Влада і політики. Політичні новини Львова, України та світу

Архів блогу/h2>

Чи стане Україна осередком міжнародної напруженості?

Sunday, March 30th, 2008

Після саміту НАТО у Бухаресті, який відбудеться на початку квітня, Україна стане осередком міжнародної напруженості. Таку думку висловив народний депутат від Комуністичної партії України (КПУ) Леонід Грач.

«Це знову відбудеться за американським сценарієм, як це вже трапилося з Іраком, Югославією», – вважає політик. «Буш свого доб’ється: остаточно перетворить Україну з її маріонетковим режимом фактично на зону окупації Америки», – переконаний парламентарій. На його думку, ця гра буде дуже дорого коштувати і самій Європі, передає «ЛІГА».

Нагадаємо, на початку квітня у Бухаресті відбудеться саміт НАТО, на якому можуть бути розглянуті заявки України та Грузії на приєднання до ПДЧ. Керівництво України, насамперед Президент Віктор Ющенко, сподівається на позитивний сигнал з боку Альянсу. Тим часом в українському суспільстві немає консолідованої підтримки євроатлантичним прагненням лідерів країни.

«Некорисна риторика» з боку керівництва Росії.

Sunday, March 30th, 2008

РогозінРосія просить НАТО «не затикати їй рот».

Побоювання генерального секретаря НАТО Яапа де Хооп Схеффера відносно «некорисної риторики» з боку керівництва Росії про політику альянсу є марними, надуманими і невчасними. Про це заявив постійний представник Росії при НАТО Дмитро Рогозін.

«Я думаю, що мені не треба реагувати на мого партнера, тому що я вважаю, що його реакція не має під собою реального підгрунтя», – сказав Рогозін журналістам у Брюсселі, коментуючи слова генсека НАТО.

Як зазначив постпред, президент Росії «називає речі своїми іменами, і він продовжуватиме це робити».

Рогозін підкреслив, що зі вступом на посаду нового президента Росії Дмитра Медведєва російська сторона продовжуватиме давати «відверту і чітку оцінку» будь-яким агресивним діям, які загрожують безпеці Росії.

Посол додав, що Рада Росія-НАТО є тим майданчиком, який дозволяє конфіденційно проводити дискусію з будь-яких питань, що викликають занепокоєння як з боку Росії, так і альянсу, передає «РІА «Новини».

Як раніше повідомляв ForUm, генеральний секретар НАТО Яап де Хооп Схеффер застеріг Володимира Путіна, що щорічний саміт 26-ти членів Альянсу, запланований на наступний тиждень, не повинен супроводжуватися черговою «марною риторикою» російського президента, адресованою Заходу.

«Давайте спробуємо уникнути марної риторики на зразок: «Ми націлимо ракети на держави A, B і C». Це не тільки безглуздо, але і примушує мене згадувати часи мого дитинства, коли існували Берлінська стіна і «залізна завіса». Так давайте ж утримаємося від риторики», – висловив свою думку генеральний секретар НАТО.

«Гучність музики, яку ми почуємо наступного тижня, значною мірою залежатиме від тону президента Путіна на Раді Росія-НАТО. Я не знаю, який тон він візьме», – сказав Схеффер. Проте він висловив надію, що Путін не скористається нагодою, щоб продемонструвати ще одну грубу загрозу у бік Заходу.

Нагадаємо, президент РФ Володимир Путін на прес-конференції у Кремлі в лютому заявив, що Росія може перенацілити частину ракет на об’єкти протиракетної оборони США, якщо вони будуть створені у Східній Європі, та на Україну – у разі появи там військових баз НАТО, але не збирається цього робити без крайньої необхідності.

Питання безпеки в Європі.

Thursday, March 27th, 2008

Розширення НАТОРосія вважає нереальними плани НАТО.

Глава МЗС Росії Сергій Лавров називає плани по розширенню НАТО «невідповідними реаліям сучасності». Про це він повідомив на прес-конференції в Москві.

«Ми сприймаємо плани по розширенню НАТО як невідповідні реаліям сучасного світу, коли погрози для всіх загальні, і боротися з цими погрозами можна тільки спільно, а не механічно розширюючи блоки, що збереглися з часів «холодної війни», і не шляхом освоєння територій на основі блокових установок», – сказав Лавров, відповідаючи на питання, як би він прокоментував висловлювання західних політиків про швидкий можливий вступ до НАТО України і Грузії.

