він також висловив переконання, що сьогодні перед українськими політиками стоять завдання, які потребують швидшого вирішення, ніж питання Конституції, і ці завдання полягають у необхідності боротьби з ключовими викликами сьогоднішнього дня, починаючи з інфляції та енергетичної залежності.

Проект нової редакції Основного Закону не уникне проходження через парламент.

Thursday, April 17th, 2008

ЮщенкоЮщенко: За спиною парламенту створили нову Конституцію.

Президент України Віктор Ющенко наполягає на здійсненні конституційної реформи через Національну конституційну раду. Про це він заявив, відповідаючи на запитання журналістів сьогодні у Донецьку.

«Я б не хотів, щоб ми повторили помилки 2004 року під благими намірами. Це призведе до протистояння», – упевнений Президент.

Він аргументував необхідність проведення реформи через Національну конституційну раду тим, що цей орган має широке представництво не тільки політичних сил, але і громадськості та експертів. «Процедура підготовки, формування і обговорення цієї ініціативи повинна бути якнайширшою», – сказав Ющенко.

Він запевнив журналістів у тому, що проект нової редакції Основного Закону не уникне проходження через парламент. Проте створення зараз для цього Тимчасової спеціальної комісії у парламенті не відповідає Конституції України, переконаний Ющенко, адже вона передбачає, що підставами для створення комісії мають бути подані до парламенту законопроекти, що стосуються змін до Конституції, або її нова редакція.

Президент підкреслив, що проведення конституційної реформи є невідкладним завданням. «Проблеми, які сьогодні є в українському політикумі, – це проблеми національних інститутів, які сформувалися внаслідок бездарної політичної реформи 2004 року», – сказав Глава держави, передає «УНІАН».

Ющенко також привернув увагу на те, що альтернативний проект редакції Конституції існує, і саме тому у Верховній Раді лунають ініціативи про створення Тимчасової спеціальної комісії. «Така Конституція розроблена за спиною парламенту тією політичною силою, яка була такою причетною до змін 2004 року! Але є одна проблема: публічно визнати своє авторство і висунути ці пропозиції у парламенті – значить, показати, хто за цією авантюрою стоїть. Тому мусується питання: давайте ми всупереч Конституції спочатку зробимо комісію, а потім подамо текст змін і доповнень», – сказав Президент, ще раз підкресливши, що це суперечить Основному Закону.

Політичні торги навколо прийняття Конституції.

Thursday, April 10th, 2008

ЯценюкКонституційний гармидер під скляним куполом.

У середу в парламенті намагалися знайти консенсус з питання внесення змін до Конституції.

Спікер парламенту Арсеній Яценюк перед початком розгляду порядку денного заявив про те, що «в очі не бачив» законопроект про створення Тимчасової слідчої комісії ВРУ щодо розробки нової редакції Конституції. Він також зазначив, що щодо даного проекту закону немає рішення регламентного комітету.

Глава парламенту підкреслив, що Конституцію не прийматимуть без парламенту, і всі її тексти розглядатимуться у сесійному залі.

У той же час спікер упевнений, що не можна «все кинути» і почати розглядати це питання.

Яценюк запропонував у понеділок на погоджувальній раді розглянути цей законопроект. «Поспіх у прийнятті Конституції навряд чи зіграє добру службу для Конституції і держави в цілому. Комусь закрутило в одному місці, і захотілося швидко Конституцію прийняти», – зазначив голова ВР.

Яценюк здивований, чому питання про створення комісії виникає «за п’ять хвилин», і що його за таку ж кількість часу хочуть вирішити.

Трохи пізніше Яценюк заявив, що задоволений тим, що фракції парламенту знайшли компроміс у питанні створення комісії щодо внесення змін до Конституції.

На думку спікера, дуже важливо, щоб при внесенні змін до Конституції не було політичної конкуренції і боротьби. «Оскільки Конституція – це документ нації і держави, який має показувати, що нарешті всі політичні сили об’єдналися навколо ключових національних пріоритетів. Ми можемо мати різні дискусії з приводу інших законів, але Конституція – це той документ, який має бути прийнятий, в ідеалі, 450 нардепами», – підкреслив він.

За словами Яценюка, новий законопроект про внесення змін до Конституції має бути підписаний усіма фракціями ВР.

