Влада і політики. Політичні новини Львова, України та світу

Архів блогу/h2>

Біографія Безсмертного Романа Петровича

Friday, October 8th, 2010

20100820_bessmert.jpgБезсмертний Роман Петрович, кандидат політичних наук; з 04.2007 по 2008 заступник Глави Секретаріату Президента України.

Народився (*15 листопада 1965 р., село Мотижин Макарівського району Київської області); українець; батько Петро Кирилович (1941—2005) — землевпорядник Мотижинської сільради; мати Ольга Дем’янівна (1941) — молодша медсестра Мотижинської дільничної лікарні; дружина Людмила Леонідівна (1963) — вчителька історії СШ № 286; дочка Лілія (1989).

Освіта: Київський педагогічний інститут, історичний факультет (1983-90), вчитель історії; кандидат дисертації «Соціально-політичний устрій українського суспільства (концепція Донцова)» (Інститут національних відносин і політології НАНУ, 1997).

Народний депутат України 5-го скликання з 04.2006 від Блоку «Наша Україна», №23 в списку. На час виборів: голова Ради Політичної партії «Народний Союз Наша Україна». Член Комітету з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування (з 07.2006), голова фракції Блоку «Наша Україна» (04.-12.2006); голова центрального виконкому НСНУ (з 12.2006). Склав депутатські повноваження 04.2007.

Народний депутат України 4-го скликання 04.2002-03.05 від блоку В.Ющенка «Наша Україна», № 13 в списку. На час виборів: народний депутат України, б/п. Член фракції «Наша Україна» (з 05.2002), член Комітету з питань державного будівництва та місцевого самоврядування (з 06.2002). Склав депутатські повноваження 03 березня 2005.

Народний депутат України 3-го скликання 03.1998-04.2002 від НДП, № 11 в списку. На час виборів: народний депутат України, Постійний представник Президента України у ВР України, член НДП. 03.1998 — кандидат в народні депутати України, виборчій округ № 95, Київська область З’яв. 72.4 %, за 17.6 %, 2 місце з 34 прет. Членами фракції НДП (05.1998-01.2002, уповноважений представник — з 05.1999), член фракції ПРП «Реформи-Конгрес» (з 01.2002); член Комітету з питань державного будівництва, місцевого самоврядування та діяльності рад (з 07.1998, пізніше — Комітетт з питань державного будівництва, місцевого самоврядування).

Народний депутат України 2-го скликання з 04.1994 (2-й тур) до 04.1998, Макарівський виборчій округ № 220, Київська область, висун. УРП. Голова підкомітету з питань діяльності Рад і самоврядування Комітету з питань державного будівництва, діяльності рад і самоврядування. Член групи «Конституційний центр» (до цього — секретар групи «Державність»). 1983-85 — служба в армії. З 08.1990 — вчитель історії, Бородянська СШ № 2, Київ. область. 01.1997-10.99, 12.1999-04.2002 — Постійний представник Президента України у ВР України. 04 лютого −29 листопада 2005 — Віце-прем’єр міністр України.

Був членом УРП, НДП. Член політвиконкому і Політради НДП (06.1997-11.2001). Керівник штабу блоку «Наша Україна» (2004), член Комітету національного порятунку (11.2004-01.05). Керівник виборчої кампанії НСНУ до ВР України (10.2005-03.06). Голова Ради НС «Наша Україна» (03.2005-12.06). Керівник Центрального виконавчого комітету Народного Союзу «Наша Україна» (31 березня2007-12 липня 2007)

Орден «За заслуги» ІІІ (12.1996), II ст. (01.2007).

Захоплоплення: футбол, баскетбол, рослинництво.

Біографія Порошенка Петра Олексійовича

Friday, October 8th, 2010

87.jpgНародився 26 вересня 1965 року в м. Болград, Одеської обл.

