Влада і політики. Політичні новини Львова, України та світу

Архів блогу/h2>

Пріоритетна мета Яценюка.

Thursday, December 20th, 2007

Пріоритетна мета ЯценюкаЯценюк вважає своєю пріоритетною метою прийняття Закону про бюджет на 2008-й рік.

Арсеній Яценюк вважає своєю пріоритетною метою у Верховній Раді прийняття Закону про бюджет на 2008-й рік. «Друга мета: у нас є низка законів про пільги, прийнятих попередньою Верховною Радою й урядом, які можуть додати 70 млрд. до бюджету. Їх необхідно негайно розглядати разом з бюджетом, – повідомив Яценюк. – Третя – програма діяльності Кабінету Міністрів. Четверта – державна програма соціально-економічного розвитку України».

«Це мої пріоритети на короткострокову перспективу. Як народний депутат я планую внести на розгляд парламенту план законодавчої діяльності Верховної Ради України, у якому й представлю своє масштабне бачення», – додав він.

На запитання щодо важливості прийняття змін до Конституції, про які говорив Президент, Яценюк відповів: «Це питання дуже важливе, але, на мою думку, при прийнятті змін до Конституції варто керуватися декількома принципами. По-перше, не можна змінювати Конституцію під ситуацію, чого в нас дуже багато хто бажає. По-друге, зміни до Конституції – це не миттєвий процес. Тому, я переконаний, що зміни повинна розробляти конституційна асамблея або конституційна рада, куди ввійдуть усі – починаючи від народних депутатів і закінчуючи представниками наукової еліти, громадськості».

Спікер українського парламенту вважає, що після цього має бути проведений всенародний референдум, а потім – голосування в залі парламенту. «Не потрібно поспішати. Адже діюча Конституція теж дієздатна, а правові проблеми можна врегулювати прийняттям законів і рішенням Конституційного суду», – упевнений Яценюк.

Біографія Арсенія Яценюка.

Wednesday, December 19th, 2007

ЯценюкАРСЕНІЙ ЯЦЕНЮК

Народився 22 травня 1974 року в м. Чернівці
Міністр економіки України з 27 вересня 2005 року по 4 серпня 2006 року.
Міністр закордонних справ України з 21 березня 2007р.
Спікер Верховної Ради 6 скликання з 4 грудня 2007 р.
Освіта: вища.

Закінчив Чернівецький державний університет, юридичний факультет, правознавство (1996); Чернівецький торгово-економічний інститут Київського торгово-економічного університету, спеціальність “облік і аудит” (2001)

12.1992-09.1997 – президент юридичної фірми ” ЮРЕК-ЛТД”, м. Чернівці

01.1998-12.1998 – консультант кредитного департаменту Акціонерного поштово-пенсійного банку “Аваль”, м. Київ

12.1998-08.2001 – радник голови правління Акціонерного поштово-пенсійного банку “Аваль”, м. Київ

08.2001-09.2001 – заступник голови правління Акціонерного поштово-пенсійного банку “Аваль”, м. Київ

09.2001-11.2001 – в.о. міністра економіки Автономної Республіки Крим, м. Сімферополь.

11.2001-01.2003 – міністр економіки Автономної Республіки Крим, м. Сімферополь

01.2003-02.2005 – перший помічник голови Національного банку України (фактично – в.о. голови НБУ)

09.03.2005-09.2005 – заступник голови Одеської облдержадміністрації

27.09.2005-04.08.2006 – міністр економіки України.

З 20.09.2006 – перший заступник Глави Секретаріату Президента України – представник Президента України в Кабінеті Міністрів України .

З 21.03.2007 року – міністр закордонних справ Украни.

З 04.12.2007 року – спікер Верховної Ради 6 скликання.

Особистість Арсенія Яценюка для українського політикуму – це яскравий приклад високопрофесійної генерації молодих керівників, які приходять на зміну чиновникам партійної школи. У свої 32 роки Яценюк зміг зробити запаморочливу кар’єру, при чому досягши значних успіхів як у бізнесі так і на державній службі.

Стрімке сходження нагору Яценюк почав ще на першому курсі вузу. Тоді він створив юридичну фірму, яка досить успішно займалася приватизацією різних промислових і аграрних підприємств. Але, незважаючи на високі досягнення в особистому бізнесі амбіціям молодого Яценюка було тісно в рідних Чернівцях. В 1998 році він переїжджає в Київ для роботи консультантом в банку “Аваль”, де всього через півтора року став заступником голови правління.