Кажучи про квітневий саміт НАТО в Бухаресті, в рамках якого пройде також засідання Ради Росія-НАТО, Лавров повідомив, що сторони мають намір розглянути всі ключові питання безпеки в Європі, включаючи питання ПРО і ДЗЗСЄ.

Міністр закордонних справ РФ також сказав, що кращий спосіб зняти заклопотаності Росії відносно ПРО – відмовитися від планів її розгортання в Європі, – передає «УНІАН».

«Переговори продовжуються і сьогодні, не хотів би вдаватися до конкретних подробиць, але наша позиція проста. Ми переконані, що найкращим способом зняти всі заклопотаності щодо третього позиційного району є відмова від цих планів і перехід на колективні проекти», – заявив він.

«Основні параметри альтернативного варіанту були запропоновані президентом Росії на початку минулого року», – додав Лавров.

Він також нагадав, що сьогодні продовжуються російсько-американські консультації по ПРО, але, не дивлячись на нові пропозиції американців, США не мають наміру відмовлятися від планів розміщення ПРО в Східній Європі.

«Ми вивчаємо ці пропозиції, але наша принципова позиція залишається незмінною», – підкреслив міністр закордонних справ РФ.

В Україні знищать 133 тисяч тонн застарілих або надлишкових боєприпасів.

Thursday, March 27th, 2008

БоєприпасиНАТО допоможе Україні знищувати боєприпаси.

Протягом 12 років в Україні за сприяння НАТО буде ліквідована велика кількість застарілих і надлишкових боєприпасів, повідомляє Інформбюро НАТО в Москві.

“Розрахований на 12 років проект з передбачуваними витратами в 25 млн євро – найбільша окрема ініціатива такого роду у світі. Це допоможе Україні забезпечити знищення 133 тисяч тонн застарілих або надлишкових боєприпасів, 1,5 млн одиниць стрілецької зброї й легкого озброєння й 1000 переносних зенітних ракетних комплексів”, – говориться в повідомленні Інформбюро НАТО, присвяченому майбутньому саміті НАТО в Бухаресті.

У повідомленні зазначається, що в рамках попереднього проекту в Україні було успішно знищене 400 тисяч протипіхотних мін.

У документі повідомляється, що “НАТО й Україна створили модель діалогу й співробітництва в широкому діапазоні областей”.

Нагадаємо, НАТО й Україна підписали Хартію про особливе партнерство в 1997 році. План дій НАТО- Україна був прийнятий в 2002 році.

І в 2005 році розпочали поглиблений діалог про прагнення України вступити в НАТО й проведенні відповідних реформ.

Держави-Члени НАТО й Україна почали в жовтні 2005 року ініціативу в підтримку нової програми професійної підготовки для цивільних фахівців, що працюють в інститутах безпеки й оборони України, говориться в документі. НАТО й Україна також співпрацюють в області боротьби з тероризмом.

Україна надала керованим НАТО силам в Афганістані право прольоту через свій повітряний простір, а також надала свої військово-транспортні літаки для перекидання сил НАТО. З лютого 2005 року Україна також виділяє офіцерів до складу Місії НАТО по навчальній підготовці в Іраку. Крім того, ВМС України беруть участь в операції НАТО Actіve Endeavour у Середземному морі.

За матерiалами Інтерфакс-Україна

Що робить Росія для того, щоб Україна відчувала себе у безпеці.

Wednesday, March 26th, 2008

ТимошенкоТимошенко пропонує Росії задуматися.

Прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко вважає закономірним прагнення держави приєднатися до ПДЧ і НАТО, і пропонує Росії задуматися над тим, що вона робить для того, щоб України відчувала себе у безпеці.

“Мені здається, що і Росії варто подумати про те, що вона, як наш найближчий і найсуттєвіший в економічному плані сусід, робить для того, щоб Україна відчувала себе у безпеці. А не шукала захисту у інших країн і міжнародних організацій”, – заявила вона в інтерв’ю російському виданню Аргументы недели.

Тимошенко додала, що “не варто, як то кажуть, демонізувати це питання”. Вона також зазначила, що не знає жодної європейської країни, яка в тому або іншому вигляді не співпрацювала б з НАТО, включаючи і Російську Федерацію.