Голова ВР пообіцяв, що обов’язково у парламенті проходитиме конституційний процес. Він зазначив, що вже сьогодні повинні проводитися консультації про внесення змін до Конституції

Яценюк сподівається, що у понеділок з’явиться узгоджений усіма фракціями проект постанови про створення комісії щодо зміни Основного закону. «Обов’язково керівникам фракцій потрібно зустрітися у широкому форматі, думаю, буде доцільною зустріч з Президентом України, з головою Верховного Суду України та іншими гілками влади», – підсумував він.

Обов’язковість виконання рішень суду.

Friday, March 7th, 2008

Микола ОніщукДержавна виконавча служба: на шляху до реформ та ефективності.

У Конституції України закріплено принцип, що кожне судове рішення підлягає обов’язковому виконанню на всій території України. Однак досі не забезпечено дійових механізмів гарантування виконання судових рішень, система організації виконання яких і процесуально-ідеологічно, і організаційно деформована.

Обов’язковість виконання рішень суду як основна засада судочинства, гарантована Конституцією України, забезпечується Державною виконавчою службою. Крім завдань із виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), державні виконавці своєю діяльністю мають сприяти захистові прав і законних інтересів громадян.

Рішення суду чи іншого органу (посадової особи) має реалізовуватися у завершальній його стадії — виконанні, де, власне, й відновлюються порушені права та охоронювані законом інтереси.

Невиконання будь-якого рішення підриває авторитет органів законодавчої, виконавчої та судової влади, що ускладнює виконання ними повноважень, передбачених Конституцією та законами України.

Узагальнення інформації щодо реального стану виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), виконання яких, відповідно до закону, покладено на державних виконавців, засвідчило необхідність поглибленого аналізу наявних проблем та визначення концептуальних напрямів реформування системи примусового виконання рішень, що мають бути реалізовані терміново.

Як уже зазначалося, украй низький рівень виконання рішень судів є наслідком застарілого підходу до процесу примусового виконання, спробою застосовувати традиційні механізми до сучасної моделі суспільних відносин. Чинний Закон України «Про Державну виконавчу службу» та Закон України «Про виконавче провадження» значною мірою вичерпали свій потенціал, який був закладений лише як перехідний на шляху до створення дійової європейської моделі системи примусового виконання судових рішень. Робота семи тисяч виконавців протягом майже десяти років не могла забезпечити гарантування результатів правосуддя, адже за наявного законодавчого підходу інакших результатів марно було б очікувати.

У зв’язку з цим для виправлення ситуації та для забезпечення справжнього прориву в організації виконання судових рішень і в наближенні нашої країни у цій сфері до Європи необхідно зробити такі кроки:

1. Скасування мораторіїв щодо звернення стягнення на майно боржника.

Досі у правовому полі України діє низка правових норм, які прямо забороняють звертати стягнення на певні види майна, наприклад, установлено мораторій щодо звернення стягнення на майно державних підприємств і підприємств паливно-енергетичного комплексу (до речі, останні — це найбільш фінансово спроможні підприємства в Україні), чим унеможливлюють виконання значної частини рішень.

У зв’язку з дією мораторію відповідно до Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна», прийнятого ще 2001 року, ускладнено виконання майже 88 тис. виконавчих документів, сума за якими сягає понад 6 млрд. грн., що становить третину від загальної суми виконавчих проваджень, зупинених у зв’язку з дією мораторіїв.

Крім того, внесення підприємств до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», унеможливлює стягнення значних сум за виконавчими документами про стягнення коштів з підприємств паливно-енергетичного комплексу, у тому числі за виконавчими документами про стягнення на користь громадян заборгованості із заробітної плати.

Окремої уваги заслуговує порядок внесення підприємств до вищезазначеного реєстру. Відсутність чітких критеріїв, а також надання права включення підприємств до цього реєстру Міністерству палива та енергетики України, на практиці призводить до численних зловживань і неприхованої корупції.

На цих підставах зупинено виконання 45,3 тис. виконавчих документів на суму майже 9 млрд. грн., з них за рішеннями судів про стягнення заборгованості із заробітної плати — на суму понад 25 млн. грн.

У зв’язку з порушенням господарськими судами справи про банкрутство зупинено виконання 54,8 тис. виконавчих документів на суму 5,8 млрд. грн.

Загалом, на початок 2008 року, відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», зупиненими є майже 169 тис. виконавчих документів на суму, що перевищує 18 млрд. грн.