Голова Комітету ВР з питань фінансів і банківської діяльності з липня 2006 року і до сьогодні

Секретар РНБО України з 2 квітня до 8 вересня 2005 року

Порошенко Петро Олексійович, кандидат юридичних наук (2002 р.); ВР України, член фракції Блок “Наша Україна” (з 04.2006); член Ради НБУ (з 16.07.1999), заступник. голови (з 11.2000); чл. Ради НС “Наша Україна” (з 03.2005); голова правління Благодійного фонду Петра Порошенка; чл. Антикризового центру (з 06.2005).

Народився 26.09.1965 (м. Болград, Одеська обл.); українець.

Освіта:

1982-1984 р., 1986-1989 р. – Київський ун-т ім. Т. Г. Шевченка, факультет міжнародних відносин і міжнародного права, спеціальність – економіст-міжнародник.

Канд. дисертація “Правове регулювання управління державними корпоративними правами в Україні” (Одеська національна юридична академія, 2002 р.).

Трудовий шлях:

1990-1991 р. - заступник генерального директора Об’єднання малих підприємств і підприємців “Республіка”.

1991-1993 р. - генеральний директор АТ “Біржовий дім “Україна”.

1993-1998 р. - генеральний директор ЗАТ “Український промислово-інвестиційний концерн”. Президент ВАТ “Завод “Ленінська кузня”; голова ради АКБ “Мрія”.

03.1997-10.2001 – член наглядової ради Національного фонду соціального захисту матерів і дітей “Україна – дітям”.

05.1997-02.2003 – член Координаційної ради з питань функціонування ринку цінних паперів в Україні.

04.1998-04.2002 – народний депутат України 3 скликання виборчий округ №12, Вінницької області. На час виборів: голова наглядової ради ВАТ “Вінницька кондитерська фабрика”.

03.1997-10.2001 – член наглядової ради Національного фонду соціального захисту матерів і дітей “Україна – дітям”.

05.1997-02.2003 – член Координаційної ради з питань функціонування ринку цінних паперів в Україні

05.1998-02.2000 – член фракції СДПУ(о).

10.1998-02.2000 – член Політбюро СДПУ(о)

З 07.1998 р. – голова підкомітету цінних паперів, фондового та інвестиційного ринків Комітету з питань фінансів і банківської діяльності.

03.1998 р. – кандидат у народні депутати України від СДПУ(о), №11 у списку

З 02.2000 р. – керівник групи “Солідарність”, керівник фракції Партії “Солідарність”.

07 -11.2000 р. – Голова Партії солідарності України.

11.2000-2001 – співголова Партії регіонального відродження “Трудова солідарність України”.

03-11.2001 – заступник голови Партії регіонів України.

11.2001-03.2005 – голова Партії “Солідарність”.

2001 р. – керівник центр. штабу “Виборчого блоку Віктора Ющенка “Наша Україна”.

З 04.2001 р. – співголова Міжвідомчої комісії з підготовки пропозицій щодо стабілізації роботи кораблебудівної галузі.

04.2002-09.2005 – народний депутат України ВР 4 скликання, виборчий округ №12, Вінницька обл., висунутий виборчим блоком політичних партій “Блок Віктора Ющенка “Наша Україна”. На час виборів: народний депутат України, член Партії “Солідарність”.

З 05.2002 р. – член фракції “Наша Україна” (уповноважений представник з 06.2002).

З 06.2002 р. – голова Комітету з питань бюджету.

2004-2005 р. – 1-й заст. глови Коорд. ради блоку “Наша Україна”; довірена  особа канд. на посаду Президента України В. Ющенка в єдиному загальнодержавному виборчому окрузі.

11.2004-01.2005 – член Комітету національного порятунку.

03.-11.2005 р. – заступник голови Ради НС “Наша Україна”.

08.09.2005 р. – склав депутатські повноваження.

08.02.2005 р. – 08.09.05 р. – Секретар Ради Національної Безпеки та Оборони України.

02.-10.2005 р. – член Ради Національної Безпеки та Оборони України.

04.2005 р. – Голова Комісії з перевірки дотримання вимог законодавства, реалізації державної політики в сфері раціонального використання й охорони земель.

05.2005 р. – 11.2005 р. - Голова Міжвідомчої комісії з питань реформування правоохоронних органів 05.2005 р. – Голова Комісії з питань реформування судової системи України.