Вона назвала природнім, коли кожна країна створює для себе власну систему безпеки. “Це – частина її незалежності. І багато що тут залежить від кожної конкретної країни, яка бере участь у геополітичних відносинах такого роду, щоб відчувати себе захищеною”, – пояснила прем’єр.

Глава українського уряду констатувала, що співпраця з НАТО почалася ще в кінці 90-х років, при президентові Леоніді Кучмі. Крім того, вона нагадала, що в 2003 році за безпосередньої участі на той момент прем’єр-міністра України Віктора Януковича і за підтримки його фракції у Верховній Раді був прийнятий закон “про основи національної безпеки”, в якому міститься норма про вступ України до НАТО.

Тимошенко також заявила, що в 2004 році Янукович підписав стратегію розвитку України до 2015 року, в якій планувався вступ України до Альянсу вже у 2008 році.

При цьому вона зробила акцент на тому, що остаточне рішення про вступ України в НАТО ухвалюватиметься тільки за підсумками всеукраїнського референдуму.

Нагадаємо, Президент Віктор Ющенко прогнозує, що до 2010 року підтримка громадськості щодо вступу України в НАТО може скласти 60-70%.

1 квітня, в день візиту президента США Джорджа Буша до Києва, Держдума Росії має намір переглянути Договір про дружбу, співпрацю і партнерство між Україною і Росією.

За матеріалами Интерфакс-Украина

Буш допоможе Україні з НАТО.

Monday, March 17th, 2008

Буш допоможе Україні з НАТОУ Києві чекають на Буша.

Вашингтону украй важливо підтримати Київ напередодні саміту НАТО, пише сьогодні російське видання Независимая газета

Повідомлення про те, що президент США відвідає Київ 31 березня – 1 квітня, затьмарило в Україні навіть новини з газових фронтів. У позаминулому році Джордж Буш відмовився від візиту за кілька тижнів до його початку. Нинішня поїздка стала можливою тому, що Вашингтону украй важливо підтримати Київ напередодні саміту НАТО.

Віктор Ющенко, який першим повідомив в кінці минулого тижня про швидкий візит американського колеги, уточнив, що планується підписання документу про План дій УКРАЇНА–США. Він пообіцяв, що питання про підписання Україною Плану дій про членство (ПДЧ) в НАТО буде окремим акцентом на порядку денному зустрічі.

З прем’єр-міністром Юлією Тимошенко Буш збирається зустрітися і обговорити всі питання окремо, додає прес-служба американського посольства в Україні.

Київські переговори здатні не тільки загострити конкуренцію між представниками української влади. Аналітики впливового видання The Financial Times вважають, що Буш, зустрівшись з Тимошенко і Ющенком, підсилить суперечності і в НАТО. З наближенням саміту в Бухаресті члени Альянсу вимушені визначити свою позицію щодо прохання української влади (викладеною в листі президента, прем’єр-міністра і глави парламенту) про приєднання до ПДЧ. Вже зараз очевидно, що принаймні шість держав не підтримають цю ідею. Видання називає в числі супротивників зближення з Україною Німеччину, Францію, Грецію, Італію, Норвегію та Іспанію. Велика Британія зайняла вичікувальну позицію: Лондон не проти приєднання України, але вважає, що це питання слід розглянути пізніше.

Голова української Верховної Ради Арсеній Яценюк вважає, що питання про повноправне членство в НАТО виникне не раніше, ніж «через 5–10 років», він запевняє, що влада неодмінно проконсультується з народом з приводу вступу. Під тиском опозиції, яка майже на місяць заблокувала роботу Верховної Ради, український парламент минулого тижня ще раз законодавчо закріпив необхідність проведення референдуму, згідно з підсумками якого прийматиметься рішення про членство в НАТО.

Адміністрація Буша квапить події. По суті, ситуація така ж, як два роки тому, коли The Financial Times визнала, що для Буша такий «стратегічний приз», як Україна, – це не тільки питання розширення впливу в Європі, створення форпосту біля російських кордонів, але і питання іміджу: «Президент Буш відчайдушно потребує зовнішньополітичного успіху, щоб укріпити позиції Республіканської партії напередодні чергових виборів в Конгрес». Зараз на носі президентські вибори в США.