Усього в Україні, станом на сьогодні, можливість невиконання судових рішень законодавчо закріплена такими Законами України:

«Про особливості приватизації підприємств Державної акціонерної компанії «Укррудпром»;

«Про трубопровідний транспорт»;

«Про введення мораторію на примусову реалізацію майна»;

«Про заходи щодо державної підтримки суднобудівної промисловості в Україні»;

«Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».

Частиною п’ятою статті 124 Конституції встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України. Тому жодними законами не можуть встановлюватися норми, які обмежують виконання таких рішень. Крім того, статтею 13 Конституції України закріплено, що держава забезпечує захист прав усіх суб’єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб’єкти права власності рівні перед законом. Надання будь-яких переваг окремим власникам чи встановлення пільгових режимів господарювання є прямим порушенням Конституції України.

По суті, йдеться про те, що в Україні свого часу з мотивів доцільності було запроваджено неконституційну практику, дія якої триває й нині.

Наявність законодавчих заборон про стягнення з підприємств, на які поширюються відповідні пільги, дає їм змогу не виконувати свої договірні зобов’язання, у тому числі щодо виплати працівникам заробітної плати. Наведені вище цифри свідчать саме про деструктивну роль цих мораторіїв в економічному житті держави.

2. Посилення судового контролю за виконанням рішень судів.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження. Однак суди неефективно використовують свою контрольну функцію, особливо коли йдеться про неналежне здійснення державними виконавцями своїх обов’язків щодо виконання судових рішень.

Переважна більшість скарг на дії або бездіяльність державних виконавців розглядаються не судами, а в адміністративному порядку органами виконавчої влади. При цьому оскарження дій державних виконавців зазвичай використовується боржниками з метою перешкодити проведенню виконавчих дій. Особливо активно боржники спрямовують скарги саме до того органу, який безпосередньо організовує виконання рішень. Переважно їх мета — ухилитися від виконання рішень.

Тим самим на законодавчому рівні склалася парадоксальна ситуація, коли держава більшою мірою захищає боржника, а не стягувача, і фактично відкриває йому законні можливості для ухилення від виконання судових рішень. Основною функцією судового рішення є відновлення порушених прав заявника. Заради цього відновлення держава має визначити пріоритет інтересів постраждалої сторони — стягувача, права якої було визнано через суд. Саме такий правовий зміст має лягти в основу сучасної доктрини забезпечення виконання рішень. Натомість у чинному законодавстві боржнику створено численні можливості активно протидіяти виконанню судового рішення й не нести при цьому жодної відповідальності. Парадокс полягає в тому, що, фактично, за чинним правовим режимом, виконання рішення суду неможливе без згоди боржника на вчинення кожної процесуальної дії, що алогічно по суті.

А тому необхідно змінити роль боржника у виконавчому провадженні: боржник повинен передусім усвідомлювати свій обов’язок виконати рішення, яке набрало законної сили. Решта особливостей його правового статусу, які є на сьогодні, — можливість оскарження процесуальних дій державного виконавця — повинні бути докорінно змінені. У зв’язку з цим пропонується відійти від можливості адміністративного оскарження боржником дій державного виконавця і забезпечити виключно судову процедуру. Адже тільки суд, який виносив рішення, повинен вирішувати можливість або неможливість його виконання, з огляду на докази боржника, і жодна інша посадова особа не має права цього робити.

Крім того, необхідно переглянути перелік процесуальних дій та рішень державного виконавця, які можуть бути оскаржені у судовому порядку, та надати право оскарження до суду лише тих дій і рішень, які безпосередньо впливають на перебіг виконання.

3. Запровадження недержавних форм виконання судових рішень.

Результатом об’єктивної оцінки роботи органів державної виконавчої служби та нормативної бази, що регламентує порядок примусового виконання, вивчення досвіду діючих систем виконання інших країн є рішення про створення, поряд із державною, недержавної виконавчої служби. Відповідний проект закону готується Міністерством юстиції.

Зазначений законопроект визначатиме правовий статус недержавних виконавців, порядок їх призначення та звільнення, кваліфікаційні вимоги до претендентів, основи діяльності кваліфікаційних та дисциплінарних комісій, порядок складання кваліфікаційних іспитів, організаційні основи діяльності недержавних виконавців та їх помічників, порядок діяльності професійних об’єднань недержавних виконавців. Проект міститиме норми, які забезпечать гарантії прав стягувачів, зокрема створення страхового фонду тощо.