Проте, для подальшого росту Яценюк обрав саме політичний шлях. Стартовою платформою для руху в цьому напрямку став Кабінет Міністрів Автономної республіки Крим, у якому двадцатичотирьохрічний Яценюк був призначений міністром економіки.

Наступним етапом професійної діяльності молодого політика став Національний банк України. У період, коли глава Нацбанку Тигипко був зайнятий керівництвом виборчим штабом кандидата в Президенти України Януковича, Яценюк став виконуючим обов’язки голови головного банку країни. Далі якийсь час Яценюк працював в Одеській обладміністрації.

В 2005 році Яценюк очолив економічне відомство в Кабміні України, ставши наймолодшим міністром. Після відставки в новому уряді Яценюка призначено представником Президента України в Кабінеті Міністрів. 20 березня 2007 року Президент України Віктор Ющенко вніс кандидатуру Арсенія Яценюка на посаду голови міністерства закордонних справ для голосування в парламенті. 21 березня Верховна Рада затвердила Арсенія Яценюка на посаді голови МЗС. Цього ж дня Президентом підписано указ про введення Арсенія Яценюка, міністра закордонних справ, до складу РНБО.

4 грудня 2007 року Арсенія Яценюка обрано головою Верховної Ради України VI скликання, за його кандидатуру проголосувало 227 народних депутатів.

Кандидат економічних наук.
Володіє англійською мовою
Родина:
Дружина: Терезія Вікторівна
Дочка: Христина.

Автобіографія та декларація нового спікера.

Saturday, December 8th, 2007

ЯЦЕНЮК АРСЕНІЙ ПЕТРОВИЧ

ЯЦЕНЮК АРСЕНІЙ ПЕТРОВИЧ

4 грудня обрано наймолодшого в історії України голову Верховної ради. Судячи з усього, він є також найбагатшим спікером – за офіційними документами…

dovidka.jpg

 deklaraciya.jpg
deklaraciya2.jpg
deklaraciya3.jpg
avtobiografiya.jpg
avtobiografiya1.jpg

Кредо Арсенія Яценюка – новообраного спікера.

Wednesday, December 5th, 2007

Арсеній Яценюк - новообраний спікер.“Кіндер-сюрприз” української політики.

 Трохи фактів і цитат із життєвого шляху 33-річного спікера — торговця машинами, фінансиста й українізатора Криму.

«…Я не крутив носом. Така вже доля державного службовця: якщо хочеш працювати у владі, не маєш права перебирати. Бо коли перший раз тебе покличуть, а ти не підеш, то вдруге вже ніхто не зватиме». Так свого часу Арсеній Яценюк пояснював свою згоду працювати міністром економіки в уряді Єханурова.
«Пристосуванець, кар’єрист», — кажуть про Арсенія Петровича заздрісники. Ще б пак, у 33 роки — така приголомшлива кар’єра: від юриста приватної фірми до найвищих щаблів державної влади. Адже якщо Яценюка оберуть Головою Верховної Ради, за нинішньої системи парламентськопрезидентського правління він буде по суті однією з двох головних осіб у державі. Навіть Прем’єрміністра — й того призначає парламент, яким керує Голова (хоча багато хто хоче, аби ВР очолював просто спікер).
Сам «кар’єрист» на закиди ображається. За часів керівництва Міністерством закордонних справ, прийшовши в «чужий» уряд Януковича, Яценюк чесно визнав, що як дипломат сваритися ні з ким не збирається. Бо його натура — компромісна.

Як «Багс Банні» мільйонером став.
Він знає, що його прозвали «кіндерсюрпризом» — за аналогією з колишнім молодим і «несподіваним» прем’єр­міністром Росії Сергієм Кирієнком. «Ну і що? А ще мене Багсом Банні називали», — сміється Яценюк в одному з інтерв’ю «без краватки». Багс Банні — це, хто не знає, мультиплікаційний герой студії Диснея, довготелесий кролик із такими ж виразними передніми зубами.

До того як прийти в політику, Арсеній Яценюк встиг зробити собі ім’я у фінансовій та банківській сферах. Фактично одразу по закінченні школи хлопця почали називати на ім’я та по батькові. Разом із однокурсниками 18річний студент другого курсу юрфаку Чернівецького держуніверситету Яценюк організував юридичну фірму «Юрек», яка, за його словами, першою в Україні одержала ліцензію Мін’юсту на ведення юридичної практики. І хоча жоден із молодих юристів на той час іще не мав вищої освіти, справи йшли добре. «Молоді були і нахабні, як паровози», — згадує ті часи Яценюк.