У 2006 році візит американського президента до Києва не відбувся через низку скандалів в помаранчевій команді і політичну невизначеність, яка не дозволяла говорити про єдність поглядів української влади щодо питання про членство в НАТО. Проте зараз всі ключові посади в Україні обіймають лідери помаранчевого табору. Допомогу ним в прагненні приєднатися до ПДЧ надають американські делегації, що регулярно приїжджають до Києва. Переломним моментом можна вважати січневу зустріч Ющенка в Давосі з держсекретарем США Кондолізою Райс.

Щоб у союзників не залишилися жодних сумнівів в тому, навіщо Вашингтону членство України в НАТО, на початку березня в Севастополі, по сусідству з базою Чорноморського флоту РФ, відбулися військово-морські учення. Участь в них взяли підрозділи українського флоту і авіації спільно з командою корабля ВМС США «Сан-Хасинто» (неофіційно його називають «Сан Джек»).

Втім, у європейців залишається формальний привід для відмови Україні: проти вступу до НАТО виступає не тільки опозиція, але і більшість жителів країни. За даними соцопитування, проведеного в грудні минулого року авторитетним українським Фондом «Демократичні ініціативи», 64% громадян готові взяти участь в референдумі, з них 32% проголосували б за вступ до НАТО, 53% – проти. Цікаво, що в 2000 році 33,5% українців висловлювалися проти вступу до НАТО, в 2004-му – 30%, в 2005-му – вже 50,4%, а навесні 2006-го – 64,4%.

Український Президент упевнений, що проблема криється тільки в недостатній інформованості громадян щодо цілей організації. Близько 40% українців визнають, що вони не знають про НАТО нічого конкретного. Ющенко вважає, що ситуацію можна змінити за допомогою роз’яснювальної кампанії, яка може проводитися в рамках ПДЧ. Питання неминучого погіршення відносин з Росією український лідер умисне не зачіпає: «У нас сьогодні є багато друзів, країн, які відкрито і щиро розділяють прагнення України щодо приєднання до ПДЧ». Тим часом 50% тих громадян, які проти зближення з НАТО, пояснили, що вони побоюються погіршення відносин з Росією. Цю проблему Джордж Буш вирішити не в силах.

Путін готовий допомогти НАТО в бойових діях в Афганістані в обмін на відмову Україні і Грузії в прийомі до Альянсу.

Monday, March 17th, 2008

НАТОЗаради того, щоб в НАТО відмовили Україні, Росія готова на багато що!

Президент Росії Володимир Путін готовий допомогти країнам НАТО в бойових діях в Афганістані в обмін на відмову Україні і Грузії в прийомі до Альянсу.

Про це повідомляє радіостанція “Эхо Москвы” з посиланням на впливову польську газету “Избирательная”. Вона при цьому посилається на джерела в НАТО і в європейських столицях.

За інформацією видання, на недавніх переговорах з канцлером ФРН Ангелой Меркель Путін навіть запропонував направити російські підрозділи до Афганістану.

Також, за цими даними газети, Путін готовий створити транспортний коридор для переправлення військ НАТО з Європи до Афганістану.

Проте російські експерти заперечують можливість такої домовленості, стверджуючи, що і без цього “у Росії є можливість сформулювати власні умови, які керівництво НАТО вимушене буде враховувати”, хоча “НАТО не може відмовити в ухваленні будь-якій країні, якщо вона хоче приєднатися і відповідає умовам блоку.

У відповідь на повідомлення зарубіжних ЗМІ про те, що Росія може направити свої війська до Афганістану в обмін на відмову НАТО від прийняття до своїх лав України і Грузії інформоване джерело заявило: “Ми вже одного разу вводили війська в цю країну і отримали належні уроки. Для нас ця тема закрита, і ніяких розмінів тут бути не може”, повідомляє Інтерфакс-Україна.

Росія сприяє операції Північноатлантичного альянсу в Афганістані, надаючи повітряні коридори для перекидання в цю країну особового складу і військових вантажів різного призначення, і неодноразово заявляла про готовність до розширення такої взаємодії з НАТО.

“Крім того, російське керівництво заявляло про важливість співпраці з НАТО на двосторонній або багатобічній основі – у взаємодії НАТО і Організації Договору про колективну безпеку – в боротьбі з наркозагрозою, витікаючою з Афганістану”, – підкреслило джерело.