Законопроект передбачатиме також систему контролю за діяльністю недержавних виконавців, порядок оплати за надання ними послуг та інші норми.

Базовим критерієм у визначенні категорії виконання рішень недержавними виконавцями виступатиме наявність приватного інтересу між сторонами. Це насамперед стосується можливості виконання рішень судів про стягнення.

Впровадження недержавної форми виконання рішень дасть можливість знизити корупційні чинники під час організації примусового виконання, унеможливити адміністративний вплив на процес виконання, значно скоротити строки виконання, ефективно підвищити мотивацію виконання через договірні відносини та запровадити реальну конкуренцію у процесі виконання. Крім того, запровадження недержавних форм виконання також дасть змогу державі зекономити значну кількість бюджетних коштів, які щорічно витрачаються на забезпечення примусового виконання рішень.

4. Подолання корупціогенних чинників.

Важливою складовою системи заходів щодо підвищення дієвості виконання судових рішень державної виконавчої служби є боротьба з корупцією. Для успішної роботи на цьому напрямі передусім слід переглянути чинне законодавство про виконавче провадження у частині обсягу дискреційних повноважень державних виконавців, які дають змогу останнім зловживати своїми процесуальними правами з метою одержання матеріальних благ чи особистої вигоди.

Так, передбачається вилучити цілий ряд дискреційних норм, які давали можливість дер­жавному виконавцеві на власний розсуд зупиняти виконавче провадження, проводити чи не проводити виконавчі дії тощо. Запропоновано істотно обмежити право державного виконавця зупиняти виконавче провадження. Не секрет, що, використовуючи це право, державні виконавці зупиняють найбільш резонансні чи великі за сумами виконавчі провадження. Лише за 2007 рік на таких підставах було зупинено виконавчих проваджень на суму близько 70 млн. грн.

Водночас шляхом спрощення самої процедури виконання буде запропоновано законодавчо скасувати термін на добровільне виконання рішення, строк надання якого нині залежить від державного виконавця.

5. Забезпечення доступу державного виконавця до інформації про боржника.

Чинний нині порядок розшуку майна полягає у направленні до відповідних органів запитів та отриманні відповідей. Зазвичай на це витрачається багато часу, що призводить до зволікання процесу виконання рішень, оскільки у державних виконавців немає доступу до баз даних та реєстрів. Реєстри відіграють дуже важливу роль у пошуку інформації про майно та кошти боржника, а також з’ясуванні наявності чи відсутності прав інших осіб на це майно. Державні виконавці повинні мати безпосередній доступ до них. Однак глибина цієї проблеми полягає в тому, що наявні реєстри не мають повної інформації, деякі перебувають на стадії створення, інші — не пристосовані для використання з метою звернення стягнення на майно боржника.

Однією з умов належного та якісного виконання рішень перш за все повинен бути доступ державного виконавця до інформації про рахунки боржників і відомостей про рух коштів на цих рахунках. Проте умови розкриття банками інформації на запити державних виконавців обмежують функції та повноваження державних виконавців і не сприяють досягненню мети виконавчого провадження — повного та своєчасного виконання рішень.

Інформація про стан банківських рахунків може бути розкрита банківськими установами лише щодо конкретної юридичної або фізичної особи — суб’єкта підприємницької діяльності, тільки на виконання виконавчих документів, виданих на підставі рішень судів. За виконавчими документами, виданими на підставі інших органів (посадових осіб), інформація не розкривається.

Крім фінансових установ, державні виконавці мають змогу отримувати відомості про банківські рахунки боржника в податкових органах, які, у свою чергу, хоч і повідомляють про наявність або відсутність рахунків, однак не володіють відомостями про стан цих рахунків. Крім того, податкові органи не ведуть обліку рахунків фізичних осіб, які не є підприємцями.

На сьогодні податкові органи формують і ведуть Державний реєстр фізичних осіб — платників податків, інших обов’язкових платежів та Єдиний банк даних про платників податків — юридичних осіб, Реєстр великих платників податків тощо. З метою зробити неможливим для боржника приховування інформації про свої рахунки та кошти на них постає потреба забезпечення інформаційного обміну між фінансовими установами, податковими органами та органами державної виконавчої служби.