А гроші на відкриття фірми він заробив сам, без допомоги батьків. Хоча сім’я науковців Яценюків у рідних Чернівцях завжди користувалася повагою і жила в достатку. Батько працював деканом заочного факультету, заступником декана історичного факультету Чернівецького держуніверситету, мама все життя викладала французьку мову. «Але вони не балували мене грішми — таке було виховання. Я думаю, правильне. Таке ж виховання одержать і мої діти», — зізнався в одному з інтерв’ю нинішній кандидат у спікери.

До речі, у його декларації вказано досить солідні суми офіційного доходу: близько мільйона гривень на рік. Шлях до свого першого мільйона Арсеній розпочав, торгуючи на ринку початку 1990х машинами. І переконує, що анітрохи цього не соромиться.

«У 1996 році я перебрався в банк «Аваль», відробив там шість років: починав консультантом кредитного департаменту,а закінчив заступником голови правління банку. Коли звільнявся, офіційно одержав акції банку, потім вдало продав їх. Так і став мільйонером», — розповідав Яценюк.

З розумним підходом і Крим можна українізувати.
Власне кар’єра державного службовця для нього розпочалася з посади міністра економіки Криму. Як розповідають люди, які працювали з Яценюком на півострові, молодий міністр одразу зарекомендував себе справжнім професіоналом і добрим економістом. За вмінням складати бізнесплани Арсенієві Петровичу, кажуть, не було рівних. Він навіть мав на цьому додаткові заробітки — коли, скажімо, розраховував майбутню діяльність приватного яхтклубу. Однак запам’ятався він не тільки цим. Саме в Криму Яценюк зробив справу, якою має повне право пишатися. Через кілька місяців роботи під керівництвом молодого буковинця працівники міністерства почали більше розмовляти українською. Що це означає для русифікованого Криму, мабуть, пояснювати не варто.

Утім уже тоді Арсеній проявив свої дипломатичні й тактичні якості. Замість «нахрапом» проводити «примусову українізацію», яка б тільки відлякала підлеглих і налаштувала їх проти «чернівецького зайди», Яценюк розпочав діяти обережно. Спершу поміняв усі російськомовні таблички на дверях на українські, потім почав переводити на державну мову й документацію. Народ спершу трохи побурчав, а потім призвичаївся. І замість лаяти діяльність «західняка», почав звикати й долучатися до спілкування українською.

«Українську мову в Криму в жодному разі не слід насаджувати — тільки пропагувати, — пояснював тоді Яценюк в інтерв’ю «УМ» свою тактику. — Показувати власним прикладом, як ми поважаємо свою мову, культуру. От нещодавно у Сімферополі виступав гурт «Океан Ельзи», у репертуарі якого, як відомо, — винятково українські пісні. Зал був переповнений, причому глядачів було вдвічі більше, ніж на концертах Пугачової та інших російських зірок. Тобто державну мову ми повинні м’яко нав’язувати широкому загалу на підсвідомому рівні. Людина навіть не повинна цього відчувати — вона повинна втягуватися в це позитивними емоціями».

На жаль, із відходом Яценюка з півострова єдиний «острівець україномовності» в тамтешньому уряді «зав’янув». І навіть коли потім уряд автономії протягом деякого часу очолював нібито український Анатолій Матвієнко, україномовність до «білого дому» в Сімферополі не повернулася. А все через те, кажуть кримчани, що «помаранчевий» прем’єр різниці між «насаджуванням» і «пропагуванням» не розумів.

Не стояв на Майдані — вирушай у «заслання».
У тих, хто Яценюка недолюблює, є на те різні причини. Якщо йдеться про «помаранчевих», то дехто любить закидати Арсенієві Петровичу його діяльність часів Помаранчевої революції. Ще б пак: поки всі свідомі люди були на Майдані, страйкували й мітингували, Яценюк старанно працював у державній владі. І то де — у Національному банку, під керівництвом Сергія Тигіпка, який очолював штаб кандидата в президенти Віктора Януковича! Не дивно, мовляв, що після перемоги революції «кіндерсюрприза» звідки з тріском «пішли».

Яценюк зізнається, що попри всі дипломатичні якості, в той момент йому було особливо прикро і боляче. Він­бо разом із ще одним заступником голови Нацбанку Олександром Шлапаком, поки інші стояли на Майдані, працював на благо держави і, не виключено, вберіг фінансову систему України від колапсу. Тигіпко ж на той час із головою поринув у штабну роботу, взявши в НБУ тривалу відпустку, і в.о. голови став саме його перший заступник Яценюк. А замість подяки за сумлінну працю отримав від нової влади «почесне заслання» в Одеську область — заступником «губернатора» Василя Цушка.