06.2005 р. - Член Антикризового центру.

З 04.2006 р. – народний депутат України 5 скликання від Блоку “Наша Україна”, №33 у списку. На час виборів: голова правління Благодійного фонду Петра Порошенка, член НСНУ.

З 07.2006 р. - Голова Комітету ВР із питань фінансів і банківської діяльності.

Родина:

Батько Олексій Іванович (1936 р. н.) – генеральний директор концерну “Укрпромінвест”; мати Євгенія Сергіївна (1937-2004); дружина Марина Анатоліївна (1962 р.н.) – лікар; син Олексій (1985 р.р.); доньки Євгенія (2000 р.н.) та Олександра (2000 р.н.); син Михайло (2001 р.н.).

Петро Порошенко – заслужений економіст України (08.1997); лауреат міжнародної премії ім. П. Орлика, Держ. премії України в області науки і техніки (1999). Власник Ордена “За заслуги” ІІІ (12.1998), ІІ ст. (09.1999).

Співавтор підручника “Сучасні міжнародні економічні відносини”, автор монографії “Державне управління корпоративними правами в Україні. Теорія формування правовідносин” і низки наукових публікацій.

Біографія Клюєва Андрія Петровича

Monday, September 27th, 2010

200px.jpgНародився 12 серпня 1964 року в м. Донецьку

Віце-прем’єр-міністр України з грудня 2003 року по грудень 2004 року; повторно: з 4 серпня 2006 року й по сьогодні

Андрій Петрович Клюєв.Народився 12 серпня 1964 року в м. Донецьку.

У 1986 році закінчив з відзнакою Донецький політехнічний інститут (Донецький національний технічний університет) за фахом гірський інженер. У 1989 році захистив дисертацію, присвоєно учений ступінь кандидата технічних наук.

У 1983 р. працював підземним гірником на шахті ім. А.Засядька.У 1984-1985 р. – учень гірника очисного вибою, гірський майстер шахти ім.М.Горького. З серпня по грудень 1986 року – заступник начальника ділянки шахтного транспорту шахти «Белореченская» ПТ «Ворошиловградвуголь».1986-1991 р. – аспірант, науковець Донецького політехнічного інституту. З 1991 по 1994 р. – технічний директор об’єднання «Шельф», президент акціонерного товариства «Промкомсервіс», генеральний директор акціонерного товариства «Укрпідшипник».

З 1994 по 2002 р. працював заступником голови Донецької обласної ради, першим заступником Донецького міського голови, заступником голови Донецької облдержадміністрації з питань розвитку територій і зовнішньоекономічних зв’язків, виробництва товарів народного споживання.

Був обраний депутатом Донецької міської ради (1996-2002 р.).

Президент Федерації боксу в Донецькій області (з 03.2000).

З квітня 2002 року – народний депутат України.

10.12.2003-29.12.2004  – віце-прем’єр-міністр України.

У Верховній Раді України IV скликання – голова Комітету Верховної Ради України з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики і ядерної безпеки. Член фракції Партії регіонів «Регіони України».

05.2002-06.2002 – член фракції “Єдина Україна”.

З квітня 2003 року – секретар Політради Партії регіонів.

06.2002-09.2005  – член фракції “Регіони України”.

З 09.2005 р. – член фракції Партії регіонів “Регіони України”.

З 06.2002 р. – глава Комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики і ядерної безпеки.

З 04.2006 р. – народний депутат України від Партії регіонів, №14 у списку.

З травня 2005 року – заступник голови фракції Партії регіонів.

З липня 2006 року – член Комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики і ядерної безпеки.

З 4 серпня 2006 року – віце-прем’р-міністр України.Нагороджений орденом «За заслуги» III і II ступеня, Почесною Грамотою Верховної Ради України.

Біографія Лавриновича Олександра Володимировича

Tuesday, September 14th, 2010

lavrynovych.pngОлекса́ндр Володи́мирович Лаврино́вич (28 червня 1956, Овруч, Житомирська область) — український політик і державний діяч, перший заступник Голови Верховної Ради України 6-го скликання з 2 вересня 2008 року.