Також органи внутрішніх справ ведуть автоматизований облік автотранспортних засобів, на які державними виконавцями у процесі виконання теж може звертатися стягнення. Крім того, залишається невирішеною проблема ведення реєстру прав на нерухоме майно та оперативного отримання інформації щодо нього.

Можливість вільного отримання державними виконавцями інформації із зазначених реєстрів та баз даних значно скоротить терміни проведення виконавчих дій.

6. Зміна системи реалізації майна.

Недосконалою й ускладненою залишається процедура реалізації майна боржників, арештованого під час здійснення виконавчого провадження. Державний виконавець фактично позбавлений контролю за цією стадією виконавчого провадження. Внаслідок чого реалізація арештованого майна часто здійснюється з порушенням вимог закону, що затягує терміни виконання, майно переоцінюється, знижується його ринкова вартість, трапляються факти неперерахування спеціалізованими організаціями коштів від реалізації майна.

Статистичні дані також невтішні. Так, у 2007 році в спеціалізованих торговельних організаціях перебувало на реалізації майна, переданого державними виконавцями, на суму 746,3 млн. грн. Реалізовано було майна на суму 215 млн. грн., тобто менше третини. Слід зауважити, що протягом останніх років відстежується зниження рівня реалізації, яка здійснюється в порядку, чинному на сьогодні.

Тому вкрай необхідно для розв’язання цієї проблеми запровадити нову систему реалізації майна із забезпеченням прозорих правил, що дадуть змогу здійснювати оперативний продаж майна за реальною ціною.

Так, пропонується залишити виключно на прилюдних торгах (аукціонах) реалізацію лише нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден. У решті випадків допускатиметься реалізація майна на комісійних засадах.

Крім того, слід забезпечити вільний доступ кожної особи через мережу Інтернет до інформації про арештоване майно, що передається на реалізацію, місце, час та суб’єкта його реалізації.

Також для спрощення порядку перерахування отриманих від реалізації коштів стягувачам та усунення можливості безпідставно користуватися цими коштами пропонується змінити порядок сплати покупцями коштів за придбане майно, а саме безпосередньо перераховувати їх на рахунки виконавчої служби.

7. Посилення відповідальності за невиконання рішення суду.

Прогалини в законодавстві породжують умови для уникнення відповідальності за невиконання рішення.

Законом на державного виконавця покладено обов’язок у разі наявності ознак злочину в діях особи, яка умисно перешкоджає виконанню рішення чи іншим чином порушує вимоги законодавства про виконавче провадження, надсилати до відповідних правоохоронних органів подання про притягнення винної особи до кримінальної відповідальності.

У 2007 році всього до органів прокуратури та МВС надіслано понад 20 тис. подань державних виконавців про порушення кримінальних справ відносно осіб, які перешкоджають виконанню рішення чи іншим чином порушують вимоги законодавства про виконавче провадження.

За результатами розгляду подань державних виконавців протягом 2007 року порушено лише трохи більше 6 тис. кримінальних справ, із них:

ухилення від сплати аліментів на утримання дітей, ст.164 КК України — 5 748 (загальна кількість подань 17421);

ухилення від сплати коштів на утримання непрацездатних батьків, ст.165 КК України — 31 (загальна кількість подань — 171);

опір представникові влади, працівникові правоохоронного органу, члену громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовцеві, ст.342 КК України — 52 (загальна кількість подань — 189);

невиконання судового рішення, ст.382 КК України — 151 (загальна кількість подань — 1364);

незаконні дії щодо майна, на яке накладено арешт або яке описане чи підлягає конфіскації, ст.388 КК України — 66 (загальна кількість подань — 500).

При розгляді подань державних виконавців як органами прокуратури, так і органами внутрішніх справ не завжди виконуються вимоги КПК України, зокрема щодо термінів їх розгляду, трапляються численні випадки безпідставної відмови в порушенні кримінальних справ, невчасного направлення або взагалі ненаправлення до органів ДВС копій постанов про відмову в порушенні кримінальних справ.

Найчастіше при розгляді таких подань органи МВС відмовляють у порушенні кримінальних справ з таких мотивів, як непрацевлаштованість боржників та неодержання ними доходів, відсутність боржника за основним місцем проживання, а також у зв’язку із частковим погашенням боржниками сум аліментного боргу.