«Одесити навіть жарт придумали — до Одеси було заслано трьох: Пушкіна, Жукова і Яценюка», — сміється пан Арсен. Хоча згодом, ставши міністром економіки, він визнавав, що вдячний за це «заслання». Адже тільки попрацювавши в регіоні, розумієш, що насправді робиться на місцях. А помилкою багатьох київських можновладців є саме те, що вони часто забувають про регіони і не знають тамтешньої специфіки.

«Я дуже дорого коштую».
Та незабаром Яценюк знову повернувся до Києва — цього разу з портфелем міністра економіки. І з критикою роботи попереднього уряду (Юлії Тимошенко) та керівника Мінекономіки (Сергія Терьохіна). Комусь це, зрозуміло, дуже не сподобалося, тому назвати Яценюка найкращим другом Блоку Тимошенко означало б покривити душею. Зате професійні й особистісні якості талановитого «кіндерсюрприза» допомогли Арсенієві завоювати симпатію Президента Ющенка.

Розповідаючи тижневику «Дзеркало тижня» про свої плани на посаді міністра економіки, Яценюк наголосив: «Я мушу щодня доводити собі й оточуючим, що гідний цього місця. І завдяки цьому, упевнений, у нас щось обов’язково вийде. Я не маю права підвести Президента». Однак чи не найбільше запам’яталася інша його фраза: «Я прийшов не для того, щоб мести по засіках, взяти і вкрасти. Я дуже дорого коштую».

Після приходу до влади Прем’єрміністра Януковича Яценюк опинився в секретаріаті Президента. Втім заступником його голови Арсеній Петрович пропрацював недовго: Ющенко несподівано запропонував свого протеже Верховній Раді на посаду міністра закордонних справ. Після того як парламент зусиллями далеко не проукраїнської більшості кілька разів поспіль «прокотив» кандидатуру патріотичного (дехто, виявляється, вважає це недоліком) Володимира Огризка.

І знову Яценюк опинився під шквалом недоброзичливих поглядів із «помаранчевого» табору. Якщо Огризко Росії огидний — виходить, Яценюк Росії симпатичний? І що він узагалі знає в закордонних справах?

Але «вискочка» освоївся і в МЗС, де, як прийнято вважати, «чужих» приймають погано. Однак і тут Яценюк діяв акуратно — революцій не влаштовував, а намагався дослухатися до фахівців. І саме за його керівництва МЗС було доведено до кінця процес вступу України до Світової організації торгівлі.

Та незабаром, можливо, Яценюкові доведеться попрощатися і з будинком на Михайлівській площі, «переселившись» «під купол» Верховної Ради.

Для обізнаних людей поява його прізвища у переліку ймовірних претендентів на спікерство новиною не стала. Близькі до Президента «нашоукраїнці» зізнаються, що ще на початку «суперництва» В’ячеслава Кириленка й Івана Плюща в боротьбі за цю посаду очікували, що в результаті «випливе» саме кандидатура Яценюка. На те він і «кіндерсюрприз», щоб з’являтися в несподіваних місцях. І — «мирити» протилежні табори. Такого миру в парламенті хоче Президент Ющенко, і Яценюк, схоже, стане й тут у пригоді.

ЙОГО КРЕДО
Яценюк — про кар’єру й чиновництво
Арсеній Яценюк зізнається, що не боїться піти з політики. Бо без роботи він у будьякому разі не залишиться, тим паче що до державної служби вже встиг набути неабиякого досвіду в приватному секторі. Однак, за словами потенційного спікера, поки країна залишається такою, якою вона є сьогодні, повертатися у приватний сектор він не готовий. «Тобто я готовий боротися — не за себе, а за своїх дітей, батьків, друзів, за тих людей, які мене підтримують».

А кар’єра чиновника, запевняє Арсеній Петрович, ніколи не була для нього самоціллю. «Для мене ближчою є не українська мрія — спочатку стати чиновником, а потім багатою людиною, а американська. Там чиновник — це засіб самореалізації, напевно, навіть стиль життя».

І взагалі, хорошим чиновником Яценюк себе не вважає. Знаєте чому? «Тому що такої категорії, як хороший чиновник, просто не буває. Хороший чиновник — улесливий до всіх. А коли так, у тебе немає власної позиції. У тобі має бути якийсь стрижень, а стрижень передбачає обов’язкову боротьбу».