Батько Володимир Павлович (1929) і мати Валентина Павлівна (1928), дружина Світлана Григорівна (1956) — математик-програміст Головного обчислювального центру Міносвіти, син Максим (1978) — керуючий партнер юридичної фірми «Лавринович і Партнери» , син Віталій (1983).

У 1978 році закінчив Київський державний університет ім. Т. Г. Шевченка (фізичний факультет) за спеціальністю «оптичні прилади і спектроскопія». У 1987 році закінчив аспірантуру Київського політехнічного інституту за спеціальністю «лазерна техніка та технологія», у 1988 році захистив дисертацію «Інтенсифікація обробки надтвердої кераміки лазерним випромінюванням». У 1998 році закінчив Національну юридичну академію України ім. Ярослава Мудрого за спеціальністю «правознавство» з відзнакою, у 2001 році захистив кандидатську дисертацію «Виборче законодавство України та проблеми його вдосконалення» на спецілізованій Раді Інституту держави і права ім. В. Корецького Національної академії наук України.

Трудову біографію розпочав у 1978 році — на посаді інженера, згодом — молодший науковий співробітник, науковий співробітник, старший науковий співробітник Інституту надтвердих матеріалів АН УРСР.

1981-84 — служба в армії (начальник радіолокаційної станції).

У 1990—1992 роках — старший викладач (за сумісництвом) факультету хімічного машинобудування Київського політехнічного інституту.

Член Народного Руху України з часу його заснування. У 1989 р. обраний заступником Голови Ради представників НРУ. У 1990—1997 р.р. на 2,3,4,5,6,7 Зборах Руху обирався заступником, першим заступником Голови Народного Руху України. У 1998 році на 8-х Зборах Народного Руху України звільнений з посади заступника Голови Руху й виведений із складу всіх керівних органів Руху.

У 1990 році обраний членом Центральної виборчої комісії, у 1991 р. — заступником Голови ЦВК, у 1993—1994 роках виконував обов’язки Голови Центрвиборчкому.

У 1994—1998 р.р. — народний депутат України 2-го скликання, обраний у 274 виборчому окрузі (Львівська область). Заступник Голови комітету з питань правової політики і судово-правової реформи. Координатор парламентської фракції Народного Руху України.

У 1998—2001 р.р. Народний депутат України 3-го скликання, обраний у 121 виборчому окрузі (Львівська область). Секретар комітету з питань правової реформи. Член Фракції Народного Руху України. Склав депутатські повноваження 18 жовтня 2001 р.

У 2001—2002 р.р. Державний секретар Міністерства юстиції України.

У 2002 році обраний народним депутатом України 4-го скликання за виборчим списком блоку «Наша Україна». Від реєстрації народним депутатом України відмовився.

У 2002—2005 р.р. міністр юстиції України.

У 2005—2006 р.р. заступник Голови правління ВАТ «Укрнафта».

З серпня 2006 року — перший заступник Міністра Кабінету Міністрів — начальник Управління правового забезпечення Секретаріату Кабінету Міністрів України.

1 листопада 2006 року знову призначений міністром юстиції України.

з 11.2007 Народний депутат України 6 скликання від Партії регіонів, №67 в списку. На час виборів: Міністр юстиції України, б/п.

З 12.2007 заступник голови фракції Партії регіонів

Нагороджений: Орденами «Ярослава Мудрого» V ступеня, «За заслуги» ІІІ ступеня, «Заслужений юрист України», Почесної грамотою Кабінету Міністрів України, відзнакою «За служіння закону» Верховного Суду України, відзнаками відомств та громадських організацій України.

Автор та співавтор 12 винаходів, 4 монографій, 48 наукових праць в галузі лазерної технології. Автор понад 20-ти наукових праць в галузі конституційного права. Автор і співавтор близько 50 -ти законопроектів, автор концепції Конституційного договору. Співавтор Конституції України.