Тривалий розгляд подань або безпідставна відмова в порушенні кримінальної справи негативно впливає на своєчасне, реальне виконання державними виконавцями рішень судів, викликає відчуття безкарності у виконавчому провадженні.

До органів прокуратури торік державними виконавцями було направлено 4820 подань про притягнення осіб до кримінальної відповідальності, з них 1119 подань задоволено, на сьогодні залишаються нерозглянутими 1028 подань державних виконавців. Відмовлено органами прокуратури щодо 2673 подань. При цьому із 48 випадків оскарження органами державної виконавчої служби постанов про відмову в порушенні кримінальних справ задоволено скарг дер­жавних виконавців тільки в чотирьох випадках.

Недостатність відповідальності фізичних осіб дає змогу останнім свідомо не виконувати рішення судів. У зв’язку з цим Міністерство юстиції вважає за необхідне внести до законодавства зміни, якими посилити адміністративну відповідальність фізичних осіб за невиконання судового рішення, а саме запровадити адміністративний арешт за таке правопорушення.

8. Взаємодія з правоохоронними органами та іншими державними органами.

Незважаючи на те, що безпосереднє проведення виконавчих дій з примусового виконання рішень законом покладено на державних виконавців, практика свідчить, що окремі напрями цієї роботи можливо забезпечити лише у тісній взаємодії з органами прокуратури, міліції, митниці та податковими органами.

Так, хоча під час примусового виконання органи державної виконавчої служби взаємодіють із органами внутрішніх справ, на виконання спільного наказу Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства юстиції України від 25.06.2002 № 607/56/5 «Про затвердження Інструкції про порядок взаємодії органів внутрішніх справ України та органів державної виконавчої служби при примусовому виконанні рішень судів та інших органів (посадових осіб)», чинний механізм залучення працівників органів внутрішніх справ для підтримки громадського порядку при проведенні виконавчих дій, розшуку транспортних засобів боржника, функціонує недостатньо ефективно. Яскравий приклад цього — невиконання протягом
трьох років рішення суду про виселення громадян із самовільно захоплених ними квартир у місті Алушта.

Незважаючи на те, що протягом 2007 року органами внутрішніх справ було виконано майже сім тисяч постанов державних виконавців про залучення працівників міліції для забезпечення громадського порядку під час проведення виконавчих дій, часто виділяється лише дільничний інспектор, чого зазвичай недосить для підтримання громадського порядку та можливості вчинення виконавчих дій.

Не до кінця врегульованим залишається питання організації розшуку органами внутрішніх справ майна боржника та стан виконання рішень судів про конфіскацію майна, вилученого митними органами.

Є проблеми зі зберіганням конфіскованого майна після його опису державним виконавцем, із розбіжністю між оціненою вартістю майна, яке вилучається митними органами за порушення митного законодавства, та оцінкою, проведеною під час здійснення виконавчого провадження, а також із подальшим розпоряджанням нереалізованим конфіскованим майном.

У царині взаємин з ДПА України свого вирішення очікує запровадження механізму унеможливлення відкриття боржниками нових рахунків з метою уникнення виконання рішення суду.

9. Підвищення статусу державного виконавця.

Одним із основних чинників неналежного виконання рішень є низький правовий та соціальний статус осіб, які покликані виконувати цю функцію держави. Середній оклад державного виконавця по Україні ледь вирівнюється із встановленим прожитковим мінімумом. В умовах необхідності цілодобової роботи, постійного ризикування своїм здоров’ям, а інколи — й життям під час складних виконань, при постійному інтелектуальному напруженні при вирішенні казуальних проблем, відстоюванні інтересів держави державний виконавець повинен знати, що держава йому гарантує належну оцінку його знань та вмінь і забезпечить гідну оплату праці, адекватну важливості виконуваної ним роботи.

При цьому не слід забувати, що органи державної виконавчої служби щорічно, окрім стягнутих до Державного бюджету мільярдних сум, додатково стягують понад 100 млн. грн. виконавчого збору.

У зв’язку з цим Міністерство юстиції України підготувало проект постанови Кабінету міністрів України, яким передбачається підвищення окладів державного виконавця. Також запропоновано збільшити розмір винагороди державного виконавця за кожне судове рішення, яке ним буде своєчасно й належно виконане.