Нагадаємо, що Президент України Віктор Ющенко заявляє, що особисто проводить, і проводитиме двосторонні зустрічі з лідерами країн ЄС, які також є і членами НАТО, з тим, щоб заручитися їх підтримкою при розгляді питання про надання Україні плану дій відносно членства в НАТО на саміті Альянсу в квітні в Бухаресті.

За матеріалами Мignews

За словами Немирі, ПДЧ дає можливість прискорити модернізацію всього сектору безпеки України.

Monday, March 17th, 2008

Немиря про НАТОНемиря про НАТО: Головне не вступ а сам процес.

Віце-прем`єр-міністр України з питань міжнародної інтеграції Григорій Немиря вважає, що в України є шанси приєднатися до ПДЧ в квітні, а позиція Росії не може вплинути на рішення країн НАТО щодо України.

«Я вважаю, що в України є шанси на приєднання до ПДЧ в Бухаресті, але в даному разі, я думаю, важливішим є сам процес і його напрямок, ніж його черговий дед-лайн, який встановлюється, а потім не збувається», – сказав український віце-прем`єр в інтерв’ю журналістам.
При цьому Немиря зазначив, що з моменту приєднання до ПДЧ до безпосереднього вступу в НАТО може пройти досить багато часу.
«Литві, наприклад, знадобилося 5 років від приєднання до ПДЧ і до вступу в НАТО, іншим країнам, зараз, Албанія, інші балканські країни – вони вже 9 років у рамках ПДЧ. Ніхто не може сказати, скільки років буде потрібно Україні для цього», – сказав він.
За словами Немирі, ПДЧ дає можливість прискорити модернізацію всього сектору безпеки України, який включає не тільки Збройні Сили.
У той же час, віце-прем`єр звернув увагу на те, що на сьогодні не існує залежності між вступом до НАТО і приєднанням до ЄС.
«Це різні процеси, Європейська інтеграція – набагато глибший, серйозніший, всеосяжний процес, який зачіпає всі складові не тільки держави, а й суспільства, не кажучи вже про сектор економіки, як такий», – підкреслив Немиря.
Крім того Григорій Немиря вважає, що позиція Росії не вплине на рішення країн НАТО щодо приєднання України до Плану дій стосовно членства (ПДЧ) в Альянсі.
«Позиція лідерів країн НАТО і НАТО як організації була і залишається послідовною: жодна країна не може мати права вето де-юре і де-факто на демократичний вибір будь-якої іншої країни стосовно бажання приєднатися до Альянсу. В даному разі, це правило стосується і Російської Федерації», – сказав український віце-прем`єр.
«Я не бачу причин, які б спонукали країни НАТО змінити цей принцип», – додав Немиря.

Як повідомлялося, у середині січня Президент Віктор Ющенко, Прем’єр-міністр Юлія Тимошенко та голова Верховної Ради Арсеній Яценюк звернулися із листом до генерального секретаря НАТО про бажання України приєднатися до Плану дій щодо набуття членства в Північноатлантичному альянсі під час квітневого саміту НАТО у Бухаресті.

6 березня керівники МЗС країн-членів НАТО на засіданні в Брюсселі не ухвалили жодного рішення щодо приєднання України до ПДЧ, і розгляд питання автоматично перенесений на саміт НАТО в Бухаресті 2-4 квітня.

За матерiалами УНІАН

Президент Ющенко працює не на користь членства країни в НАТО.

Thursday, March 13th, 2008

Противники членства України в НАТО, і внутрішні, і зовнішні, можуть спати спокійно: президент Ющенко працює не на користь, а проти членства країни в Альянсі.

Україна втратила свій шанс на приєднання до Плану дій щодо членства в НАТО після ігнорування українським урядом засідання Північноатлантичної ради в Брюсселі.

Відступ українського уряду від підтримки ПДЧ, яку нещодавно, у січні, своїм підписом засвідчила прем’єр Тимошенко, є прямим наслідком Юлієфобії президента.

Україна (і Грузія) завжди будуть проблемними країнами в контексті вступу до Північноатлантичного Альянсу з огляду на географічне розташування у регіоні, який Росія вважає сферою свого впливу.

До того ж обидві країни мають російські військові бази (в Грузії вони нелегальні), і проросійські сепаратистські анклави.