Президент розповів про відносини Європи з Україною

Monday, September 13th, 2010

yan_13_9_10.jpgДля України поняття “євроінтеграція” означає, передусім, реалізацію внутрішніх структурних реформ, покликаних змінити якість життя країни і підняти її до європейського рівня. Про це заявив Президент України Віктор Янукович під час прес-конференції після завершення зустрічі з президентом Європейської Ради Германом Ван Ромпеєм.

Як повідомили ЛІГАБізнесІнформ у прес-службі глави держави, В.Янукович високо оцінює проведені сьогодні перемовини із президентом Європейської Ради. “Ключовими питаннями нашої зустрічі були перемовини щодо інтеграції України в Європейський Союз і підписання угоди про асоціацію”, – сказав В.Янукович під час прес-конференції після завершення зустрічі.

За словами В.Януковича, Україна намагається підготувати такий документ, який би не мав аналогів у практиці Євросоюзу. Саме тому, наголосив він, так важливим є змістовне наповнення майбутньої угоди про зону вільної торгівлі між Україною і ЄС.

“Ми виступаємо за таку зону вільної торгівлі, яка буде передбачати поступову інтеграцію економіки України у загальний ринок Євросоюзу”, – наголосив глава держави. “Ми погодилися йти шляхом компромісів і взаємних поступок. Я вдячний пану Ван Ромпею за висловлене розуміння”, – додав Президент України.

Він наголосив, що сьогодні відбулася змістовна дискусія з ключових питань відносин України з ЄС, внутрішнього розвитку України і актуальної міжнародної проблематики. За словами глави держави, також можна говорити про практичні результати у діалозі щодо безвізового режиму. “Вже почато підготовку плану дій щодо безвізового режиму, який, ми чекаємо, буде підготовлений до наступного саміту Україна – ЄС у листопаді цього року”, – наголосив В.Янукович.

“У нас є загальне бачення цього процесу”, – зазначив Президент. За його словами, йдеться про реалізації в Україні комплексу системних реформ за підтримки ЄС. “Саме ці реформи дадуть змогу Україні розраховувати на якісне поглиблення інтеграції в ЄС шляхом укладення угоди про асоціацію, створення зони вільної торгівлі, а також руху в напрямі впровадження безвізового режиму для українських громадян”, – наголосив Президент.

Глава держави зазначив, що для України поняття “євроінтеграція” означає, передусім, реалізацію внутрішніх структурних реформ, покликаних змінити якість життя країни і підняти її до європейського рівня. “Тому ми вдячні ЄС за підтримку і практичну допомогу, яка надається Україні в зв’язку з цим”, – сказав В.Янукович.

Екс-міністр поділився своїми думками з журналістами

Tuesday, September 7th, 2010

lucenko.jpgЮрій Луценко обговорював із Юлією Тимошенко можливість того, що він очолить список “Батьківщини” на виборах у Київську обласну раду.

Про це він заявив у ході інтернет-конференції на порталі “Ліга.net”.

“Ми прийняли рішення, що “Народна самооборона” об’єднає свої виборчі зусилля з “Батьківщиною” Юлії Тимошенко. У кожній області ми входимо в спільні штаби, а в списках і мажоритарних округах будуть кандидати від “Самооборони”, – сказав Луценко.

“У розмові з Юлією Володимирівною йшлося про те, що я міг би очолити список у Київську обласну раду. Підкреслю, йшлося не про те, щоб очолити організацію, а про те, щоб організувати команду, яка могла б досягти результату“, – заявив він.

Луценко зазначив при цьому: “Невідомо, чи це просто збіг, але саме в Київській області Партія регіонів заблокувала участь “Батьківщини” у виборах шляхом рейдерського захоплення обласної партійної організації”.

Він дав зрозуміти, “Луценко, у якого 6 депутатів”, як і “Гриценко або Яценюк, у яких по одному депутату”, не зможуть досить ефективно протистояти Віктору Януковичу. “Прагматичні сили повинні об’єднуватися“, – сказав він.