ОЦІНКИ
Андрій Єрмолаєв, президент Центру соціальних досліджень «Софія», в інтерв’ю Центру дослідження політичних цінностей висловив думку, що поява кандидатури Яценюка як кандидата у спікери пояснюється «внутрішньогруповим конфліктом» у блоці «НУНС» та зростанням недовіри Президента до низки лідерів цього блоку. А, враховуючи високу вагу позиції спікера, Ющенко хотів би, щоб на цій посаді була людина як мінімум лояльна до його курсу та планів. Не останню роль у появі кандидатури Яценюка відіграли його гнучкість і мобільність, «адже пан Яценюк має цілий ряд позитивних характеристик: перспективний політик, економістреформатор, вже досвідчений дипломат, толерантний політик у різних колах еліт».

У свою чергу політолог Тарас Возняк припускає, що «Яценюк не є найціннішим спікером, який може бути», він може виявитися «непрохідним», і можна очікувати інших кандидатів на цю посаду.

Нова кандидатура спікера.

Thursday, November 29th, 2007

ЯценюкСпікером буде Яценюк.

Народний депутат України, член фракції «Наша Україна – Народна Самооборона» Микола Оніщук, який у середу підписав угоду про створення демократичної коаліції з БЮТ, прогнозує, що в четвер НУ-НС змінить кандидатуру, яку вона пропонуватиме на посаду голови Верховної Ради України.

Про це він сказав після зустріч з Президентом України Віктором Ющенком, на якій угоду про створення демкоалиции підписали сім депутатів від НУ-НС, які раніше відмовлялися це робити.

На питання, чи буде змінена кандидатура на посаду спікера, Оніщук відповів: «Швидше, так. Остаточно рішення буде ухвалено завтра (в четвер – ред.) на засіданні фракції о 9.00». Він відмовився говорити про те, яка кандидатура на посаду спікера обговорювалася на зустрічі з Президентом. Лише відзначив, що вона (кандидатура) вже обговорювалася на засіданні фракції за участю Президента, і висловив сумнів, що це буде Іван Плющ. (На цій зустрічі, за інформацією членів фракції НУ-НС, Глава держави серед кандидатур на посаду спікера, окрім Плюща, називав прізвища Юрія Єханурова і Арсенія Яценюка – ред.).

Оцінюючи в цілому зустріч з Главою держави, Оніщук підкреслив, що Ющенко «зміг переконати і попросити». «Незважаючи на те, що він – Глава держави, він зміг провести людську розмову з народними депутатами, на відміну від дрібних партійних чиновників, які не вважали за можливе це обговорювати», – підкреслив депутат.

Оніщук вважає, що сам факт зустрічі з Президентом, культура розмови, сприяли позитивному результату. За його словами, Ющенко підкреслив, що визначальною причиною, чому необхідно підтримати демкоаліцію, є те, що за таку коаліцію проголосували виборці. «Позиція мільйонів виборців «Нашої України» має бути відтворена і в нашому рішенні», – підкреслив Оніщук.

Також, за словами Оніщука, на зустрічі сторони обговорили цілий спектр питань щодо тексту коаліційної угоди, а також питання щодо можливих кадрових рішень, зокрема, що стосуються керівництва парламенту. «І фіналом стало підписання угоди всіма народними депутатами, які поки що від цього утримувалися», – сказав Оніщук.

Водночас, ще один депутат він НУ-НС Павло Жебрівський у середу в ефірі «5 каналу» сказав, що в четвер з парламентської трибуни буде оголошено про створення демкоаліції, після цього буде обрано керівництво парламенту.

Він не виключив, що народний депутат В’ячеслав Кириленко, якого НУ-НС пропонує на посаду голови ВР, «візьме самовідвід». «Я пам’ятаю, коли на зустрічі фракції НУ-НС (з Президентом – ред.) Кириленко брав самовідвід, і я сподіваюся, що якщо насправді останнім каменем спотикання буде Кириленко, то людина, яка декларує, що він не буде каменем спотикання для створення демократичної коаліції, я думаю, безумовно, він це зробить», – сказав Жебрівський.

Як повідомляв ForUm, у четвер, 29 листопада, о 9.00 відбудеться засідання фракції «Наша Україна – Народна Самооборона», а на 9.30 анонсована прес-конференція семи депутатів НУ-НС, які в середу останніми підписали угоду про створення демократичної коаліції: Віктора Тополова, Ігоря Кріля, Миколи Оніщука, Юрія Єханурова, Василя Петьовки, Станіслава Довгого і Івана Плюща.