Ще одна проблема – низький рівень громадської підтримки вступу до організації – в Україні він становить близько 25% (порівняно з 70% у Грузії).

Україна є унікальною ще й тому, що її політичний спектрум, у питанні підтримки членства в НАТО, є більш обмеженим. У всіх країнах, які приєдналися до Альянсу, ліві посткомуністи підтримували членство (так, зокрема, сталося в Іспанії епохи пост-Франко).

Україна, натомість, є першою серед країн-претендентів, де все ліве крило виступає проти НАТО.

Український політичний центр теж не однорідний в даному питанні. Правоцентристські сили одностайно підтримують цю ініціативу.

А в бік блоку Тимошенко лунають закиди щодо більш обережної позиції у справі НАТО.

Та чи доречні такі докори? Адже кожний добрий політик в Україні мав би бути обережним стосовно такої непопулярної (але стратегічно важливої) справи як НАТО.

Складні внутрішні фактори всередині держави, пов’язані з питанням вступу України до НАТО, ускладнюються зовнішнім опором з боку деяких західноєвропейських держав.

Стара Європа традиційно виявляє меншу підтримку Україні у її прагненні приєднатися до ПДЧ з огляду на енергетичні, культурні, інтелектуальні та історичні зв’язки з Росією. Особливо це стосується Німеччини.

Ці глибокі внутрішні і зовнішні фактори, які роблять шлях України (і Грузії) до членства у НАТО більш складним, ніж попередні чи наступні розширення НАТО у 1999, 2004 та 2010 роках, вимагають від президента Ющенка трьох стратегічно важливих кроків, які йому не вдалося здійснити.

По-перше, відмовитися від своїх персональних конфліктів з колегами з помаранчевого табору на користь національних інтересів України.

Персональні сварки між політиками не є виключно українським феноменом, як можемо бачити хоча б на прикладі стосунків Тоні Блера та Гордона Брауна, Джона МакКейна і Джорджа Буша.

Проте у більш зрілих демократіях ці конфлікти тримаються за закритими дверима в ім’я єдності партії та національних інтересів. В Україні брудну білизну перуть публічно.

По-друге, Ющенку варто підтримати помаранчеву коаліцію, щоб показати НАТО і ЄС, що в Україні існує коаліція, яка спрямована на реформи та євроатлантичну інтеграцію і при цьому одностайна у досягненні цих стратегічних цілей.

У 2006 та 2007 роках це означало, що Юлія Тимошенко мала право отримати посаду прем’єр-міністра, оскільки БЮТ отримав відповідно на 9 і 17 відсотків більше голосів, ніж “Наша Україна” під час двох останніх парламентських перегонів.

По-третє, президент повинен чітко виявляти свою політичну волю до боротьби з корупцією і зміни законодавства.

Та під час мого останнього візиту до Києва, я мав можливість спілкуватися з високопоставленими західними чиновниками, українськими радниками з цих двох питань.

Вони скаржилися, що Україна перебуває у стані стагнації у питанні ліквідації цих двох проблем ще з часів помаранчевої революції.

Президент часто не дотримується законів, не розуміє, наскільки важливою є рівність всіх громадян перед законом, блокує слідства у справах членів так званої політичної еліти.

Гірше того, високопоставлені українські чиновники задіяні у корупції в енергетичному секторі, на що вказувала сама прем’єр-міністр Тимошенко під час своєї першої березневої прес-конференції.

Тимошенко заявила, що на території України цю корупційну схему “РосУкрЕнерго”-”УкрГаз-Енерго” продовжують “кришувати” на найвищому рівні.

У 2006 та 2007-2008 роках нездатність президента Ющенка поставити національні інтереси понад його особисту неприязнь до Юлії Тимошенко перешкодила прогресу України на шляху до членства у НАТО.

В основі цієї особистої неприязні президента лежать комплекс меншовартості стосовно тих, що мають сильнішу особистість та більшу популярність; шовіністичний підхід чоловіка до жінки, як істоти нижчої; а також почуття загрози перед антикорупційною платформою уряду Тимошенко.

Після виборів 2006 року Україна мала значно кращі шанси приєднатися до Плану дій щодо членства в НАТО, ніж у 2008. Аргументи західноєвропейських країн проти України перед самітом у Ризі в листопаді 2006 року отримали меншу підтримку, ніж сьогодні, перед квітневим самітом НАТО у Бухаресті.