“Не хочу нікого принижувати, але багаторічний процес заклинань про об’єднання демократичних сил, м’яко кажучи, задовбав не лише мене, але й самих учасників цього процесу”, – заявив Луценко. При цьому, за його словами, “чим більше йде закликів про об’єднання, тим більше нових демократичних дрібночленів народжується в результаті, така ситуація на руку винятково іншій стороні політичних барикад – Партії регіонів”.

“Говорячи по-простому, можна навести побутовий приклад: здоровенний, накачаний, весь у наколках бугай посеред білого дня на вулиці грабує нещасну пенсіонерку. До нього підбігає жінка й намагається зупинити. А поруч зупиняються чотири-п’ять професійних демократів і вголос обурюються ситуацією. Але допомагати жінці не збираються, бо одному не подобається її коса, іншому – одяг, четвертому – акцент і так далі“, – порівняв Луценко.

“Мені здається очевидним, що незважаючи на всі помилки й проблеми, Тимошенко є єдиною силою, яка здатна зупинити бульдозер Януковича. Бульдозер, який у запамороченні від успіхів руйнує нормальне життя кожної родини й перспективу України в цілому. Переконаний, що вибір є або/або. Або ти разом з ЮВТ, або із ВФЯ. Все інше – поза чи розрахунок на подачку від переможця“, – упевнений він.

На думку Луценка, “якщо поводирі демократів не вміють об’єднуватися, за них це повинні зробити виборці, вказавши на місце самозакоханим гетьманам із мікроскопічними булавами”.

“Яскравий приклад – результат Ющенка. Гадаю, це багато чому навчить наших політиків. Дуже розраховую, що й проанонсований інститут Ющенка не буде складати конкуренцію інституту Поплавського, а науково вивчить на прикладі свого шефа, як можна проТАКати все”, – заявив екс-міністр.

Пікет непокоры від ВО “Свобода”

Tuesday, September 7th, 2010

q85.jpgВід будівлі парламенту по вулиці Хрещатик рухається колона прибічників ВО “Свобода” з плакатами “Геть мєнтовський бєспредєл!”, “Геть Москву!” та інше.

За оцінками співробітників правоохоронних органів у мітингу беруть участь близько півтори тисячі осіб, передав кореспондент ГолосUA.

З усіх сторін колону оточують співробітники “Беркут”. Проходячи поряд з будинком профспілок, мітингувальники жбурнули на землю димову шашку.

Нагадаємо, що сьогодні біля Верховної Ради Всеукраїнське об’єднання “Свобода” спільно з учасниками Національного комітету захисту України проводить масштабну акцію протесту “проти соціальної українофобії режиму Януковича”.

“Учасники акції протестують проти соціальної українофобії: підвищення цін на газ та комунальні послуги для населення, збільшення пенсійного віку, ухвалення рабського Трудового кодексу, знищення малого і середнього підприємництва Податковим кодексом, подорожчання харчів, перетворення України на країну злиднів та олігархів», – йдеться у поширеній прес-службою ВО “Свобода” заяві.

Політичні обіцянки-цяцянки

Monday, September 6th, 2010

82303.jpg“Топ-20” невиконаних передвиборчих обіцянок очолює Партія регіонів.

Про це йшлося сьогодні на прес-конференції в УНІАН під час презентації Фундацією «Відкрите суспільство» свого аналізу законодавчої роботи парламентських фракцій перед початком чергової сесії.

Зокрема, у складеному фундацією рейтингу перші чотири місця займає Партія регіонів: за невиконані зобов’язання у сфері створення земельних аукціонів, створення прозорого ринку землі, надання всім працівникам бюджетної сфери квартир у разі укладення ними робочого контракту на 20 років, стосовно податкових канікул для малого бізнесу.

На п’ятому – шостому місцях БЮТ з невиконаною обіцянкою ухвалити Податковий кодекс, який би передбачав зниження фіскального навантаження, а також з обіцянкою будівництва транзитного газопроводу “Каспійський басейн – Україна”. Далі йдуть шість невиконаних передвиборчих обіцянок НУ-НС, в тому числі обіцянка скасування депутатської недоторканності.