Крім того, важливою складовою у підвищенні суспільного статусу державного виконавця, зміні ставлення до нього як до представника влади є підвищення рівня його захищеності під час виконання своїх обов’язків. Це стосується встановлення кримінальної відповідальності за чинення державному виконавцеві перешкод, загрозу його життю, здоров’ю, майну під час виконання ним своїх службових обов’язків, а також загрозу життю, здоров’ю та майну його близьких.

Поряд із зазначеним, необхідно підвищити статус державних виконавців також в ієрархії державних службовців, віднісши посади державних виконавців до категорій державних службовців вищого рівня.

10. Впровадження Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень.

Важливим напрямом на шляху зменшення корупційних ризиків є запровадження ефективної системи контролю за роботою державних виконавців, у тому числі через Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень. Як свідчить досвід, активне використання цього реєстру підвищує оперативність виконання та
сприяє усуненню передумов корупційних діянь через забезпечення прозорості кожної дії державного виконавця.

У зв’язку з цим робота над впровадженням Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень та повний перехід на його застосування в роботі залишатимуться пріоритетними при зосередженні уваги на двох проблемах. Перша — відсутність належного матеріально-технічного забезпечення (зокрема не вистачає 3 тисяч одиниць комп’ютерної техніки) та необхідність вдосконалення технічних можливостей реєстру. Друга проблема — надання доступу до інформації про виконавче провадження, зареєстроване в реєстрі, його сторонам.

Із забезпеченням такого доступу істотно зменшиться кількість звернень до органів державної виконавчої служби з приводу надання інформації про перебіг здійснення виконавчого провадження, ліквідовано довгі черги на прийомах у державного виконавця для ознайомлення з матеріалами справи. Крім того, це дасть змогу забезпечити контроль сторони за ходом виконання, унеможливить вчинення державним виконавцем порушень під час виконання рішення.

Передбачається також зробити можливим отримання інформації про відкриті виконавчі провадження відносно боржників — юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців. Такий доступ дасть змогу наблизити всю систему до європейської моделі доброчесного торговельного обороту, де кожен потенційний контрагент може отримати відповідну інформацію.

Крім того, як уже зазначалося, впровадження Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень дає змогу відкрити вільний доступ будь-якій особі до інформації про майно, що передається на реалізацію.

11. Створення механізму виконання судових рішень про стягнення коштів із Державного бюджету та з бюджетних установ.

Істотною проблемою, яка впливає на всю систему правового порядку в країні, є відсутність дійового механізму виконання рішень про стягнення коштів із держави та бюджетних установ. Зауважимо, крім іншого, що саме це породжує численні звернення громадян України по захист своїх прав до Європейського суду з прав людини.

Так, у 2007 році підлягало примусовому виконанню 8115 виконавчих документів на суму понад 73 млн. грн. за рішеннями судів:

про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, а також судів;

про відшкодування вартості конфіскованого та безхазяйного майна, що перейшло у власність держави;

про стягнення на користь працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу бюджетних установ, які мають право на безоплатне або пільгове матеріальне і побутове забезпечення (житлове, речове, продовольче забезпечення; надбавка за безперервну службу; підйомна допомога).

Усього завершено 3476 виконавчих документів, тобто менше половини. З рахунків органів Державного казначейства стягнуто близько 24 млн. грн.

Украй необхідно встановити порядок виконання рішень за цією категорією справ, і, щонайменше, з метою забезпечення належного виконання рішень щодо відшкодування шкоди, завданої фізичним та юридичним особам органами державної влади, у випадках, коли стягнення здійснюється з Державного бюджету, щорічно передбачати у проекті закону про Державний бюджет України на відповідний рік кошти на зазначені потреби.

У цій же площині лежить питання наявності належного порядку бюджетного фінансування, який би гарантував, що виділені кошти забезпечать виконання зобов’язань держави. Проблема також полягає в неналежній процедурі розподілення бюджетних коштів між державними органами (установами) та підприємствами, відповідальними за їх виплату, і у відсутності ефективного адміністрування. Можливим виходом є створення спеціального фонду або рахунку Державного бюджету, який би дав змогу Державному казначейству забезпечити оперативну виплату коштів за рішеннями суду.

Переконаний, що чітке розуміння шляхів покращення діяльності державної виконавчої служби дасть можливість істотно підвищити рівень захисту прав і свобод громадян під час виконання судових рішень.