Єдиний крок, який президент мав би зробити і у 2006, і у 2008 роках, це підтримати помаранчеву коаліцію, примиритися з Тимошенко у якості прем’єра і не намагатися її замінити, як він це зробив у 2005.

Президент Буш був готовий відвідати Україну перед самітом НАТО і у червні 2006, і у квітні 2008 з метою підтримки помаранчевого уряду та намірів України вступити в Альянс.

Проте підтримка самого президента Ющенка у питанні членства України в НАТО постійно та цілковито підривається його ж таки нездатністю стримати свою глибоку Юлієфобію.

У 2006 році президент одночасно довірив Роману Безсмертному вести переговори стосовно помаранчевої коаліції, а Юрію Єханурову відносно широкої.

Обидві коаліції зазнали поразки, і візит президента Буша до Києва, який мав відбутися у червні 2006 року, було відмінено. В результаті Україні не запропонували приєднатися до Плану дій щодо членства у НАТО у листопаді 2006 року на саміті у Ризі.

У 2007-2008 роках президент, нарешті, погодився підтримати помаранчеву коаліцію і Тимошенко. Та відразу після проголошення Юлії Володимирівни прем’єр-міністром, Балога і Ющенко почали підривати її уряд.

Чи не кожного дня Балога висуває нові погрози та вимоги до уряду.

Незважаючи на те, що Ющенко заперечив Вашингтону, що він збирається замінити уряд Тимошенко, інтриги Балоги добре відомі американському та британському урядам.

Результатом цього буде втрата другої і останньої можливості для візиту президента Буша в Україну, і Україні знову не запропонують ПДЧ на саміті у Бухаресті.

Украй іронічним є те, що підтримка президентом членства України в НАТО підривається його власними діями, чи то у 2006, чи у 2007-2008 роках, а також діями тих його підлеглих, які на нього мають вплив.

Будь-яка інтелігентна людина поза сумнівом повинна була б зрозуміти, як Юлієфобія підірве і членство України в НАТО, і перевибори самого Ющенка.

Тарас Кузьо, науковий співробітник Інституту європейських, російських та євразійських досліджень, Університет Джорджа Вашингтона, для УП

До саміту у Бухаресті залишився місяць, а рішення по Україні досі не прийнято.

Thursday, March 6th, 2008

Яап де Хооп Схеффер.Країнам НАТО не вдалося дійти згоди по Україні.

Міністри закордонних справ країн-членів НАТО на сьогоднішній зустрічі у Брюсселі обговорили лист керівництва Української держави щодо приєднання України до ПДЧ, однак спільного рішення їм так і не вдалося прийняти.

Про це Генеральний секретар НАТО повідомив на прес-конференції в штаб-квартирі Північноатлантичного союзу в Брюсселі.

«Листа, якого нам надіслали за підписом Президента, Прем’єр-міністра та спікера Верховної Ради, ми обговорили, але жодного рішення не було ухвалено», – заявив Яап де Хооп Схеффер.

”Дискусія з цього питання буде продовжена”, – сказав він.
Генсек Альянсу також зазначив, що двері НАТО залишаються відкритими для нових членів, і лише країни-члени Альянсу прийматимуть рішення щодо того, “хто увійде у ці двері”.

Яап де Хооп Схеффер зауважив, що країни-члени визнають прагнення і України, і Грузії приєднатися до ПДЧ, і високо цінують співпрацю з цими країнами в рамках Інтенсифікованого партнерства.

Як повідомлялося, сьогоднішня нарада міністрів закордонних справ країн НАТО є останньою перед самітом Північноатлантичного союзу в Бухаресті 2–4 квітня.

Нагадаємо, 15 січня 2008 року Президент України Віктор Ющенко, Прем’єр-міністр Юлія Тимошенко та голова Верховної Ради Арсеній Яценюк звернулися із листом до генерального секретаря НАТО Яаапа де Хооп Схеффера про бажання України приєднатися до Плану дій щодо набуття членства в Північноатлантичному альянсі під час квітневого саміту НАТО у Бухаресті (Румунія). Бухарестський саміт НАТО має відбутися у квітні 2008 р.

За матерiалами УНІАН