Потім місця із 13-го по 15-те займає КПУ, в тому числі з обіцянкою скасування інституту президентства. З 16-го по 20-е розташувався Блок Литвина з невиконаними обіцянками, в тому числі щодо запровадження погодинної оплати праці.

Аналітик Фундації «Відкрите суспільство» Руслан СТАРОВОЙТЕНКО, говорячи про логіку складання цього рейтингу, зауважив, що при ознайомлені з виборчими програмами з’ясувалось, що конкретних зобов’язань, які можна оцінити за різними критеріями, чинна коаліція має 44: по 15 Блок Литвина й КПУ, і 14 – Партія регіонів.

Щодо опозиції, то 23 такі обіцянки має НУ-НС, який під час виборів представляв чинного Президента. Найменше конкретних обіцянок у передвиборчій програмі БЮТ. Експерт нарахував їх лише п’ять, решта обіцянок містились у програмі лише як декларація про наміри.

Р.СТАРОВОЙТЕНКО зауважив, що таким чином у “Топ-20” увійшло лише близько 25% зобов’язань всіх парламентських фракцій, що охоплюють всі сфери суспільного життя і прошарки суспільства.

Президент Фундації «Відкрите суспільство» Леся ШЕВЧЕНКО висловила впевненість, що ці передвиборчі обіцянки до кінця каденції парламенту реалізовуватись вже не будуть. “З двох об’єктивних причин. Перше – у них реально залишилось мало часу, оскільки будь-яка реформа може в повній мірі реалізуватись за два роки, а у нас до кінця каденції залишилось два роки. Більше того, ми знаємо, що у бюджеті на 2010 рік не закладено жодних коштів на проведення будь-яких реформ, а 2011 рік буде присвячений підготовці до наступних парламентських виборів”, – зауважила вона.

Біографія Чорновіла Тараса Вячеславовича

Monday, September 6th, 2010

photo1.jpegЧлен ПРП з 05.2001 р., член фракції “Наша Україна” з 05.2002 р. по 02.2004 р., член Комітету з питань державного будівництва та місцевого самоврядування з 06.2002 р., член правління ПРП з 05.2001 р., шеф-редактор газети “Час”, член ради “Громадської ініціативи “Форум національного порятунку” з 02.2001 р., член президії Громадського комітету опору “За правду” з 12.2000 р.

Народився 1 червня 1964 р. у м. Львові.
Освіта вища, у 1991 р. закінчив Львівський державний університет ім. І.Франка, біологічний факультет (н/в), у 2001 р. – Інститут підвищення кваліфікації при Львівському національному університеті ім. І.Франка, “Міжнародне право”.
У 1981-1982 рр. – лаборант Львівського політехнічного інституту.
У 1982-1984 рр. – служба в армії у смт Озерне Житомирської області.
У 1984-1989 рр. – санітар операційного відділення Львівської міської лікарні швидкої медичної допомоги.
У 1986-1991 рр. – студент біологічного факультету Львівського державного університету ім. І.Франка.
У 1987-1988 рр. – технічний редактор самвидавного журналу “Український вісник”.
У 1988-1990 рр. – видавець і головний редактор самвидавної газети “Молода Україна”.
Член УГГ у 1987-1988 рр., УГС у 1988-1989 рр., СНУМ у 1988-1990 рр., НРУ з 1999 р. по 05.2001 р. Учасник Львівського дискусійного клубу у 1988-1989 рр., Українського культурологічного клубу у 1988-1989 рр.
У 1990-1994 рр. – депутат Львівської облради народних депутатів.
У 1990-1992 рр. – керівник Української незалежної видавничо-інформаційної спілки.
У 1993-1997 рр. – заступник директора, директор науково-видавничого підприємства “Мета”.
У 1993-1997 рр. – головний редактор видавництва “Стрім”.
У 1998-1999 рр. – радник голови НРУ В.Чорновола.
З 05.1999 р. – керівник агітаційного відділу НРУ, помічник-консультант народного депутата України Г.Удовенка.
З 1999 р. – головний редактор газети “Час”.
Народний депутат України 3 скликання у 06.2000 р. по виборчому округу № 115 Львівської області. На час виборів: головний редактор газети “Час”, член НРУ. Член фракції НРУ з 07.2000 р. по 02.2001 р., член фракції ПРП “Реформи-Конгрес” з 02.2001 р., член Комітету з питань державного будівництва та місцевого самоврядування з 07.2000 р.
Народний депутат України 4 скликання з 04.2002 р. по виборчому округу № 116 Львівської області, висунутий виборчим блоком політичних партій “Блок Віктора Ющенка “Наша Україна”. На час виборів: народний депутат України, член ПРП.
Володіє церковнослов’янською та польською мовами.
21 квітня 2004 р. увійшов до депутатської групи “Центр”.

Біографія Семенюк-Самсоненко Валентини Петрівни

Sunday, September 5th, 2010

_picture_file_path_7951.jpgНародилася 4 липня 1957 року в с.Заріччя, Ружинський р-н, Житомир. обл.

Голова Фонду Держмайна України з квітня 2005 року

Член СПУ з 1991 року

Семенюк Валентина Петрівна, член СПУ (з 1991); народний депутат України, член фракції СПУ (з 04.2006); голова Фонду державного майна України (з 13.04.2005); 1-й секретар Київ. МК СПУ (з 11.1998), член політвиконкому Політради СПУ (з 12.1998).

Народилася 04.06.1957 р. у с. Заріччя, Ружинський р-н, Житомирська обл..

Освіта:

Житомирський сільськогосподарський інститут (1982), економіст-організатор сільськогосподарського виробництва. Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого (1999).

1974-1977 р. – діловод Ружинської селищної ради народних депутатів; керівник драматичного гуртка районного будинку культури, смт. Ружин.

1977-1982 р. – на комсомольській роботі.

З 1982 р. – бухгалтер, старший бухгалтер централізованої бухгалтерії управління сільського господарства, старший економіст, головний економіст Ружинської районної планової комісії. 1990-1991 р. – секретар Ружинського РК КПУ.

09.1991-1994 р. – старший економіст райплану, потім – заступник соціально-економічного відділу, Ружинська райдержадміністрація.

З 09.1993 р. – 1-й секретар Ружинського РК КПУ. Представник Громадянського комітету захисту Конституції “Україна без Кучми” для ведення переговорів із представниками режиму (з 02.2001).

З 04.1994 р. до 04.1998 р. – народний депутат України 2 скликання, Андрушівський виборчий округ №159, Житомир. обл., висунута КПУ. Секретар Комітету з питань АПК, земельних ресурсів і соціального розвитку села. Член фракції СПУ і Селпу (до цього – фр. комуністів). На час виборів: заступник соціально-економічного відділу Ружинськоїй райдержадміністрації; член КПУ.

03.1998 р. – кандидат у народні депутати України, виборчий округ №65, Житомирська обл.. Секретар фракції Соціалістичної партії і Селпу (“Лівий центр”) (з 05.1998, пізніше – фракція СПУ); член Комітету з питань аграрної політики і земельних відносин (з 07.1998).

03.1998-04.2002 – народний депутат України 3 скликання від СПУ-СЕЛПУ, №33 у списку. На час виборів: народний депутат України, член СПУ.

04.2002-07.2005 – народний депутат України 4 скликання від СПУ, №4 у списку. На час виборів: народний депутат України, член СПУ. Уповноважений представник фракції СПУ (з 05.2002), глава Спеціальної контрольної комісії з питань приватизації (з 06.2002).

08.07.2005 р. – склала депутатські повноваження.

З 04.2006 р. – народний депутат України 5 скликання від СПУ, №2 у списку. На час виборів: глава Фонду державного майна України, член СПУ.

04.2006 р. – обирається депутатом Київської міськради.

Заслужений економіст України (03.1997).

Родина. Батько Скибюк Петро Якович (1929 р.н.), мати Анна Аврамівна (1930 р.н.) – пенсіонери; чоловік Семенюк Анатолій Миколайович (1953-1995); донька Людмила (1979р.н.) – юрист; донька Ганна (1982 р.н.) – студентка.